Ярослава Никоненко горіла бажанням помститися за смерть батька
Ярослава Никоненко, солдат з елітного підрозділу Генштабу ЗСУ, загинула під Марїнкою на Донбасі 15 жовтня. 36-річна жінка-солдат пішла на війну слідом за батьком-айдаровцем Сергієм Никоненком, який віддав своє життя за Україну в 2015 році. Нещодавно стали відомі нові обставини загибелі воїна.
Справа в тому, що Ярослава служила останнім часом у Києві. Її підрозділ знаходиться безпосередньо у підпорядкуванні головнокомандуючого, тобто президента. Яким чином, жінка-солдат опинилася на передовій, пишуть Факти.
Ярославу, яка втратила на війні батька, не могли командирувати на передову. Але знайомі розповідають, що вона горіла бажанням помститися за батька. До 2015 року дівчина в основному допомагала волонтерством і воювати не рвалася. Ярослава не виявляла особливого інтересу до військової справи і не розуміла сестру Богдану, яка пішла на фронт разом з батьком.
Сергій і Ярослава Никоненко (колаж: РБК-Україна)
Ярослава досягала успіху в кар'єрі, працюючи економістом в одному з ресторанів Києва, купила квартиру в столиці, куди хотіла незабаром перевезти з Миргорода доньку Софію.
Але 28 вересня старший солдат Никоненко вирушила на передову. Про це знали тільки командування і близькі друзі. А до Нового року вона повинна була повернутися в Київ.
Богдана Никоненко, сестра загиблої, розповідає, що Ярославою рухала помста.
"Смерть папи змінила сестру. Щоб заспокоїти душу від втрати, їй треба було зігнати свою біль на тих, хто забрав у нас нашу життєву опору. І вже ніщо і ніхто не міг зупинити Ярославу", - говорить сестра.
Після загибелі батька Ярослава грунтовно почала готуватися до військової служби. Дівчина закінчила дві снайперські школи, а також академію лідерства.
Ярослава Никоненко (фото: facebook.com)
"Коли загинув батько, Ярослава записалася до нас. Спочатку вона пройшла чотиримісячну підготовку в учебці "Десна", рвалася на фронт, і вже до кінця 2015-го потрапила у військову розвідку", - розповідає начальник управління контррозвідки ДУК "Правий сектор" Ігор Чадюк.
Військовослужбовець була талановита у своїй справі - вміла прогнозувати бойові події, володіла навичками розвідки в оточенні і в тилу ворога. Служила в районі шахти Бутівка і на інших найскладніших ділянках.
Ветеран АТО Сергій Козир розповідає, що батько, який був для дівчат авторитетом, забороняв Ярославі йти на війну, оскільки у неї була маленька дочка.
"А коли забороняти вже було нікому, вона вирушила на фронт. У минулому році підписала контракт з ВСУ. Спочатку служила в президентському полку. Але, розуміючи, що з нього в зону бойових дій не відправляють, перевелася в 101-шу бригаду, яка має на передовій свою групу", - каже ветеран.
Прощання з Ярославою Никоненко (фото: facebook.com)
Ярослава вирушила під Мар'їнку, потрапивши на небезпечну позицію, на якому загинув не один воїн. Дівчина прагнула відпрацювати снайперські навички, адже відмінно стріляла з автомата і гвинтівки.
"Вона змогла переконати кого треба, що її присутність на тій позиції вкрай важлива. Її відрядили до 28-ї окремої механізованої бригади. Мені командир Ярослави розповідав: вона проявила такий натиск, щоб потрапити на фронт, що він змушений був підписати документи", - розповідає Богдана Никоненко.
Позицію, на яку пішла Ярослава, займати ніхто не хотів. Оскільки з того боку українських бійців давно "кошмарить" снайпер. Військова вирішила це зупинити, тиждень вистежуючи ворога. Але він виявився більш влучним.
"Або я, або він мене", - сказала сестра, йдучи 15 жовтня на бойове завдання", - каже Богдана.