Вистояло в окупації. Маловідоме село на Київщині, яке намагалися захопити сім разів

Під час війни туристичні поїздки країною для багатьох перетворилися на волонтерські

Туризм в Україні з початком повномасштабного російського вторгнення фактично поставлений на паузу. Однак є багато тих, хто навпаки став їздити населеними пунктами нашої країни – це волонтери. Доставляючи гуманітарну допомогу, можна почути безліч унікальних історій про локації, які постраждали від війни.

Селами Київської області після їх звільнення від окупантів активно їздить Катерина Таран.

У колонці для TRAVEL РБК-Україна вона розповіла про село Раска у Бородянському районі, яке систематично обстрілювали окупанти, а згодом після відходу російських військ сюди стали навідуватися волонтери, доставляючи мешканцям гуманітарну допомогу.

"Ворог вже більше не повернеться, правда?"

В ці місяці країною навіть мови не йде про те, щоб подорожувати Україною, аби відпочити, розслабитись чи просто погуляти вулицями нового міста. Але є немало тих, хто їздить країною ще активніше, ніж до початку війни.

Такими поїздками для багатьох стали виїзди в постраждалі від бойових дій регіони – міста, села та невеликі хутори, про існування яких ми, можливо, і не дізналися б.

Фото: Пейзажі поблизу села Раска (wikipedia.org)

Знаєте, як виглядає в Україні внутрішній туризм під час війни? Це коли їздиш з допомогою по селах і містах та, спілкуючись з їх мешканцями, дізнаєшся унікальні історії минулого й оповідки про жахіття сьогодення.

Наприклад, ми возили недавно допомогу у село Мірче на Київщині. Цей населений пункт побував в окупації. Там людям було не тільки важливо отримати гуманітарну допомогу, але й поспілкуватися з нами, розказати про пережите.

Фото: В окупованих селах і містах порушують мобільний зв'язок, люди не можуть контактувати з родичами й знайомими, можливості переглядати новини про хід війни (Катерина Таран/для РБК-Україна)

Найбільше мене вразило те, як мешканці окупованих сіл та міст з надією запитують, дивлячись в очі: "Ворог вже більш не повернеться, правда?!". Річ у тому, що у більшості населених пунктів росіяни пошкоджують вежі мобільного зв'язку, тому окуповані не можуть не тільки контактувати з родичами й знайомими, а й переглядати новини, дізнаючись про хід війни.

Осколок влучив хлопцю у саме серце

Назва села Раска не часто звучала у ЗМІ, коли частина Київської області опинилася в окупації. Можна було побачити переважно короткі повідомлення про те, що "ворог обстрілює села поблизу Бородянки". Згодом воно з'являлося серед списку населених пунктів, де почали проводити розмінування.

Попри це, село Раска можна сміливо назвати героєм. Сім разів окупанти намагалися взяти цей населений пункт. Сім разів росіяни кидали понтони у річку Тетерів, щоб переправитися й захопити поселення, але щоразу бойові дрони збройних сил України знищували ворога. Село вистояло завдяки своєму географічному положенню, бойовому духу наших захисників й військовим навичкам його мешканців.

Фото: Село Раска значно постраждало від війни (Катерина Таран/для РБК-Україна)

Але й у Расці, на жаль, не обійшлось без жертв війни. У перші дні нападу Росії у селі загинув молодий хлопчина - осколок вразив його у самісіньке серце. А на днях у машині підірвалися на міні працівники, які поїхали у ліс (можливо по деревину, точно не знаю). Водій помер на місці.

Загиблих та похованих під час військових дій зараз ексгумують та відправляють на експертизу у Бучу. Тобто родичі ховають рідних по декілька раз, заново переживаючи біль втрати.

Засноване поляками село, у якому вижила тільки одна людина

Хутір Ряска був заснований селянами-переселенцями з Польщі ще на початку XVIII сторіччя. У той період для освоєння поліських земель, які були малозаселеними, заохочували їхати селян із центральної Польщі. Отже, більшість населення села на той час складали поляки.

На долю ращан випало чимало болю - у 1937 році більшовицька влада безпідставно репресувала 14 жителів села.

А 11 квітня 1943 року фашисти провели тут каральну акцію, вбивши 400 мешканців. В історичних джерелах пишуть, що тоді розстріляли всіх ращан.

Фото: Людям, які пережили окупацію, дуже бракує живого спілкування (Катерина Таран/для РБК-Україна)

Однак була одна людина, яка тоді вижила - під час розстрілу одну дитину окупант пожалів й відвів убік, і цим вберіг дівчинку від смерті. Вона бачила все жахіття, яке відбувалося з її родичами та близькими! До речі, жінка все ще проживає у селі, і нам під час поїздки пощастило з нею познайомитися.

Щороку 11 квітня мешканці Раски влаштовують траурну ходу по загиблих 1943 року. А при в'їзді у село на місці розстрілу, встановлений меморіал. Наразі він пошкоджений - осколок російського снаряду влучив прямо у постамент.

Попри те, що Київська область вже звільнена від окупантів і гуманітарна допомога продовжує надходити населеним пунктам, багато мешканців сіл все ще не отримують достатньо продуктів та засобів гігієни.

Бажання допомогти - гарний привід зібрати невеликі пакунки й просто поїхати до них в гості. Навіть якщо у вас немає багато можливостей та ресурсів для ввозу тонн їжі, привезіть невеликі пакети. І з вами точно будуть раді просто поговорити. Цього людям так бракувало.

Нагадаємо, раніше ми писали, як зміняться мандрівки Україною після перемоги над ворогом.