Син в окупації, будинок зруйнований, втеча на 9 місяці вагітності: моторошна історія українки

Сім'я Карини готувалася до народження дочки. Сумки стояли зібрані для пологового будинку. Але одного ранку Карина прокинулася від того, що поруч з будинком впав снаряд. Вікна гуділи, ліжка в будинку теж. Батько з чоловіком вирішили відвезти Карину в більш безпечне місце.

З села жінку доставили в лікарню міста Оріхів. Але і там спокою їй не було. Спочатку зник зв'язок з рідними – батьком, чоловіком і 9-річним сином Сашею. А потім усіх породіль евакуювали до Запоріжжя.

"Нас привезли. На наступний день я вже дізналася, що в пологовому будинку вцілілих немає. Перед очима був просто страх. Страх того, як народжувати? А найбільший страх був чи побачу я рідних", - розповіла Карина.

4 березня черговий ворожий снаряд ледь не залишив Карину без всіх рідних. Про те, що дома більше немає, їй не сказали.

"Привалило там і батька, і брата, і жінку, і дитину. Батько витягував усіх з-під завалів. Слава Богу, що вони всі живі", - додала Карина.

Чоловік Віталій після цього вирішив відправити 9-річного сина Сашу на евакуаційному автобусі до сестри Марини в місто Василівку. А через деякий час хлопчик опинився в окупації російськими військовими.

28 березня Карина народила дівчинку, яку назвали Мілана. Але радості материнства і післяпологові клопоти Карині довелося поєднувати з пошуками тимчасового житла. Повернутися додому вона не могла - будинок зруйнований, село постійно під обстрілами, а рідні вирішили звідти втекти.

"Там селище, будинок, худоба, там техніка батька. Там рідний куточок", - додає жінка з гіркотою.

У Запоріжжі Карині допомогли волонтери та разом з новонародженою донькою її поселили в приміщенні, де раніше була аптека.

"Несли хто що міг: меблі, тарілки, каструлі. Хто міг - ніс продукти, хтось гроші приносив", - розповідає жінка.

А інші волонтери зайнялися возз'єднанням сім'ї - з окупованої Василівки вдалося вивезти 9-річного Сашка. На російському блокпості волонтерські машини затримали й не пропустили далі. Хлопчикові довелося самостійно пройти весь шлях пішки до українського блокпоста.

"Мені показали куди, я пішов за тим курсом. Потім побачив машину, в яку мені потрібно сідати, сів у машину, і ми поїхали. Боявся. Там ще так машин було багато і завали", - розповів Саша.

Він благополучно дістався до мами та тепер сім'я в зборі. Зараз Карина мріє тільки про одне - повернутися в рідне село і більше ніколи не розлучатися з рідними.

"Хочеться спокою і все. Більше нічого. Будемо жити якось, ми не одні такі, нас багато", - каже Карина.