"13-та зарплата музиканта", або ПРЕМІАльний сегмент інді

Stereoigor про мотивацію в творчих професіях

Stereoigor — музичний журналіст, радіо-DJ, автор аудіо журналу STEREOBAZA на Просто радіо (радіошоу України №1 PromoDJ). Голова журі першої премії незалежної музики Jager Music Awards 2020.

Гроші не є єдино важливим мотиватором. Це підтвердить кожен досвідчений HR-фахівець. Це показують результати досліджень. Більш того, в довгостроковому періоді, "зарплата" не є тривалим драйвером робочого натхнення для працівників середньої і вищої ланки.

А що, в такому разі, з людьми творчих професій?

І, тим більше якщо мову вести не про професії, класичне розуміння яких можна спростити до "як попрацював — так і заробив". А про творчість як про акт створення духовних цінностей. Ну або хоча б спробах показати реальність. Схопити настрій, дух епохи, часу — zeitgeist. Наприклад, у музиці. Скажімо, в музиці незалежній. Саме нею так охоче і, найчастіше, виключно у власне задоволення, тобто безоплатно, займаються сотні тисяч інді-музикантів. Як на них заробляють виробники і як там курсують грошові потоки — тема окремої нотатки.

У незалежних артистів може бути контракт з інді-лейблом. А може його і не бути. Як і випливають зобов'язання з виконання плану релізів та виступів. Проте потік нових треків, кліпів не вичерпується.

Драйвер найталановитіших серед аматорів відомий: вони просто не можуть не займатися музикою. Решта — так чи інакше — засоби для реалізації свого таланту. Іноді — абсолютно розслаблено. Іноді ціною власного матеріального благополуччя. Кількість перетворюється в якість.

Саме завдяки (так-так, тут доречно це завдяки) пандемії карантину-локдауну перед багатьма по-справжньому незалежними музикантами оголилася можливість гранично чесного вибору. Від прагматичного: "Якщо запис пісні не монетизуються поки ніяк, чи я хочу записувати нову музику?" до зовсім хороброго: "А мені справді є що сказати своєю музикою?"

У артистів "професійних" подушка-запас міцності, звичайно, більше. Інді-артистам знову доводиться особливо нелегко. Тут, звичайно, ідеальне місце для хайп-вивертів "світ не буде колишнім". Але не зовсім. Все, звичайно, не зупинилося.

Пісні пишуться. І незалежна музика — в буквальному сенсі, незалежна — від ротацій, корпоративів, глянцевої манірності і запобігливим кривлянням фоторепортажів-лонгридів про домашніх собачок-зірок — раптом отримала можливість усвідомити. Що ж це, хобі-контент-мейкинг або потреба заспівати, розповісти про сій біль-щастя-кохання-життя.

Писати "у стіл" швидко набридає. Потрібні мотиватори, що дають зворотний зв'язок. Так, ви вже зрозуміли. Визнання. Одна з форм такого визнання — музичні премії. Почну з ложки дьогтю.

Біда багатьох премій, у журі яких я намагаюся не потрапляти — це оцінка не самого продукту, а "реакції на продукт". Оцінка ця, м'яко кажучи, не зовсім чесна. Як і у більшості ЗМІ при відборі ньюсмейкерів. Неважливо, що сказано (зроблено), важливо ким сказано (зроблено). Той же Фейсбук (і іже з ними) кожен день демонструє це явище.

Іншими словами, експерт може опинитися під інформаційним тиском громадської думки — і голосує не виходячи з розуміння реального прогресу, а за принципом "не за кращих, але за відомих".

Тому — поза збором лайків-сердечок-переглядів — артистам, що намагаються створювати не інфошум-контент, але цікаву музику, оцінка скролящим користувачем така собі розрада і мотивація. Як і напівестрадних золотисто-червонодорожних премій, які вже опромінені телеротаціями, так і інфіковані тік-ток-вірусами.

Тому преміям необхідно журі. Експертна рада (по можливості) незалежних активістів індустрії. З людей з музичним бекграундом і, буду тут трохи наївний, з непідкупним смаком.

Проілюструю свої слова згадкою премії Mercury Prize в одній з головних музичних держав планети — у Великобританії.

