Доступ до води покращує фізичний і ментальний стан міських жителів, а облаштовані набережні розвивають міста з економічної точки зору. Київ, особливо його правобережні райони, має з цим труднощі: доступ до берега перекрито промзонами й занедбаними заводами, тут майже немає суспільного й культурного життя.
Розбираємося в тому, чому так відбувається і як це можна змінити.
Історично Поділ — це територія невеликих ремісників: гончарів, шкіряників, дегтярів. У багатьох частинах району, особливо на Рибальському острові, люди не оселялися через часті повені. Але в середині ХIX століття на Подолі почали з’являтися перші заводи й фабрики, які виробляли цеглу, черепицю, запрацювали харчові підприємства.
У 30-ті роки ХХ століття Київ став одним із центрів радянської індустріалізації, а Поділ — промисловим районом. Багато в чому завдяки водному й залізничному сполученню та вигідному для промислових цілей розташуванню.
За часів СРСР тут з’явилися Київський суднобудівний і судноремонтний заводи, фармацевтичний завод "Фармак", елеватор №1, багато підприємств були розширені. Сто років потому від минулої радянської ідеї залишилися тільки величезні занедбані промзони.
Нині набережна Дніпра на Подолі — це прибережна зона з гідротехнічними спорудами, складами, автосалонами та заправками. Тут немає громадських просторів, скверів або культурних об’єктів — тільки високі паркани й будівлі, багато з яких десятиліттями використовуються неефективно.
Важливість доступу до води в місті складно переоцінити. Згідно з дослідженнями Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, міські набережні можуть поліпшити фізичне, психічне й так зване "суспільне" здоров’я. Крім того, набережні — прекрасні місця для "зелених" вправ: фізичної активності на природі.
Канадські вчені навіть дійшли висновку, що на самопочуття мешканців впливає інфраструктура набережних. Чим краще вони облаштовані — лавками, парклетами, скверами — тим комфортніше почувається людина під час прогулянки.
Важливість набережних починають усвідомлювати і в Україні. Наприклад, у Києві нині будується район RYBALSKY, розташований на однойменному півострові — між вулицями Електриків і Набережно-Рибальською. Його автори в рамках проєкту планують побудувати водний канал. Він буде з’єднаний із Дніпром тунелем, який прокладуть під Набережно-Рибальською дорогою. А вздовж каналу з’явиться суспільний простір — з кав’ярнями й ресторанами, зеленню та локаціями для прогулянок. Ця набережна буде доступна для всіх киян і гостей столиці.
Багато міст уже пройшли свій шлях ревіталізації місцевості біля водойм — і в багатьох випадках результати вартували зусиль. Наприклад, ситуація в Києві сьогодні частково нагадує те, що відбувалося в Стокгольмі 30 років тому. Один із районів міста, Хаммарбю Шестад, який омиває однойменний канал, наприкінці XX століття був промисловою територією. Тут довгий час розташовувалися ткацькі фабрики, нафтоналивний термінал та інші підприємства.
У якийсь момент ключові заводи району були перенесені в інші міста — і Хаммарбю Шестад поступово перетворився на занедбану промзону із зіпсованою екологією. Місцева влада вирішила повністю її ревіталізувати. У 2017 році на місці колишніх заводів з’явився сучасний екологічний район на 10 000 апартаментів.
Було ревіталізіровано і набережну. Тепер у багатьох місцях уздовж берега розташовуються пішохідні та велосипедні зони, громадські простори, сквери й парки.
У Копенгагена є свій приклад — Нюхавн. Це канал, який вирили ще у XVII столітті місцеві в’язні. Десятиліттями він служив транспортною магістраллю, спочатку — для міжнародних вантажних перевезень, а потім — для внутрішніх суден. Але потім у місті почав поширюватися наземний транспорт, і Нюхавн поступово спорожнів.
У другій половині XX століття його вирішили повернути до життя. Спочатку тут прибрали парковку автомобілів, а потім зробили набережну вздовж каналу повністю пішохідною. Зараз Нюхавн — важливе туристичне та громадське місце міста. Воно вирізняється різнокольоровими старовинними будиночками, музеями й пам’ятками, а також — кав’ярнями та ресторанами вздовж каналу.
А одне з головних місць сучасного Амстердама — район Бейкслотерхам, розташований уздовж річки Ей. Раніше він був індустріальною територією — тут виготовляли літаки, будували кораблі та працювали з нафтою. Але з часом компанії або закрилися, або переїхали в інші місця, а Бейкслотерхам виявився покинутою промзоною.
У 2000-х район почав оживати — багато в чому завдяки підприємцям, які перетворювали старі будівлі заводів на коворкінги й офісні центри. Потім місцева влада стала поступово продавати тут землю та заохочувала стійкий, екологічний розвиток території. Водночас глобальною стратегією було перетворити Бейкслотерхам на поліфункціональний район — із житлом, офісними будівлями й підприємствами, які працювали б і далі.
Нині набережна та загалом район уздовж річки Ей стали одним із головних місць тяжіння Амстердама. Тут проходять концерти, фестивалі, артшоу, тут працюють бари й ресторани, а також облаштовано громадські та креативні простори.