Багато хто вірить: лікар пояснив, чому медики продовжують виписувати українцям "фуфломіцини"
Невролог розповів про фуфломіцини (колаж РБК-Україна)
В Україні багато лікарів продовжують виписувати пацієнтам ліки без доведеної ефективності.
Чому вони так роблять, пояснив лікар-невролог, психіатр вищої категорії Євген Скрипник.
Все починається у вузах
За словами Скрипника, в медичних вузах ніхто не звертає увагу на доказову медицину, і препарати, які у нас багато призначаються і рекламуються, були розроблені за допомогою багатьох кафедр медичних ВУЗів України (той же самий тивортин, L-лізин есцинат).
Всі молоді лікарі, коли приходять на роботу, вчаться у старших колег, які використовують ще у своїй практиці ці препарати й потім ці молоді лікарі продовжують їх призначати, довіряючи авторитету своїх вчителів.
Багато лікарів дійсно вірять в ефективність фуфломіцинів.
По-перше, це знову ж авторитетні думки вчителів, старших колег, потім конференції, симпозіуми, які фінансуються фармакологічними компаніями, де за кошти цих же компаній приїжджає професор, доктор медичних наук і молодим лікарям розповідає, що той чи інший фуфломіцин прекрасно діє і покращує роботу серця і покращує пам'ять. Молоді медики вірять своїм вчителям.
Постійні відвідування медичних представників лікарів, з буклетами, де красиво розписано, який прекрасний і дієвий препарат. З різними "замовними" дослідженнями, що їх препарат найкращий і ефективний.
Набагато простіше і зручніше!
Призначати фуфломіцини і ставити неіснуючі діагнози набагато простіше, ніж вчити, шукати, читати, спілкуватися з колегами, читати міжнародні джерела. Це в першу чергу і мотивація не та, та й брак часу.
На прохання пацієнтів
Українці люблять, щоб на коробочці було написано, що покращує пам'ять, покращує роботу серця, головного мозку і покращує роботу всіх органів і систем органів
"Як можна бабусі відмовити від призначення пірацетаму або кавінтона, якщо вона його 30 років вже приймає!"- зазначає Євген.
Як цьому перешкоджати
Лікарям необхідно розвиватися, читати зарубіжну літературу, не вірити медичним представникам, навіть професорам, які вас вчили, але говорять на прохання фармакологічної компанії.
Пацієнтам теж необхідно навчатися, читати інформацію, аналізувати. Це зекономлені гроші й час.
