Багато хто добре пам'ятає ситуацію з банкрутством інветстбанку Lehman Brothers, яке спровокувало світову фінансову кризу 2008 року. Сьогодні гравці ринку з побоюванням спостерігають за розвитком ситуації довкола технічного дефолту китайського забудовника Evergrande.
Чи схожі ці ситуації та які наслідки для ринку нерухомості та фінансової системи вони матимуть – у публікації РБК-Україна Realty з посиланням на ВВС.
У вересні цього року китайський забудовник Evergrande уперше заявив про себе на весь світ. І одразу з шокуючою новиною. Другий за розміром девелопер країни, що накопичив майже 300 млрд. доларів заборгованості, попередив інвесторів про можливість банкрутства. Тоді в інформпросторі вперше з'явилися міркування, чи стане цей випадок "моментом Lehman" для Китаю.
Згодом стало зрозуміло, що Пекін справляється із ситуацією зовсім інакше, ніж Вашингтон у 2008 році.
Після того, як Evergrande заявив, що не зможе виконати свої фінансові зобов'язання, компанія оголосила дефолт щодо своїх іноземних облігацій. За даними ЗМІ, забудовник уже веде переговори з китайською владою щодо реструктуризації боргу. Однією з умов є продаж особистих активів деяких засновників компанії.
"Найбільша різниця між ними в тому, що Evergrande – це аварія поїзда, яку всі передбачали", – сказав Вінеш Мотвані, який працював у США аналітиком Silk Road Research, коли впав Lehman.
Більше року тому у Китаї було оголошено політику "трьох червоних ліній" – перелік обмежень для забудовників із запозичення коштів. Протягом десятиліть у цьому секторі відбувалися неконтрольовані запозичення, які Народний банк Китаю назвав "безрозсудними".
Вже тоді було ясно, що Evergrande – один із затятих порушників цього обмеження.
За словами Рорі Гріна, керівника відділу досліджень Китаю та Азії інвестиційної компанії TS Lombard, криза Евергранде – подія, яку можна назвати "сірим носорогом" – термін, що використовується для опису очевидної загрози, що повільно розвивається, на відміну від несподіваного виникнення "чорного лебедя".
"Попередження про Evergrande звучить дуже давно, тому нікого з власників облігацій не повинен дивувати їхній дефолт", – сказав він.
Ще одна важлива різниця між крахом Lehman Brothers і кризою Evergrande полягає в тому, що китайський уряд, на відміну від керівництва США, не має проблеми втрутитися в ситуацію.
Контролюючи ринок нерухомості країни через державні банки, Пекін також знає, які девелопери можуть оголосити дефолт – чого не можна було сказати про Вашингтон під час іпотечної кризи.
У той же час Китай набагато вибірковіше підходить до своїх дій, ніж США під час світової фінансової кризи.
Для китайського уряду дуже важливо, щоб повсякденна діяльність Evergrande залишалася стабільною. Його мета – щоб компанія могла закінчити будинки, які будує і щоб це не вплинуло на звичайних покупців і не завдало серйозної шкоди довірі до ринку нерухомості.
Але є побоювання, що, якщо ціни продовжать падати, потенційні покупці можуть відкласти покупку нових будинків, що ще більше уповільнить ринок.
Експерти прогнозують, що реструктуризація Evergrande може зайняти місяці, якщо не роки, оскільки влада намагається уникнути потрясінь, які вразили світову фінансову систему після краху Lehman Brothers.
Рорі Грін вказує на минулі невдачі великого китайського бізнесу. Використовуючи як приклад крах страхового та фінансового гіганта Anbang, він очікує, що реструктуризація Evergrande буде тривалим процесом: "Anbang почав реструктуризацію два роки тому, і вона все ще продовжується. Evergrande набагато більше, тому на це можуть знадобитися роки".
Найімовірнішим сценарієм є розподіл Evergrande на окремі підрозділи. Це буде поділ "сірого носорога" на шматочки, і регіональним банкам буде доручено розібратися з окремими підрозділами, щоб забезпечити стабільність будівельної галузі та економіки.
Хоча Evergrande не сплачує відсотки за іноземними облігаціями, це не повинно призвести до фінансової кризи. Облігації переважно належать багатим закордонним інвесторам і деякі аналітики стурбовані впливом на репутацію китайського сектора нерухомості.
"Це безперечно підриває віру міжнародних інвесторів у китайські облігації на нерухомість", – сказав Джексон Чан з платформи дослідження фінансових ринків Bondsupermart.
Що особливо важливо, для китайських забудовників стало набагато дорожче позичати гроші у міжнародних інвесторів.
Що ще належить побачити, так це те, як Пекін дотримується балансу між продовженням своєї суворої політики на ринку нерухомості та ризиком того, що велика галузь країни втратить вихід до доступних іноземних інвестицій.
Як довго Китай зможе утримувати цей тендітний баланс і розрулювати кризу в ручному режимі, не випускаючи її у "великий світ" – покажуть події наступного року. Але в будь-якому разі, на думку фахівців, ця історія сильно відрізнятиметься від американських подій 2008-го за течією та наслідками.
Раніше ми розповідали чому світ відмовляється від хмарочосів, а також як "Омікрон" вплине на вартість нерухомості.