Світлана Левітас і Маргарита Яковлєва готують багатосерійний документальний фільм "Слово Праведника"
27 січня - День пам'яті жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянська армія звільнила полонених найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау.
В Україні нещодавно завершили підготовку нової серії документального фільму "Слово Праведника", який оповідає про героїчні подвиги українців, які рятували життя євреїв під час Другої світової війни в нашій країні. Цей фільм стане продовженням і вже шостою серією фільму - великого проекту, перша частина якого вже була презентована в Києві раніше.
Раніше в проекті "Слово Праведника" розповідали про Праведників народів світу з Києва, Вінниці, Умані. Нова серія присвячена героям з Львівській області.
В період окупації України нацистами з 1941 по 1944 рік були знищені і жорстоко вбиті понад 1,5 мільйона євреїв. За цією цифрою стоять людські життя і долі, пам'ять про яких повинна бути збережена для нащадків, вважають творці проекту. Також повинна жити пам'ять про тих, хто намагався допомогти євреям.
Маргарита Яковлєва, виконавчий продюсер і одна з авторів документального фільму, у коментарі для Styler розповідає:
"Ми знімаємо біографічні та історичні сюжети про тих, хто рятував життя євреїв і намагався їм допомогти. Допомагали по-різному: хтось роками ховав вдома цілі єврейські сім'ї, а хтось носив їм хліб, завдяки чому людина вижила. Герої нашого фільму – праведники народів світу і праведники України. Історії, які вони розповідають, вражають до глибини душі!".
Українці, які ризикували собою і часом навіть життям своєї родини, отримали від Держави Ізраїль звання "Праведник народів світу". На даний момент у нашій країні налічується понад 2,500 людей з таким званням.
У той же час багато історій героїчного порятунку все ще невідомі. Багато в чому негативну роль зіграв радянський режим, коли правда про праведників ховалася, а справжня інформація про невинно вбитих жертв Голокосту - замовчувалася. У часи СРСР люди боялися говорити про це. Втім, у багатьох страх розповісти такі історії присутній і досі.
Один з героїв документального фільму, Іван Григорович Вовкотруб – українець родом з міста Золочів. Порівняно недавно він отримав звання "Праведник України", розповідає Маргарита Яковлєва.
"В роки Другої Світової Війни він разом з батьками врятував багато єврейських сімей. За це його тато і мама визнані Праведниками народів Світу Меморіальним комплексом історії Голокосту "Яд Вашем". Врятовані сім'єю Вовкотруб євреї переїхали в Канаду і США. Саме маму Івана Григоровича в листуванні США вони називали не інакше як "мама". Адже всі вони врятувалися саме завдяки такому героїчному подвигу", - каже вона.
До того, як знімальна група звернулася до Івана Григоровича за інтерв'ю для фільму, у нього не було ніяких звань, оскільки цим питанням ніхто не займався.
"Іван Григорович дав мені велике інтерв'ю навесні 2018 року. Ми, крім підготовки матеріалів для самого фільму, паралельно звернулися в Єврейську раду України, і Іван Григорович був визнаний Праведником України. А тепер завдяки цьому у нього - надбавка до пенсії", - додає Яковлєва.
У знімальній групі продовжують шукати історії людей, які рятували євреїв у часи війни та Голокосту. Автори "Слова Праведника" наголошують: якщо у вас є достатньо доказів – листування з врятованими євреями, фото, свідоцтва нині живих очевидців, то ви можете подати документи як у "Яд Вашем", так і в Єврейську раду України, щоб вам або вашим родичам було присвоєно таке звання.
"Дорогі нам і вам герої точно гідні визнання і допомоги, яку вони заслуговують і яку можуть отримати" – підкреслюють автори фільму.
Як сім'я Івана Григоровича рятувала євреїв під час Голокосту? З інформацією про їхній подвиг тепер можна ознайомитися на сайті "Яд Вашем".
Влітку 1941-го року місто Золочів було окуповане німецькою армією. У погромах, які там відбулися, загинуло 3,500 євреїв. Вижили небагато. Серед них були Арнольд (Анхель) Кремніцер, його дружина Анна (Нехама) і троє дочок: Берта, Дора і Елла. Влітку наступного 1942-го року пройшов слух про те, що погроми можуть повторитися. В 3 кілометрах від Золочева жив знайомий сім'ї, Григорій Вовкотруб з дружиною Марією. Жили вони дуже бідно, але погодилися дати притулок цілій родині. В той час вони не могли прогодувати навіть своїх дітей, але не могли залишити в біді сім'ю Арнольда.
