Стрес під час війни переживає кожен мешканець України: як допомогти собі "зібратися"

Коротко можна сказати, що стрес — це комплексна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію. Люди, які знаходяться далеко від зони бойових дій, перебувають в очікуванні ударів з повітря. Тож їм страшно.

Ті, хто виїхав за кордон, вони змінили весь життєвий уклад, вони відчувають залежність від інших та часто несуть «провину вцілілого» — вони знаходяться в безпеці, а десь гинуть співвітчизники. Ну а малі діти, які ще нічого не розуміють, прекрасно відчувають страх та тривогу батьків.

Як проявляється стрес

Переживання стресу вкрай індивідуальне, воно значно розрізняється, але треба розуміти, що стрес відбивається на поведінці кожної людини, навіть якщо вона його не помічає. За собою слідкувати непросто, але придивіться до оточуючих.

Ви легко помітите, що люди стали більш роздратованими, легше виявляють агресію. Хтось став занадто активним, а в когось рухи та думки уповільнилися.

Від стресу в людей погіршується пам’ять, насамперед — короткострокова, зменшується уважність, вони роблять більше помилок.

Може викривлятися відчуття часу, в багатьох зростає схильність до навіювання, загострюється віра в погані прикмети.

А такі явища, як безсоння та втрата апетиту супроводжують і менш травматичні події людського життя.

Стрес може викликати й позитивні зміни. Людина може демонструвати вищий, ніж звичайно, рівень працездатності, відповідальності, витривалості.

Але організм не може весь час знаходитися у стані мобілізації, його ресурси обмежені, тож незалежно від того, відчуваєте ви тривогу чи піднесення, через якийсь час настане спустошення.

Бо теперішня стресова ситуація довготривала. Тож стани апатії, розчарування, безсилля, беззмістовності, провини майже неминучі.

На щастя, навіть серед тих, хто потрапив у ситуації, де була пряма загроза їх фізичній цілісності чи життю, більшість — 75–80 % — не розвивають гостру стресову реакцію аж до посттравматичного стресового розладу (саме він скорочено зветься ПТСР).

У людини висока адаптивна здатність

Здатність людини адаптуватися вельми висока. Ясно, що в останньому випадку необхідною буде кваліфікована допомога психологів та психіатрів. А що можуть зробити всі інші? Війна поки що не скінчилася.

Найперше — бути більш уважними та терплячими до близьких та рідних. Вони для нас є часто "продовженням себе", тож багато чого ми їм не пояснюємо, бо воно "само собою зрозуміло". А насправді — геть ні.

Зараз рідні можуть нас не чути, не розуміти, навіть не помічати. Не робіть з цього подію, можете навіть сказати собі, що посваритеся з ними вже після перемоги.

Якоюсь мірою ми це вже проходили під час ковідних обмежень, але зараз ситуація значно екстремальніша.

Головна задача та сама: зберегти психічну та фізичну цілісність одне одного. До речі, як і з ковідом, одним з наслідків стресу може бути емоційна пригніченість.

Які методи допомагають триматися

"Зібратися докупи" допомагає виконання звичної роботи: прибирання, миття посуду, догляд за тваринами, т.п. По-перше, справи "фізичні" дозволяють відновити зв’язок з реальністю, по-друге, звичний з мирних часів рід занять заспокоює саме цією повторюваністю. По-третє, якщо ми лаштуємо порядок зовні, то десь ми наводимо більший лад і всередині.

З цих же причин вельми корисною буде спільна діяльність, волонтерство чи та робота, де ви отримуєте зарплатню.

А якщо вона відбувається безпосередньо у колективі, то суттєвою психотерапевтичною підтримкою буде і соціальна взаємодія: особисто ви потрібні членам групи, результати вашої праці потрібні також людям поза групою.

Чудово, якщо в вас є людина, з якою можна відверто поговорити. Про свої страхи, тривоги, побоювання, думки. Більшість психотерапевтичних методик так чи інакше спирається на розмову.

З іншого боку, ви й самі можете стати для когось в якийсь момент часу "якорем", що утримує людину на місці в цю бурю. Допомагати одне одному потрібно постійно. Стресова ситуація, на жаль, ще не минула...