Заступник голови НБУ Юрій Гелетій: У банків достатньо ресурсів, щоб кредитувати економіку

– Цього тижня (інтерв'ю записано у п'ятницю 24 вересня, – ред.) розпочала роботу місія МВФ. З НБУ вже були онлайн-зустрічі?

– Була вже загальна зустріч, ми обговорювали основні напрями нашої співпраці у межах місії. Зараз розпочалися технічні зустрічі. Є трохи незручність через велику різницю у часі між Києвом і Вашингтоном – сім годин. Фактично ми починаємо перемовини тільки години з третьої, четвертої. Спочатку була позиція, що місія почнеться онлайн, а потім продовжиться офлайн. Через погіршення ситуації з "ковідом" Фонд трохи змінив плани.

– Чого від української сторони чекає Фонд, враховуючи їхні постійні заяви про "незалежність та посилення управління" НБУ. Які речі, власне, потребують посилення?

– Можу сказати про фокус нашої співпраці по лінії МВФ-НБУ. Перше, що ми зараз маємо зробити, – внести зміни у закон про Національний банк – це найголовніший захід. Мова про законопроект №5850, який Верховна рада вже підтримала у першому читанні.

Проект 17 вересня успішно пройшов фінансовий комітет Ради і був рекомендований до прийняття у другому читанні. Він передбачає зміни у частині корпоративного управління, перш за все, внутрішнього нашого врядування – як ми співпрацюємо по лінії рада НБУ і правління НБУ.

– Що саме зміниться у цій співпраці?

– У проекті визначаються та вдосконалюються критерії до членів ради НБУ, до голови НБУ та заступників. Ми запроваджуємо поняття Кодекс етики, безпосередньо уточнюємо положення про співпрацю між радою та правлінням. Є низка технічних змін, що стосуються питань золотовалютних резервів. Це важливо для нас у поточних умовах розвитку ситуації на зовнішніх ринках.

Для нас це т.з. другий пакет змін. Перші зміни були внесені у закон про НБУ через законопроект №1587 – який ми знаємо як законопроект №4367 – він вже ухвалений Радою та набрав чинності на початку серпня. Там вже був каскад важливих змін, зокрема щодо частоти обов'язкових засідань ради НБУ та аудиторського комітету раз на квартал.

Власне, це і є тим основним, що стосується незалежності Нацбанку та нашого врядування. Це принципові питання для нас, і вони у фокусі уваги МВФ. Ми очікуємо, що проект зі змінами у закон про НБУ буде винесений на сесійний тиждень Ради з 5 жовтня.

У переговорах з МВФ також важливим у частині антикорупційної інфраструктури є питання закону про Національне антикорупційне бюро.

– Є потреба в обговоренні з місією об'єднання наступних траншей? Чи не варто форсувати ці речі?

– Зараз ми обговорюємо і будемо ініціювати з МВФ питання щодо розширення та продовження програми. Не можу сказати яке рішення буде ухвалено, це ще предмет дискусій. Ми вважаємо за доцільне розглянути можливість продовження програми на 6-9 місяців.

Розмову про об'єднання траншів поки не ведемо. Якщо буде продовжена програма, то транші реалізовуватимуться вже у новому периметрі. Питання буде обговорюватися упродовж роботи місії цього та наступного тижня.

Ми розуміємо, що для нас вкрай важливим є продовження та збереження ефективної співпраці з МВФ. Це є бенчмарком для інших міжнародних інвесторів та фінансових організацій. Як і позитивна динаміка по "макрофіну" від ЄС, по DPL від Світового банку. Другий транш DPL у розмірі 350 млн доларів залежить від ухвалення законопроекту щодо Фонду часткового гарантування кредитів у сільському господарстві. Він готовий до другого читання.

Щодо МВФ, то бачу готовність з боку всіх стейкхолдерів активно працювати для досягнення угоди на рівні персоналу. Власне, staff level agreement має стати результатом нашої роботи з МВФ і показати, що ми ефективно рухаємося уперед.

– Енергетичні питання поки не є предметом переговорів? З урахуванням ситуації з цінами на газ та намаганням уряду втримати тарифи. Чи це може бути проблемою вже при наступних переглядах або перемовинах щодо нової програми?

– До енергетичних тем НБУ не залучений. Але це, безумовно, дуже чутливе питання для МВФ, воно завжди у фокусі уваги. Думаю, Міністерство енергетики буде займатися цим питанням. Ми ж обговорюємо закон про Національний банк, де є позитивна динаміка.

– У ході дискусій щодо повноважень НБУ, наскільки я розумію, на якомусь етапі виникло спірне питання з Мінфіном – як банки витрачають кошти, які за різними інструментами отримають від НБУ. Зокрема, чи купують вони за них ОВДП. І це ніби як приховане фінансування дефіциту бюджету. Тепер будуть якісь обмеження?