Григорій разом з дружиною Марією вирили яму прямо у своєму сараї. В ній сім'я євреїв провела кілька тижнів. Як виявилося, євреїв, що вижили, збирали в гетто Золочева. Подумавши, що там безпечно, сім'я покинула укриття. Але в гетто Арнольда відразу ж схопили та відправили на примусові роботи.
Сім'я залишилася жити в гетто. Тим часом Вовкотруби не забули про друзів і передавали їм їжу в пакетах, перекидаючи продукти через огорожу гетто.
Навесні 1943-го гетто почали ліквідовувати, і тоді Ганна з трьома дочками втекли з цього жахливого місця. Їм вдалося дістатися до місця, де жив Арнольд, і після цього вся родина повернулася до Вовкотрубів у передмістя Золочева. Ця сім'я повторно, незважаючи на величезний ризик, стала ховати їх у себе в сараї, віддаючи їм свою їжу.
Вовкотруби дбали про родину аж до звільнення 18 липня 1944-го року. Також вони допомагали і іншим євреям в Золочеві та околицях міста.
Після Другої світової війни дочки Кремніцерів виїхали з України. Елла і Дора переїхали в США, а Берта – в Канаду. Багато років вони тримали зв'язок з родиною Вовкотрубів та їх дітьми. У вересні 1993-го року "Яд Вашем" присвоїв Григорію Вовкотрубу і його дружині Марії почесне звання "Праведник народів світу".
Друга історія, якій у фільмі "Слово Праведника" присвячена значна частина, варта цілої екранізації в художньому фільмі, вважають творці проекту. Їм випала можливість взяти інтерв'ю у Степанії Петрушко - Праведниці народів світу, також нагородженої "Яд Вашемом". Її історія також розміщена на сайті меморіального центру.
Будучи зовсім юною дівчиною, вона разом з батьками врятувала чотири єврейських хлопця, братів Печеник.
Одного разу вночі під час війни і Голокосту брати Шміль, Мелех, Яків і Йосип Печеники, які володіли невеликим магазинчиком, прийшли в будинок Степанії в селі, попросивши сховати їх від німців. Батько дівчини негайно вирішив допомогти хлопцям.
Фото: Степанія Петрушко (надане знімальною групою)
"Мій батько був такий добрий, і ми так хотіли їм допомогти", - згадує 86-річна Степанія сьогодні. Вони викопали криївку, в якому брати Печеник провели кілька років окупації.
Братів ховали не тільки від нацистів, але і від сусідів, а їх магазин пограбували.
Щотижня німці влаштовували обшуки, приставляючи до грудей Степанії автомат, і вимагаючи сказати, чи є в будинку євреї. Вона говорила, що ні. Німці йшли, і Степанія з матір'ю обнімалися і плакали. Через пережиті тоді внутрішні потрясіння у Степанії вже у 20 років виявилося хворе серце.
Імовірно в 1945 році, коли німці пішли з України, брати Печеник перетнули кордон з Польщею і роз'їхалися по різних країнах: два брати виїхали в США, а два інших – в Ізраїль.
Маргарита Яковлєва розповідає:
"За щасливим збігом обставин, в 1960-х сім'я Степанії отримала лист з Хайфи. Один з братів, Йосип Печеник, розшукав своїх рятівників. Варто сказати, що і з цього дня величезна сім'я Печеник, що живе на двох півкулях, постійно листується зі Степанією, тримає з нею зв'язок і регулярно приїжджає в гості до Львова. Зараз теплу дружбу підтримують діти, онуки і правнуки врятованих братів. У 2013 році держава Ізраїль і "Яд Вашем" нагородили Степанію та її батьків високими званнями Праведників народів світу".
Нагадаємо, раніше у Києві показали фільм про українців, які рятували євреїв під час Голокосту.
Також пропонуємо почитати репортаж зі знаменитого меморіалу Яд Вашем в Єрусалимі.