Чому під час війни ми часто використовуємо матюки: психологи дали просте пояснення

Для чого потрібні матюки?

З моменту нападу Росії на Україну, ми матюкаємося з ранку і до вечора. І особливо в перші дні війни українці перестали соромитися у виразах, і навіть у присутності дітей. Втім, і діти не відстають - багатьох з них використовують таку лексику в розмовах.

Психологи відзначають, що наше ставлення до матюків словами сильно змінилося, в порівнянні з мирним часом. Психологія війни начебто про матюки нічого не говорить, а мовознавці дають коментарі про правильність написання матюків, які означають напрямок руху - потрібно писати разом, бо це прислівник.

Матюки (знецінена лексика, нецензурні вирази) - це особливий винахід суспільства, яке виконує важливу психологічну функцію. І тут мова йде не про слова-паразити. Мається на увазі саме емоційне використання матюків для лайки.

Яка ж у них функція? Позначати емоційний стан, який виходить за межі нормального і нам часом складно підібрати слово зі звичайного лексикону, щоб позначити та повідомити іншим про свій надзвичайний стан.

Зараз ми відкидаємо цензурні образи-лайки, оскільки не хочемо ображати порівнянням з терористами змій (гади), або тварин (скоти), і навіть мертвих тварин (падаль).

Матюки - це вираз занадто сильних емоцій: коли ми позначаємо їх забороненими словами, то вже починаємо їх визначати їх цією назвою. А назвати стан - це почати його вже контролювати.

Іншими словами, завдяки матюкам психіка захищає себе від зриву в зовсім неконтрольовані емоції, оберігає кордон межа інтегрованості. Це культурна функція матюків - позначати лінію норми, тому вони і є забороненою лексикою (нецензурною).

Чи нормально, що мату зараз так багато?

Зараз матюки є дуже поширеними, бо психіка мільйонів людей знаходиться в надсильній напрузі. Тому, коли ми чуємо/читаємо ці матюки, використані іншими, ми й свій стан впізнаємо і приєднуємося.

Є таке поняття, як стенічні стани: це злість, гнів, обурення. Астенічні стани послаблюють психіку, а стенічні - підсилюють її. Так ось, емоційне єднання в стенічних станах - корисно для психіки зараз.

Чи будемо ми так само матюкатися після перемоги?

Психологи відзначають, що багато в чому це залежить від нас самих. Найкраще буде залишити всі ці слова і вирази війні, а в мирний час повернутися до поняття, що нецензурна лексика є сороміцькою. Вони допустимі в певних особистих ситуаціях, але абсолютно неприпустимі в публічних.

У матюків є своя функція, і від надмірного використання не за призначенням ця функція зникає, стає слабшою.

Якщо ж матюки нормалізувати в побуті, вони вже не будуть виконувати роль позначення надзвичайного емоційного стану. Тому вони залишаться в минулому, як дискурс війни, і потребуватимуть культурної обробки.

Зараз - на здоров'я, після перемоги - будемо відбудовувати не лише міста, а й власну культуру мовлення.

Як себе стримувати від нецензурної лексики?

Запасіться якимись приказками, заготовками, прислів'ями або смішними куплетами, словами-замінниками, які можна використовувати. Це може бути щось своє, авторське та унікальне, з чого будуть брати приклад інші люди.

Матюками ми розмовляємо з ворогом, бо іншої мови він не розуміє. Цим ми висловлюємо своє презирство. Матюками говорити один з одним - це ставати схожими на ворога, приєднуватися до нього.

Українці мають значно різноманітніші, яскравіші, чутливіші лайливі слова, які винаходили та застосовували наші предки. Творчість нашого покоління в лайливих висловах теж залишиться нашим нащадкам.