Після спілкування аж тіпає: Супрун розповіла про прихованих агресорів
Уляна Супрун (Фото: РБК-Україна)
Супрун дала поради, як зберегти нерви
Уляна Супрун розповіла про пасивно-агресивну поведінку людини, яка хоч і не вважається психічним розладом, проте часто супроводжує інші розлади: межовий розлад особистості, нарцисичний розлад, клінічну депресію, зловживання наркотичними речовинами. Такий тип здатний добре попсувати нерви оточуючим, істотно зіпсувати стосунки в парі, сім'ї чи на роботі. Про це екс-керівниця МОЗ України розповіла на своїй сторінці в Facebook.
Медичні джерела радять таким людям або групам людей звертатися по допомогу до психотерапевта, якщо самі вони не можуть здолати такий патерн поведінки..
"Зазвичай слово "агресія" викликає асоціації зі штурханиною, криками, нецензурною лексикою, нападами та явним порушенням особистих кордонів. Але серед нас багато агресивних людей, які тихі, нікого, наче, не чіпають, інколи виглядають навіть нещасно. Водночас, після спілкування з ними вас аж тіпає, хочеться або гримнути на них, або розплакатися", - йдеться у публікації.
Люди з пасивно-агресивною поведінкою "напрошуються" на агресію з боку оточуючих (Ілюстративне фото: pixabay.com)
Так, зазначила Супрун, для прояву агресії не обов'язково бути неврівноваженим типом, схильним до фізичного насильства. Досить пасивної, або прихованої агресії.
Пасивно-агресивна поведінка - це коли людина ніби нічого не робить, але в тому-то і проблема.
Вираз "пасивно-агресивний" стали клінічно використовувати під час Другої світової війни щодо солдатів, які відмовлялися виконувати накази. Через деякий час таку поведінку перестали розглядати як психічний розлад.
Пасивно-агресивна поведінка не вважається психічним розладом (Ілюстративне фото: pixabay.com)
Супрун дала кілька прикладів пасивно-агресивної поведінки як ухилення від безпосередньої конфронтації, коли можна виражати якісь скарги "в повітря" чи в спину, показово позіхати, відмовлятися від допомоги, але продовжувати показувати, як тяжко, нав’язувати допомогу, про яку ніхто не просив, і дорікати невдячністю, не повідомляти важливу інформацію.
- Людина до чогось прагне, але не каже прямо, а потім ображається, що її/його потреби залишилися незадоволеними.
- Сумнівні компліменти, які наче і визнають досягнення співрозмовника, але і критикують або знецінюють одночасно.
- Ігнорування співрозмовника та мовчання, з надією, що хтось "все зрозуміє". Насправді, ігнорування - це агресія, і "холодний душ" мовчання або "втечі" є жорстокістю. Особливо щодо невротичних людей.
- Прокрастинація та саботаж на роботі.
- Впертість.
- Слова розходяться з ділом.
- Відповіді одним словом.
- Плекання провини, наприклад фразами в дусі "а сам/сама здогадатися не можеш".
Жертва пасивно-агресивної поведінки може відчувати образу, провину, обурення, але частіше - бажання проявити активну агресію. А це пасивно-агресивним і треба, адже тепер вони займають офіційну позицію "справжньої жертви".
Чому люди так поводяться.
Дослідження показують, що пасивно-агресивні стикалися в дитинстві з відсутністю турботи, неприязню і жорстким ставленням з боку батьків.
Діти, які все дитинство є свідками приховано-ворожої поведінки батьків та відсутності в них співпраці, мають негаразди з агресією, владнанням конфліктів, здоров’ям та успішністю. Адже вони однаково ефективно сприймають та реагують і на активну, і на пасивну агресію між батьками: мовчання, багатозначні погляди і піджаті губи.
Уляна Супрун (Фото: РБК-Україна)
Що робити з пасивно-агресивними людьми?
- Перш за все зрозуміти, що це не ви "психований" і неадекватно реагуєте.
- Усвідомте і проконтролюйте своє обурення. Якщо ви припинете грати в цю гру, вони повинні будуть рано чи пізно змінити стратегію.
- Скажіть прямо про своїх очікування, використовуючи "я-конструкції". Домовляйтеся про все чітко і однозначно, краще в письмовій формі.
- Чітко позначте свої власні межі: що можна, а що ні.
"Якщо ж ви пасивно-агресивна людина, то зрозумійте, що з вашою поведінкою все складно, і час це змінювати. Неважливо, чи робили ви це свідомо чи ні", - закликала Супрун.
