Масові розстріли в Бабиному Яру: проникливі історії тих, хто вижив

28 вересня 1941 року євреї отримали листівки із закликом наступного дня зібратися на Лук'янівській площі. 29 вересня людей почали відводити на вулицю Мельникова (нині Іллєнка) і Дорогожицьку в Бабин Яр. Серед людей, яких ввели на розстріл була і Діна Пронічева - актриса лялькового театру. Вона стала однією з небагатьох дорослих, хто вижив при розстрілах у Бабиному Яру.

Історія Діни Пронічевої

"Нас вистроїли на дуже маленькому піщаному виступі. Я закрила очі, стиснула кулаки й напружила всі м'язи і кинулася вниз. До пострілу. Мені здалося що я летіла цілу вічність. Я впала на трупи вдало - не розстріляли" - говорила Діна Пронічева на київському процесі в 1946 році.

Німці ходили і дивилися, хто ще живий. Якщо бачили це - добивали. Один з нацистів побачив, що у Діни немає крові на одязі. Він став на неї однією ногою на груди, іншою - на руку. Вона витримала і промовчала.

"Відразу почали засипати землею. Але я рухатися боялася. Здавалося, мені залишилося набрати ще кілька вдихів і задихнутися. І я вирішила - нехай краще розстріляють, ніж я відчую, що буду живцем похована. Я зібралася з останніми силами і вибралася з-під землі", - згадувала Пронічева.

Олена Книш

Жінка 1914 року народження згадує події того дня. Її свідчення збереглися в мережі. На розстріл її вели з чотирирічною донькою, бо вона єврейка.

"Коли мене серед інших завели в яр, я була всередині цієї групи, нас зупинили. У жінок виривали з рук немовлят і відкидали в сторону, як дрова, де їх розстрілювали з автоматів і кулеметів. Завдяки тому, що я була в середині групи, і були сутінки, Я, не чекаючи того, коли почнуть розстріл, впала на землю, поклала під себе дитину", - згадує Олена.

На щастя, Олена залишилася жива зі своєю дитиною. Потім вони ще голодні й в кров'яному одязі довго ховалися в різних місцях.

"У цей час я почула шум кулемета, і люди падали мертвими на мене, обливаючись кров'ю. У такому положенні я пролежала години дві, поки все стихло, я залишилася жива і зберегла життя дитині. І коли вже зовсім стемніло, я обережно встала і переконавшись, що поблизу нікого з охорони не було, взяла дитину і по трупах стала пробиратися куди в укриття з метою порятунку", - згадує вціліла жінка.

Бабин Яр (фото: Johannes Hahle)

Сергій Таужнянський

Сергій дивом врятувався від смерті, хоча його матір розстріляли в Бабиному Яру за те, що вона єврейка. Він згадує, як німці їх гнали групами до місця смерті, але йому пощастило втекти.

"Коли люди проходили коридором і вже на самому майданчику їх жорстоко били палицями. У нас з матір'ю нічого цінного не було, і я тільки скинув з себе рюкзак з білизною і сухарями. Куди свій рюкзак справи мати, я не знаю, оскільки ми неодноразово втрачали один одного в тій суєти. Попереду чулися автоматні черги, крики дітей, підлітків, дорослих. Хто не хотів йти до місця страти або в істериці молив про пощаду, того фашисти били або труїли собаками. Вже йдучи в бік Яру, мати встигла крикнути:" Сергію, біжи", - а сама в натовпі повільно пішла вниз до яру, в якому гітлерівці розправлялися з мирними, ні в чому не винними радянськими громадянами", - згадує чоловік.

Юрій Фукса

Від смерті 1941 року Юрія врятувала сусідка. Коли німці прийшли забирати його маму і сестру, п'ятирічного хлопчика ховали в сусідній квартирі під ліжком. Бабусю і дідуся Юрія кількома місяцями до цього розстріляли разом з іншими євреями Києва в Бабиному Яру.

Нагадаємо, наймолодшій жертві трагедії було всього три дні: дитина народилася 26 вересня, а вже 29 вересня її вбили. Найстаршій жертві, що спочила на дні урочища, було 103 роки.