Для телеведучого Олега Панюти війна почалася тоді, коли окупували його рідний Крим. З 2013-го року він жодного разу не був вдома. Цьогоріч ворог атакував і Київ, де живе і працює телеведучий. О п'ятій ранку 24 лютого його з дружиною розбудила 13-річна донька. Зі сльозами вона сказала: "Там вибухи!"
Свою історію Панюта розповів музею "Голоси мирних".
Вибухи були потужними і близькими. Родина мешкає під Києвом, на лівобережжі - поруч військові частини, аеропорт, повітряна оборона. Розуміючи небезпеку мостів, Панюта відвіз сім'ю до родичів на правий берег.
Взяли лише головне: документи, гроші. Донька поклала у свій рюкзачок альбом із фотографіями зі щасливого мирного життя... Дорослий син одразу записався у тероборону і пішов на захист столиці.
Перші дні були найжахливішими: росіяни намагалися атакувати столицю. Над будинком пролітали ворожі літаки, гелікоптери. У небі точилися бої. Олег зізнається: був відчай, адже ворог поруч і ніхто не знав, що далі. Та за тиждень телеведучий зрозумів, що він потрібен людям. Тому повернувся до роботи.
Увесь цей час телеведучий починає і закінчує день новинними стрічками. Прагне знайти саме ту новину, яка дасть надію на краще йому, та іншим людям - через нього. А найважливішими зараз він вважає віру та взаємодопомогу, ключові складники непереможного духу українців.
"Саме віра в те, що людина здатна на набагато більше, ніж може себе уявити, і робить з простих людей тих, кому ми будемо вклонятися до кінця свого життя", - каже телеведучий.
Свою історію Олег Панюта довірив музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова - наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 25 000 історій.
Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так: