Відомий український співак та продюсер Дмитро Монатік (MONATIK) вперше взяв участь у поетичному проєкті Павла Шилька “Буремні вірші”, в якому відомі українські зірки читають поезію, що була створена під час повномасштабної війни Росії проти України.
Вірш з назвою "Якщо в мене залишився лише день" артист написав під впливом почуттів та переживань, завданих цією війною.
У ньому автор звертається до війни, як до людини, з якою веде важку розмову.
Співак особисто озвучив свого авторського вірша, а команда проєкту поклала його на музику, доповнила емоційним асоціативним відеорядом та опублікувала на YouTube.
"У цей свій твір Дмитро вклав найсильніші меседжі, адресовані війні, що триває зараз в Україні. Пронизливі метафори, жорсткі та реалістичні образи, безумовний поетичний талант Дмитра змусять глядачів слухати ці рядки, затамувавши подих", - каже Сергій Затула, копродюсер “Буремні вірші”.
І навіть якщо в мене залишився лише день
Знай, що попереду усе життя в таких як я
Назад вже вороття немає
Будинок рідний враз перетворився на намет
І вони не забудуть тих очей, що закривалися від рук твоіх із злим татуюванням "Z"
Сама не разгадаєш. Іди геть! Бо ти вже не така страшна.
Сьогодні вперше за ті дні, що нам здаються довгими роками, - посміхаюсь
І посмішку мою запам'ятай. Згадуй навіки.
Уві сні і наяву. Доки повільно у глибоких водах від самотності зникаєш.
А я стою. Дивлюсь на тебе і дивуюсь:
Це ж треба низько впасти так, що діти твоїх птиць-убивць малюють?
Я бачив. Бачила і ти. Я вибачаюсь, якщо раптом і драматизую
Але вуста твої нечесні, чесно кажучі, вже не працюють
Я впевнений, що ТИ тепер драматизуєш...
Прийшла пора тобі піти. Йди геть!
Поглянь, що в мене ти забрала! Що ти наробила!
Ти розвалила міста в мені... мости в мені.. людей в мені вбила!
А я стою. І мрії створюю ще дужче. І дуже чітко уявляю, як на моїй землі все зажило...
Як обіймаються від щастя рідні душі, я чую як сміються, як забувають все, що їх бентежило...
Я бачу: діти бігають у парку. І пролунала не сирена, а шкільний дзвінок.
Діти усі сіли за парту, мистецтва розпочався в них урок
Я бачу: люди ходять у кіно і на концерти.
Співають в унісон разом відверто.
Так, шрами на душі і тілі заважають їм, глибокі ті, що ти лишила.
Але вони танцюють і стрибають вище,що є сили! Біль зникає, знаєш?
Я бачу: мати обіймає свого сина, я бачу, як вогонь вже загасили у містах.
Я відчуваю,як зникають біль, страждання, сльози і народжується сила.
Я відчуваю,як зникає страх... Я бачу, люди повертаються з чужих земель
На землі, котрі так любили з самого дитинства
Я чую,ю в небесах літають літаки, - їх не бояться , бо вони летять із миром до землі
Землі, на котрій сяє мир, добро, взаєморозуміння і єдинство
Я чую, як птахи співають, бачу як виходить сонце з горизонту
Я бачу: прокидаються міста і всі по своїм справам розбігаються
Діляться планами вуста, - всі на улюбленій роботі...
Я чітко чую: друзі гучно обговорюють свій день у парку, не на фронті.
Я чую свіжий і такий смішний стендап і люди сльози витирають вже від сміху... безтурботно
Я бачу, як зникають танки. З'являються набридливі з автомобілів пробки
Думки несуться у танок і перетворюються мрії про майбутнє в замальовки
Я чую літо нам свої вірші красиві теплі знов пише
Всупереч тих, які були раніше. Я відчув.
Навколо лише справжня, гучна, улюблена до болю у душі - місцева тиша
Мені не вистачить години описати все, у що я вірю. Дня - тим паче.
Ми жили добре. Жити будемо ще краще.
Я щіро вірю, що я це побачу. Та навіть якщо в мене залишився лише день -
Знай, що попереду усе життя в таких як я
Як думаєш, Вони тобі таке пробачать?
Нагадаємо, раніше співак Олександр Положинський "розірвав" росіян актуальним віршем.
Ми також писали, що український захисник написав вірш, який чіпає до сліз.