У різний час цю премію отримали — будучи лонгплей-дебютантами — Portishead, Suede, Alt-J, Franz Ferdinand, Young Fathers, The xx, Klaxons.

Нічого не маю проти схвалення в соцмережах під виглядом нібито суто слухацьких народних голосувань, але давайте на чистоту. Ніхто з перерахованих вище новачків не отримав би цей трофей, якби все визначалося сьогочасною популярністю серед найбільш активних користувачів і "тим, що крутять по радіо і "все" слухають зараз". Шедевральні ж записи призерів Mercury до цих продаються і слухаються — побічно ілюструючи хороший музичний смак обирають їх. Як і компетентність членів журі.

Правда, не можна сказати, що в інших країнах, за зрозумілих причин, ситуація така ж яскрава, як з цієї британською премією. Як і те, що у світі нібито спостерігається прямо-таки "бум" інді-премій. Проте в нашій країні картина більш-менш втішна. Третій рік поспіль ваш покірний слуга має честь бути в журі (а в цьому році — ще і головувати) Першої премії незалежної музики Jager Music Awards. За 3 роки, як інсайдеру, з цього самого нутра, дуже цікаво спостерігати не лише за трансформацією української сцени, але і, в тому числі за тим, як ця трансформація впливає на саму премію і журі.

Так, у цьому році, наприклад, додалися і видозмінилися номінації, швидко відреагувавши на новий загальносвітовий контекст. "Подія нової реальності", "Соціальна ініціатива в музичній індустрії" придбали нові смисли. Якими їх зарядила ця сама нова реальність людства. Поширюючи глобальні тренди на локальну сцену можна помітити, що, наприклад, музичних кліпів — в класичному розумінні, з хорошим бюджетом, жирним продакшном — у нас теж стало зніматися набагато менше.

При цьому укрупнилися номінації Jager Music Awards — до масштабних звань "Артист року", "Трек року", "Коллаба року", "Ком'юніті року", "Відео року".

Особливо цікава Young Blood. "Де та молода шпана, що зітре нас з лиця землі", як співав БГ. З 639 заявок, що надійшли, зараз відібрано 56 треків-претендентів, з-поміж яких зовсім скоро будуть визначені переможці. Втім, саме по собі попадання в конкурсну програму вже має вагу для всіх учасників. Колеги по музичному цеху, інші професіонали галузі, тисячі слухачів — все це безцінна меломанська аудиторія, яку можна познайомити зі своїм матеріалом за допомогою участі в конкурсах. Тим більше при попаданні в шортлист. Втім, і в лонглист теж — у цьому році конкурс Jager Music Awards, наприклад, став ще прозоріше — опубліковані навіть всі лонглісти.

Повернемося до заохочень за результатами експертного голосування на jagermusicawards.com.ua та експертних оцінок.

У номінації Young Blood передбачені три "премії" молодим музикантам. Саме тут — та сама "13-та зарплата" із заголовка цієї статті. Фінансування зйомок музичного відеокліпу — раз. Сертифікат на придбання музичного обладнання — два. Випуск вінілової пластинки — три.

Сам фінал премії цього року, тепер вже очевидно, теж буде інтерпретований відповідно до цифрового майбутнього, яке, як виявилося, настало — і настало нас — набагато швидше. Тому на церемонії нагородження, з одного боку, збережеться соціальна дистанція, з іншого, парадоксально, в черговий раз зітруться кордони і відстані, так що на зв'язку виявляться 4 міста.

2020-й знову перетрусив музичну індустрію. Правда, жорсткіше і поки безнадійніше, ніж на самому початку століття. Коли цифрова революція завалила продажі фізичних носіїв, а з ними – роялті-пасивні доходи музикантів, виштовхнувши їх на live-сцену і примиривши заклятих колишніх музично-ділових партнерів. Зараз-то і сцени толком немає. І коли з'явиться — не знає ніхто.

У будь-якому випадку без нової незалежної музики карантинити, і вже тим більше виходити з карантину, буде нестерпно нудно.

Так що неважливо, ви республіканець чи демократ профі креативної індустрії або слухач — кожна думка враховується на jagermusicawards.com.ua
Впливайте на майбутнє української музики особисто. Хай воно буде яскравим і захоплюючим.