Стимулом жити стали дитячі малюнки: що розповідають евакуйовані з Маріуполя

Наталія Бабеуш

Наталія Бабеуш приїхала з заводу "Азовсталь" у форменій куртці. Вона разом з чоловіком працювала на цьому підприємстві. В укритті було холодно, а теплого одягу з собою не було, тому носили фірмовий Спецодяг.

"Дуже важко емоційно, бо ти сам не знаєш, що буде завтра, вийдемо чи ні. Не було ніякої впевненості, що ти вранці прокинешся живим. В деякі бункери прилітали снаряди. У нас потрапило прямо в генератор і частина бункера була пошкоджена. Ми розуміли - якщо ще один "приліт", то невідомо, чим це могло закінчитися", - розповідає Наталя.

Фото: Наталія Бабеуш (Суспільне)

Разом з нею в бункері знаходилося 42 людини, з них – 9 дітей. Щоб відвернути дітей, вона придумувала для них конкурси.

"Щоб відвернути увагу дітей від війни, я проводила конкурси. Призами були знайдені в рюкзаку цукерки. Чоловік у мене Електрик, він робив дітям ліхтарики, оскільки ми були без світла. Це все відбувалося в бункері. Діти на стіну вивішували свої малюнки й це було стимулом, щоб прокидатися вранці, готувати їжу", - зізнається жінка.

Олена Облапінська

Олена разом із сином Валерієм ховалися від обстрілів у підвалі 9-типоверхівки, в якій вона раніше мешкала. Будинок більш-менш вцілів. Осколки снаряда в нього потрапили та вигоріло два поверхи. Жителі погасили пожежу самі, спустивши воду з батарей. Виїхати з Маріуполя можливості раніше не було.

"Як ми дізналися, була в березні одна Евакуація, ми сиділи в підвалі, було дуже шумно, небезпечно виходити, і ми не могли просто вийти. До того моменту, коли почалися активні бойові дії, нам не оголошували евакуацію", - розповідає Олена.

Пізніше вони дізналися, що є гуманітарні конвої і є можливість евакуюватися за допомогою міжнародних організацій.

"Тоді ми втретє чекали один день з ранку і до вечора, не було нічого, другий раз і на третій раз вийшло. Ми їхали стоячи з сином, це було дуже важко", - додала жінка.

Фото: Олена Облапінська (Суспільне)

Вони виїхали з Маріуполя 7 травня близько 17:00. У селі Безіменному автобуси зробили зупинку - там окупанти проводили так звану "фільтрацію".

"Фільтрація - це взяття відбитків пальців, долоні, фото анфас, профіль і опитування: де проживаєте, чи є у вас зв'язок з військовими ЗСУ або СБУ, такого типу", - зазначає Олена.

Після "фільтрації" автобуси поїхали в Запоріжжя. В цілому, дорога зайняла 29 годин. У Олени в Маріуполі залишилася мама.

"Їй дуже важко, вона боїться, що хворе стегно і такий важкий переїзд. І боїться, що може квартира кудись "піти". Тому зробила такий вибір", - пояснила Олена.

Зараз з сином вона планує їхати до Львова - там є рідня.