В Україні сьогодні вшановують пам'ять жертв голодоморів - традиційно в останню суботу листопада, яка цього року випадає на 27-е число, громадяни згадують постраждалих від Голодомору 1932-1933 років, а також у 1921-1922 та 1946-1947 роках, що визнані в багатьох країнах світу геноцидом українського народу.
Які заходи пройдуть на День пам'яті жертв Голодомору, як долучитися до вшанування пам'яті загиблих, та розповіді очевидців про пережитий жах того періоду - у матеріалі нижче.
Цього дня у містах України проведуть жалобні заходи та тематичні обговорення, у церквах відбудуться молебні, буде загальнонаціональна хвилина мовчання.
Кожен може вдома запалити свічку у пам'ять про мільйони вбитих голодом українців - її зазвичай виставляють перед вікнами на початку темної пори доби.
У столиці України меморіальні заходи відбудуться на території Національного музею Голодомору-геноциду, який розташований за адресою вулиця Лаврська, 3.
"Моральний обов'язок держави та суспільства перед минулими та наступними поколіннями - пам'ятати про кожного, хто загинув від голоду, і передати пам'ять про цю трагедію", - наголошується в повідомленні на сайті Українського інституту національної пам'яті.
27 листопада в Україні День пам'яті жертв Голодомору (фото: uinp.gov.ua)
Також в УІНП наводять матеріали з розповідями про події в період 1932-1933 років, зі спогадами свідків та їх сімей про Голодомор. Ось деякі з них:
Розповідь Галини Плаксій про голод у Вінницькій області:
Родину Галини Плаксій Голодомор застав у селі Маньківці, що під Вінницею. А самій їй тоді було 6 років. У дівчинки було тоді три сестри: 2-річна Марія, 11-річна Євдокія і 14-річна Фросина. Батьки мали землю, були дуже господарські. Щоб вижити під час колективізації, мали віддати в колгосп худобу і весь інвентар, але якимось дивом залишилася корова - саме вона і врятувала сім'ю.
"Страшні були часи, сумно навіть згадувати… Була на нашій вулиці тітка Ликера, по-вуличному Халємиха, мала дівчинку. Та дівчинка заслабла без харчу, опухла. Прийшла тітка до нашої мами й просить: "Мартусю, дай хоч кілька бараболин, бо дитина голодна…". Мама й дали. Але дівчинка все одно померла. Багато тоді по хатах пухло і вмирало людей..
Дехто рятувався тим, що вдавалося зловити в Бугу чи знайти в лісі. Тато теж ходили до Бугу – ловили ракушки, і ми їх удома варили… Весною люди обчімхували з береста молоде листя, товкли його, додавали ще щось і робили такі коржики; їх їсти не можна було - гіркі й тверді, але їли, бо голодні....
А на сусідній вулиці жінка, Баранчиха, з'їла своє дитинча. Від голоду зійшла з розуму… Її забрала міліція… Страх Господній, що тоді було!.."
Розповідь Сергія Плачинди з Кіровоградської області
Журналістка Галина Плачинда - дочка письменника і публіциста Сергія Плачинди (з села Масляниківка, що під Кропивницьким), передавала спогади свого батька про Голодомор, через що деякі люди сходили з розуму та скоювали невимовні жахи - доходили до канібалізму.
Так, в його селі навесні 1933 року останні живі діти померли в колгоспній їдальні, наївшись звареної з молодої кропиви баланди, але сам п'ятирічний Сергій просто дивом уникнув такої долі - тоді його мама забігла в їдальню, де орудувала кухарка, схопила сина, що втратив свідомість, і втекла з криком: "Не дам цій людожерці синочка мого загубити".
"...І другий епізод. Дивовижний. Він завжди у мене перед очима. Літо 1933 року. Голоду вже нема, але люди вмирають страшною смертю: наїдаються і мають заворот кишок. Нестерпні крики. Ніякого медичного нагляду, допомоги. А мама замикає мене в хаті... Виглядав у вікно, а на вулиці ні собака не гавкне, бо поїли собак, ані півень не заспіває...
І ще мене стерегли дві "бабусі", щоб ніхто не викрав дитину (бо так загинув мій двоюрідний братик)...
Називав я тих жінок бабусями, а насправді то були дві молоді жінки - 27-28 років. У однієї від голоду померло двоє дітей, у другої - троє, і чоловіки. Сторожували мене добровільно. З кочергою стояли на варті мого життя..."
Фото: батьки Сергія Плачинди Марія Федосіївна і Петро Максимович з маленьким Сергієм на руках. 1932 рік
Раніше повідомлялося, що у Сватівському краєзнавчому музеї оприлюднили розповіді жителів Луганської області Про Голодомор у 1932-1933 роках.
Також ми писали про те, що нещодавно були розсекречені нові документи про жахи Голодомору в Україні.