"Публічних просторів мало або вони погані" — такий коментар ми часто чули цього року на фокус-групах, коли працювали над спортивним кластером ВДНГ, шкільним двором на Солом’янці, безбар’єрними дворами в рамках "Альбому безбар’єрних рішень". Щоденно на практиці та в теорії ми з командою розбираємося з тим, якими мають бути хороші громадські простори.
Висновками такого досвіду — в авторській колонці для РБК-Україна Realty ділиться Вікторія Тітова, СЕО урбан-бюро Big City Lab.
Громадський простір — загальнодоступна територія міста, де люди зустрічаються, спілкуються, відпочивають. Громадським простором може бути площа, вулиця, провулок, сквер, двір, бульвар, парк, набережна, міські дахи тощо.
Запит на громадські простори у сучасних містах зростає й буде зростати. Якщо у 1990-х та на початку 2000-х років головним інструментом розвитку міст були проєкти будівель-атракціонів, то після кризи 2008 року фокус змістився на облаштування громадських просторів.
На це є декілька причин:
В українських містах є чимало площ, вулиць, скверів та інших громадських просторів. Проте, як часто вам хотілося спеціально поїхати на озера на Осокорки? Чи надовго ви затримуєтеся на Львівській площі?
Більшості громадських просторів в Україні бракує базових рис, а саме:
Тут проблема і у відсутності якісного освітлення, і в будівлях, деревах чи інших перешкодах, які створюють ізольовані зони. При цьому дослідження безпеки громадських просторів у Івано-Франківську показує, що в місті з невеликою кількістю кримінальних порушень люди все одно не почуваються в безпеці в громадських просторах. Як результат, окремі групи (люди старшого віку, жінки, діти та підлітки) обмежено або взагалі не користуються громадськими просторами. Наприклад, жінки в парках обирають для прогулянок місця біля доріг і рідко заходять далі.
У третині населених пунктів України шумове забруднення перевищує гранично допустимий рівень, а Київ, наприклад, регулярно потрапляє в топи автомобільних заторів, які є основним негативним фактором для якості повітря. Ці фактори впливають на наші відчуття та бажання перебувати в громадських просторах. Наприклад, окрім скейтбордистів, мало людей проводять свій час на площі Перемоги в Києві, яка поруч з 10-полосним проспектом.
У Славутичі 44% опитаних людей з маломобільних груп населення не можуть вийти чи ввійти до власного будинку без сторонньої допомоги та/або для них це вимагає додаткових фізичних зусиль, багато громадських просторів та будівель є бар’єрними. І тут не тільки про високі бордюри чи ненормовані пандуси, а й про надяскраві кольори дитячих майданчиків для дітей з особливими потребами, відсутності тіні, місць для відпочинку та фонтанчиків (особливо важливих для людей старшого віку), брак лавок та доступних вбиралень.
Більшість українських громадських просторів — стандартизовані. Це, наприклад, великі площі, спроектовані в часи СРСР, які використовуються двічі на рік — на День Міста та День Незалежності. Або ж парки, в яких є лавки, стандартизовані дитячі майданчики, покинуті літні амфітеатри та розбиті пішохідні доріжки. Гарно спроектований громадський простір налічує як мінімум 10 функцій, а відвідувачам цікаво провести там не менше 3-4 години. Цікава площа чи сквер — не лише транзитні, там хочеться зупинитися і провести час як влітку, так і взимку.
Ідентичність - це відчуття приналежності до місця, сприйняття його як "свого". Воно виникає, коли люди проводять там час, коли вони можуть впливати на зовнішній вигляд або самі можуть його змінити — наприклад, брати участь у проєктуванні або вільно користуватися цим простором після його створення — садити квіти, проводити власні події, тощо. Коли користувачі та мешканці вважають простір своїм, то дбайливіше до нього ставляться.
Вже з 1 січня 2022 року вступає в силу Положення про публічні консультації під час планування громадських просторів у місті Київ. Відповідно до якого завдання, конкурс або затвердження технічної документації на проектування громадського простору відбувається за результатами публічних консультацій.
Наразі практика публічних консультацій для створення громадських просторів використовується лише в 5-ти містах України (Чернівці, Стрий, Дрогобич, Хмельницький, Тернопіль), а досвід показує, що залучення спільноти ще на етапі планування не тільки дозволяє зробити місця популярними та комфортними, а й підтримує розвиток простору.
Вдалими прикладами можуть бути самоорганізація населення для створення власних громадських просторів (наприклад, "Самосад" у Києві) або потужні спільноти, які беруть відповідальність за простір, створений для них та з ними (наприклад, потужна стріт-ком'юніті урбан парку на ВДНГ, яка самостійно знаходила вандалів, а ті — відмивали графіті).
Отже, громадські місця — важлива складова міст, запит на які зростає. І оскільки ці простори для людей, при плануванні і проєктуванні думка користувачів— найбільш важлива. Байдуже, що вони можуть не розумітися в архітектурі та проєктування, але вони експерти у ключовому питанні — як користуватися цим простором. Тому, створювати громадські місця потрібно спільно із тими, хто буде ними користуватися. Тоді ми розкриваємо простір по-новому і для інших його функцій.
Раніше наші автори розповідали, чи бувають справжні знижки на квартири перед Новим роком, а також що відбувається з цінами на житло і чого чекати у наступному році.