ua en ru

Дивіться, як живуть росіяни в містах, що виглядають як розбомблені Харків і Маріуполь

Дивіться, як живуть росіяни в містах, що виглядають як розбомблені  Харків і Маріуполь Колаж РБК-Україна: Російські міста, які схожі на розбомблені Харків і Маріуполь

Дивлячись на фотохроніки великих міст Росії (тих, що не Москва), можна зрозуміти всю суть і мету "руського міра". А вона одна: зробити так, аби іншим було так погано, як їм там - "за поребриком"

В нашому матеріалі Styler - фото Воркути, Норильську, Ростова-на-Дону - крупних міст, які виглядають так, ніби їх бомбили...

Російське місто Норильськ після "ракетного удару"...

Хоча, стривайте. Це просто Норильськ, жодного ракетного удару не було. Просто так виглядають російські глибинки.

Злидні і розруха. І це результат "ефективного" управління країною протягом останніх 22 років Путіним.

Дивіться, як живуть росіяни в містах, що виглядають як розбомблені  Харків і Маріуполь

А це Воркута - крупне місто з 50-тисячним населенням

"Ні, це не зруйнований Харків. Це місто Воркута, велика і могутня рассєя. Бідна, жалюгідна, але так пишається своєю ядерною зброєю і скрізь тикає своїм "руським міром", - підписані кадри.

Дивіться, як живуть росіяни в містах, що виглядають як розбомблені  Харків і Маріуполь

Фото: facebook.com

Ще фото з мільйонника Ростова-на-Дону

"Путін, Мішустін,Володін та інші нелюди, в РФ проблем мало? Навіщо ви лізете до українців? Як в Росії з медициною справи? З доходами вчителів? Російські міста виглядають як після бомбардування при тому, що ніяке НАТО їх не бомбило. Фото свіже, з Ростова-на-Дону", - підписаний кадр.

Дивіться, як живуть росіяни в містах, що виглядають як розбомблені  Харків і Маріуполь

Фото: facebook.com

Захопити, знищити матеріальні, моральні цінності - ось єдина мета "велікого" народу.

Бонус - історія з життя

Розповідь мешканця Сумської області про життя в Брянську ще за часів СРСР, кінця 70-х - початку 80-х років. Тоді він, будучи молодим щойно одруженим хлопцем поїхав жити й працювати в російське місто, був головним інженером на заводі.

Він розповідає, що працювати не хотів ніхто. А от зарплату отримувати - то на нього з вилами і лопатами кидалися, вимагаючи гроші.

Ще він шпалери поклеїв в домі, то ходили дивитися, як на дивину, бо в тоді них шпалер ніхто не знав.

Звісно, такого життя сім'я не витримала, і змушена була покинути дім, господарство, роботу, щоб почати все заново на батьківщині.