Багато українців після вторгнення Росії в нашу країну стали більше використовувати нецензурну лексику. Фразу про російський військовий корабель, яка стала вже девізом - знають тепер навіть діти молодшого віку.
Психологи пояснили, чому ми стали більше використовувати нецензурних слів і як це допомагає нашій психіці. Про це повідомляється в "Психологічній підтримці".
З моменту нападу Росії на Україну, ми матюкаємося з ранку і до вечора. І особливо в перші дні війни українці перестали соромитися у виразах, і навіть у присутності дітей. Втім, і діти не відстають - багатьох з них використовують таку лексику в розмовах.
Психологи відзначають, що наше ставлення до матюків словами сильно змінилося, в порівнянні з мирним часом. Психологія війни начебто про матюки нічого не говорить, а мовознавці дають коментарі про правильність написання матюків, які означають напрямок руху - потрібно писати разом, бо це прислівник.
Матюки (знецінена лексика, нецензурні вирази) - це особливий винахід суспільства, яке виконує важливу психологічну функцію. І тут мова йде не про слова-паразити. Мається на увазі саме емоційне використання матюків для лайки.
Яка ж у них функція? Позначати емоційний стан, який виходить за межі нормального і нам часом складно підібрати слово зі звичайного лексикону, щоб позначити та повідомити іншим про свій надзвичайний стан.
Зараз ми відкидаємо цензурні образи-лайки, оскільки не хочемо ображати порівнянням з терористами змій (гади), або тварин (скоти), і навіть мертвих тварин (падаль).
Матюки - це вираз занадто сильних емоцій: коли ми позначаємо їх забороненими словами, то вже починаємо їх визначати їх цією назвою. А назвати стан - це почати його вже контролювати.
Іншими словами, завдяки матюкам психіка захищає себе від зриву в зовсім неконтрольовані емоції, оберігає кордон межа інтегрованості. Це культурна функція матюків - позначати лінію норми, тому вони і є забороненою лексикою (нецензурною).
Зараз матюки є дуже поширеними, бо психіка мільйонів людей знаходиться в надсильній напрузі. Тому, коли ми чуємо/читаємо ці матюки, використані іншими, ми й свій стан впізнаємо і приєднуємося.
Є таке поняття, як стенічні стани: це злість, гнів, обурення. Астенічні стани послаблюють психіку, а стенічні - підсилюють її. Так ось, емоційне єднання в стенічних станах - корисно для психіки зараз.
Психологи відзначають, що багато в чому це залежить від нас самих. Найкраще буде залишити всі ці слова і вирази війні, а в мирний час повернутися до поняття, що нецензурна лексика є сороміцькою. Вони допустимі в певних особистих ситуаціях, але абсолютно неприпустимі в публічних.
У матюків є своя функція, і від надмірного використання не за призначенням ця функція зникає, стає слабшою.
Якщо ж матюки нормалізувати в побуті, вони вже не будуть виконувати роль позначення надзвичайного емоційного стану. Тому вони залишаться в минулому, як дискурс війни, і потребуватимуть культурної обробки.
Зараз - на здоров'я, після перемоги - будемо відбудовувати не лише міста, а й власну культуру мовлення.
Запасіться якимись приказками, заготовками, прислів'ями або смішними куплетами, словами-замінниками, які можна використовувати. Це може бути щось своє, авторське та унікальне, з чого будуть брати приклад інші люди.
Матюками ми розмовляємо з ворогом, бо іншої мови він не розуміє. Цим ми висловлюємо своє презирство. Матюками говорити один з одним - це ставати схожими на ворога, приєднуватися до нього.
Українці мають значно різноманітніші, яскравіші, чутливіші лайливі слова, які винаходили та застосовували наші предки. Творчість нашого покоління в лайливих висловах теж залишиться нашим нащадкам.
До речі, раніше ми писали про те, який неймовірний метод допоможе пережити всі жахи війни.
А ще ми розповідали про те, як прийняти рішення про повернення додому з евакуації під час війни.