Софія та її син Матвій із села Загальці біля Бородянки дивом залишилися живі. За перші дні вторгнення Росії в Україну, вони випробували на собі практично всі жахи - обстріли, життя в підвалі, невдала Евакуація, загибель родичів і окупація.
Про те, як їм вдалося вижити та вибратися з окупованих територій, Софія розповіла для "Суспільне".
Село Загальці знаходиться в Бородянському районі, трохи далі самої Бородянки та Катюжанки та інших населених пунктів, де окупанти скоювали страшні злочини. До війни в Загальцях проживало трохи понад 2 тисяч осіб. І серед них - Софія, її син Матвійко та інші родичі.
24 лютого Софія була на нічній зміні, і о 6 ранку почула перші вибухи в Ворзелі. Вона швидко зібрала речі та побігла додому. З електричок вже людей висаджували, але додому вона дісталася.
У селищі спочатку було відносно тихо, а з перших днів березня вже вибухи були чутні чітко. До 7 березня обстрілювали тільки Бородянку, а потім рушили до Загальців. Софія розповідає, російські військові просто обстрілювали село - дитячий садок і добре, що там не було дітей.
8 березня вона виїхала до мами та дітей. І ще не доїхавши до них, почула вибухи. Рідних застала вже в погребі. Мама відмовлялася їхати - мовляв, є де сховатися, пересиджу. А потім почали брати штурмом. Поруч з будинком - яма від снаряда, у сусідів всі вікна повилітали.
Софія, Фото: Катерина Лащикова / Суспільне
"Гриміло і вдень, і вночі. Ми постійно в погребі. Нарешті зважилися виїхати. Першими поїхали кум, зять і сусід - в їх машину потрапив снаряд. Відразу три людини загинуло, сестра і кума стали вдовами.
Після цього думали далі ховатися в погребі, але врешті-решт Поїхали з нашими київськими друзями. Була у нас ще така зупинка біля Житомира - на все життя запам'ятається. Метрах в 150 впала бомба. Яма була така, що чотири маршрутки в неї б помістилися", - розповідає Софія.
Вона вивезла сина в безпечне місце. Їй допомогли, підтримали, забезпечили найнеобхіднішим і добре до неї ставляться. Але Софія все одно хоче додому і відчуває себе в гостях.
Відразу після від'їзду Софії та її рідних село потрапило в окупацію. Чоловіків ловили, забирали телефони, били. Окупанти заборонили ходити селом і взагалі виходити на вулицю.
Село навколо замінували. Тих, хто намагався евакуюватися, обстрілювали. Перші три машини розірвало, у четвертій жінка загинула, інших поранило.
У село спочатку зайшли молоді хлопці, 18-22 років, а потім пройшла ротація й окупанти змінилися на дорослих і досвідчених чоловіків.
"Те, що говорять про мародерство - правда. Собак постріляли, у людей з хат виносили харчи, техніку. Потім почали руйнувати все підряд. Мені відео надіслали: села повністю немає. Бородянський район дуже постраждав.
Мені приклад наводили: над трасою впритул хати росіяни просто направляють дуло танка, і все зносять. Був там на той момент хтось чи ні, їх не цікавило", - розповідає жінка.
Вона додала, що і місцеві там теж біди наробили - алкаші за горілку здавали тероборону і доносили, де люди ховаються.
У Софії в Росії був дядько, він навіть приїжджав колись в село. Але зараз зв'язок з ним вона не підтримує. І надії на відновлення немає.
"Я не прощу, у мене немає вже рідних там. Я батькові сказала це, він підтримав. Ніхто не буде спілкуватися. Вони зазомбовані. Ми їм пояснювали, що у нас жахи, дітей вбивають. А вони нам про навчання, про фейки, про те, що у них Макдональдси закрили й вони "голодують" через нас", - додає Софія.
До війни її позиція була м'якше, через те, що там була рідня. Але зараз прийшло розуміння, що "братський народ" вбиває українців з 2014 року.
Матвій, Фото: Катерина Лащикова / Суспільне
Софія зізнається, що боїться за дітей. П'ятирічний Матвій був бойовим хлопцем, а зараз лякається всього, реагує на звуки. Трохи що - в сльози, проситься на руки, щоб пошкодували. Тільки недавно став засипати спокійно.
Сам Матвій зізнається, що боїться, коли стріляють і Путіна.
Мама Матвія вважає, що з дітьми потрібно говорити про війну, як з дорослими. П'ятирічному звичайно ж складно пояснити, що відбувається.
"Війна - річ страшна і складна, і в розмовах з дітьми не варто обходити, замовчувати що-небудь просто з міркувань безпеки. Так, я могла сказати неправду: наприклад, говорила, що стріляють не вороги, а наші - щоб малим не було так страшно.
Але в іншому пояснювала: що йде війна, що, на жаль, нам зараз не все дозволено, що ми не можемо піти прогулятися або на гойдалки, бо я не знаю, що там погані дядьки наставили. Показувала фото з іграшками на вулиці, які можуть вибухнути", - пояснює жінка.
Вона зазначила, що дітям потрібно говорити, хто саме на нас напав.
"Матвій навіть заявив, що піде воювати з росіянами. Але разом з тим малі усвідомлюють, що і там не всі однакові. Дивляться, наприклад, ТікТок. А там відомий артист з Росії, і він розповідає, що в Україні дійсно вбивають, і йому соромно.
Зараз, на мій погляд, діти повинні знати, що росіяни - вороги, вони в нас стріляють. Зараз це просто питання безпеки", - резюмувала Софія.
До речі, раніше ми розповідали трагічну історію Сергія Перебийноса, який втратив в Ірпені дружину, двох дітей і собак.
А ще ми писали про офіцера, який вивів поранених побратимів з оточення під шквальним вогнем у шторм.