Діти досі просять "той самий хліб": зворушлива історія порятунку від окупантів під Києвом

Історія багатодітної родини Покропивних

Денису всього дев'ять, а в нього вже є свої спогади про війну.

"Мама пішла в магазин по хліб і хлопці кажуть, що їдуть танки і всі тікали через ліси. А ми були самі вдома і боялися", - розповідає хлопчик з багатодітної родини.

Анна Покропивна, мама хлопця каже, що лишилися живі просто дивом. Тільки Денис трохи посивів.

"Пінцетом вискубуємо, щоб менше бачили", - розповідає жінка.

У родині Покропивних троє дітей, тато в теробороні. Жінка каже, грошей не було, хліб - маленькі палянички - пекла вдома. Малюки кажуть, був дуже смачний - то солоний, то солодкий.

Родина дитячого онколога Вадима Кобися теж опинилася в окупації

24 лютого вони вирішили, що дача в Клавдієво-Тарасове безпечніша за Київ. В одну з відпусток хірург облаштував піч і навіть не думав, що вона колись врятує його онуків від голоду.

"Найбільше, чого не вистачало, це хліба... А коли вже почалася така тяжка ситуація, згадали, як було колись, в старовину. І виявилося, що це найнадійніше", - розповідає він.

Піч врятувала не лише їхню родину, але й сусідів.

Жителі села кажуть, що це диво - що їхнє село сильно не постраждало, як те ж Немішаєве, що поруч. Припускають, що окупанти користувалися старими картами, на яких тут - болото.

Валентина пекла 30-40 хлібин на день

Вона - пекарка з 25-річним стажем. Пекла хліб в звичайній духовці, а коли дріжджі скінчилися - почала пекти й бездріжджовий.

Місцеві діти й досі кажуть, що це найсмачніший смаколик для них.