Вчені зробили точну 3D модель реконструкції та "оживили" обличчя доньки галицького князя з династії Рюриковичів Ярослава Володимирковича (Осмомисла) і княгині Ольги на основі черепа, виявленого в похованні під підлогою притвору в Успенському соборі Крилоса під Івано-Франківськом.
Про це передали в організації Skeiron, що спеціалізується на оцифруванні культурної спадщини для потреб збереження, реконструкції та реставрації.
Череп молодої княжни - дослідники припускають, що останки належать жінці 16-23 років - був знайдений в 1937 році під час археологічних досліджень Успенського собору другої половини ХІІ ст. в княжому Галичі (село Крилос на Прикарпатті) в одному з двох поховань. Обидва були здійснені під підлогою притвору.
Жіноче поховання було ґрунтове. Череп прикрашала вишита золотом стрічка, а за ним лежала розбита склянка жовто-зеленого кольору.
На основі черепа, виявленого в похованні, фахівці змогли створити модель обличчя дочки Ярослава Осмомисла (фото: facebook.com/skeiron.llc)
Чоловіче поховання - в кам'яному саркофазі. Деякі дослідники ототожнюють його з відомим князем Ярославом Осмомислом, представником династії Рюриковичів, який там був похований в 1187 році, тобто 835 років тому
Зазначається, що після цього останки понад півстоліття вважалися втраченими. Однак у 1991 році повторно їх відкрила група вчених у складі Юрія Лукомського, Миколи Бандрівського та Романа Сулика під час досліджень у криптах собору Святого Юра у Львові.
Підтверджувала їх приналежність записка, що супроводжувала ретельно складені в ящик кістки. У тексті, написаному їх першовідкривачем професором Ярославом Пастернаком зазначалося, що ці останки саме з відкриття в Успенському соборі.
А ось череп із золототканою стрічкою у виявленому ящику був відсутній - його пізніше виявили у фондах Львівського історичного музею, де він зберігається і понині.
Останки княжої дочки довелося відкривати практично двічі (фото: facebook.com/skeiron.llc)
У 2000 році антрополог Сергій Горбенко провів детальне вивчення черепа і його реконструкцію. Проведені дослідження останків дали підставу визначити вік жінки, якій вони належали (16-23 років), і тип обличчя - змішаний європеоїдно-монголоїдний.
"На основі цього припустили, що поховання належить дочці Ярослава Осмомисла народженій у шлюбі з княгинею Ольгою. Остання була донькою князя Юрія Долгорукого й дочки половецького хана Аєпи, від якого могла успадкувати ці монголоїдні риси", - йдеться в публікації.
Як виглядала дочка Ярослава Осмомисла, знаменитого галицького князя (фото: facebook.com/skeiron.llc)
Після реконструкції обличчя була сконструйована пластилінова модель, і з часом на ній з'явилися тріщини та виникла необхідність її збереження.
А також проведення нових досліджень черепа, який за словами музейників знаходиться всередині. В результаті було вирішено, що 3D фіксація є одним з найоптимальніших варіантів.
Створення 3D моделі обличчя дочка князя Ярослава Осмомисла (фото: facebook.com/skeiron.llc)
Фахівці з команди Skeiron та дослідники з музею Оксана Куценяк та з відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України Ірина Луцик змогли "не тільки зробити точну 3D модель реконструкції, але її оживити".
Дочка галицького князя Ярослава Осмомисла і княгині Ольги успадкувала монголоїдні риси від бабусі по материнській лінії, яка була дочкою половецького хана Аєпи (фото: facebook.com/skeiron.llc)
Спойлер - місця поховання дочок Осмомисла точно не відомі, відповідно зараз складно визначити, чий саме портрет "оживили" вчені. Тому розповімо про життя всіх трьох дівчат-аристократок. І тут варто почати саме з батьків.
Батько молодої княжни - Ярослав Володимиркович (бл. 1130 - 1 жовтня 1187), представник будинку галицьких Ростиславичів з династії Рюриковичів користувався великим авторитетом на землях Київської Русі-України. Своє прізвисько Осмомисл він отримав завдяки такому опису в тексті "Слова о полку Ігоревім", де названий Осмомислом, що означає мудрим, який має "вісім думок". Також князя називали ще Ярослав Галицький.
Реконструкція обличчя галицького князя Ярослава Осмомисла по його черепу з саркофага (фото: sagor.com.ua)
Осмомисл був одружений на Ользі Юріївні, дочки князя Юрія Долгорукого, сина Володимира Мономаха. Шлюб був укладений, як це широко практикувалося, виходячи з політичних інтересів.
А ось серце Ярослава Галицького належало Настасії (Настаська Чарг) - вона фактично стала цивільною дружиною князя, тобто коханкою. Від такого союзу народився син Олег. Доля коханої князя мала трагічний кінець - Настасію схопили та спалили живцем галицькі бояри, які змусили Осмомисла жити зі своєю законною дружиною.
Що стосується дітей від шлюбу з Ольгою, то у княжої пари народився син Володимир, дочки Вишеслава, Єфросинія, і ще одна дочка, ім'я якої залишається невідомим (історики називають її Ярославна Галицька).
Осмомисл перед своєю смертю заповів галицький престол улюбленому сину Олегу (але насправді сісти правити йому так і не дали), а нелюбому законному сину Володимиру дав Перемишль.
Вишеслава Ярославна (1167 або 1170 - 1194) в 1187 році вийшла заміж за Познанського і Каліського князя Одона I. Після смерті чоловіка 20 квітня 1194 року вона отримала у подарунок місто Пшемент і його околиці - і це остання згадка про княжну і познанську герцогиню.
Єфросинія Ярославна стала дружиною сіверського князя Ігоря Святославича з роду Ольговичів династії Рюриковичів, головного героя "Слова о полку Ігоревім". Пам'ятаєте нетлінні рядки пісні "Плач Ярославни" "В Путивлі-граді вранці-рано співає, плаче Ярославна"? Це саме про неї.
Пам'ятник княжні Єфросинії Ярославні в Новгород-Сіверському в Чернігівській області (фото: uk.wikipedia.org)
А ось про третю дочку Осмомисла та Ольги, на жаль, відомостей дуже мало на сьогоднішній момент. Роки життя Ярославни Галицької теж невідомі. Вона була першою дружиною князя Мстислава Ростиславича (? - 1180) зі смоленської гілки Мономаховичів, який був пізніше канонізований православною церквою.
Раніше повідомлялося, що біля Львова виявили залишки оборонної споруди, збудованої понад 3 тисячі років до нашої ери.
А ще перед цим ми писали, що в Україні виявили унікальне старовинне кладовище.