Вірш Ліни Костенко про Чорнобильську катастрофу не залишив байдужим нікого
Аварія на ЧАЕС сталася 26 квітня 1986 року. Рівно 33 роки тому на Чорнобильській атомній електростанції вибухнув ядерний реактор.
Після вибуху і пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише територію України, але й території багатьох європейських країн: Білорусі, Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії та Росії.
В результаті наймасштабнішої екологічної та техногенної катастрофи в новітній історії багато українців назавжди покинули свої будинки, сотні сімей втратили рідних через підступну і невидиму зброю...
Сьогодні на сторінці, присвяченій творчості легендарної української поетеси Ліни Костенко, згадали її вірш про чорнобильську катастрофу.
Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.
Скріншот (facebook.com/LinaKostenkoUkr)
Публікація зібрала понад 15 тис. лайків, а сам вірш зворушив користувачів мережі до сліз.
Скріншот (facebook.com/LinaKostenkoUkr)
Скріншот (facebook.com/LinaKostenkoUkr)
Раніше ми писали про те, що у Чорнобильській зоні відчуження українському фотографу вдалося сфотографувати рідкісного звіра, який занесений в Червону книгу.