– Це питання чітко врегульоване 54 статтею, яка говорить, що ми не можемо фінансувати бюджет. Надалі ми так і будемо працювати. Смислових змін до цієї статті не передбачено.

– Але банки зможуть і надалі купувати ОВДП, отримуючи рефінансування?

– Цільового призначення рефінансування немає і не матиме. Це питання ми пропрацьовували з МВФ. Мені здається, що цільове призначення не є правильним з точки зору міжнародних практик.

Банк отримує рефінансування, він ним розпоряджається. Наше завдання – убезпечити себе від матеріалізації кредитного ризику.

Якщо говорити про механізм довгострокового рефінансу, який запустився у квітні 2020 року, то це був саме антикризовий захід. Ми мали дати банкам чіткі сигнали під час кризи, що у них є підтримка ліквідності. І що у випадку непередбачуваних подій та розгортання ситуації з пандемією банки можуть на нас розраховувати.

Акцент вашого питання у тому, що частина коштів була спрямована на ОВДП. Але ми маємо розуміти, що близько 30% пішло на кредитування.

– А ви рахували, скільки банки витратили на ОВДП від отриманого рефінансу?

– Близько 65-70%.

– На початок минулого року у портфелі банків було облігацій на 336 млрд гривень, наприкінці – вже 519 млрд гривень. Цього року на піку доходило до 534 млрд гривень, зараз трохи менше. Тобто за півтора року майже плюс 200 млрд гривень. Це, звісно, непогано для Мінфіну, оскільки вирішується проблема з фінансуванням держбюджету. Але навіщо тоді банкам кредитувати, якщо можна непогано і без особливого ризику заробляти на ОВДП?

– Банки самостійно вирішують, куди спрямовувати свій ресурс, враховуючи власну ліквідність, бізнес-моделі, ліміти на купівлю ОВДП та інше.

Повертаючись до рефінансування – ми не обмежували банки. Наше завдання полягало у тому, щоб дати їм підтримку під час кризи. Ми бачимо на даному етапі, що у банків достатньо ресурсів, їхня ліквідність дозволяє кредитувати економіку. І ми вже бачимо зростання кредитного портфелю.

Знову ж таки, як я вже зазначив, рефінансування не було цільовим – під ОВДП чи під кредитування. Принциповим було надати антикризовий інструмент. Зараз економіка відновлюється, а в банківській системі спостерігається структурний профіцит ліквідності, тож ми цей інструмент згорнули – останній тендер відбувся у вересні.

Щоб мінімізувати ризики для банківської системи, ми згортали рефінансування поступово: як по строковості (з 5-ти років до 3-х) так і за обсягом тендерів (спочатку 5 млрд гривень, потім 4 млрд гривень та 3 млрд гривень).

Ми спостерігаємо профіцит ліквідності у банківській системі. І питання щодо кредитування – це вже зона відповідальності банків.

– Зараз більше зростає кредитування домогосподарств, а не корпоративного сектору. Банки бачать, що платоспроможність населення покращується, цей сегмент їм цікавіший?

– Дійсно, одна зі складових – це зростання доходів громадян. У фокусі уваги банків, перш за все, оцінка кредитного ризику. Наша профільна постанова №351 це питання чітко регламентує. Наше завдання як НБУ – забезпечення фінансової стабільності й уникнення дисбалансів на ринку.

Ви ж знаєте, що NPL (частка проблемних кредитів, – ред.) – це, напевно, одна з найважливіших для нас тем протягом останніх років – і для НБУ, і для Мінфіну у частині державних банків. Зараз ми бачимо динаміку скорочення проблемних активів. Якщо на початку року показник NPL по банківській системі становив 41% (від загального об'єму виданих кредитів, – ред.), то станом на серпень це було 36,3%. Тобто банки працюють з проблемними кредитами. І основний внесок, звісно, роблять державні банки, оскільки вони "лідери" за рівнем NPL.

Ми постійно дискутуємо з цього приводу з наглядовими радами держбанків, зокрема, щодо розширення інструментарію, який вони мають використовувати для врегулювання проблематики NPL. Вони дійсно активно працюють, але, на мою думку, банки могли б активніше використовувати урядову постанову №281, яка передбачає продаж активів з дисконтом. У ній чітко деталізовано як саме це робити. Але вони зараз більше спираються на списання, на реструктуризацію.

– Не хочуть продавати борги з дисконтом, боячись юридичних наслідків?

– Ні, є певні затримки з напрацюванням внутрішніх методологій. Ми їх разом з Мінфіном до цього підштовхуємо. Ми готові зі свого боку надати експертизу для певних доопрацювань та внесення змін у внутрішніх процедурах. Це питання дійсно дуже важливо врегульовувати.

– Оскільки ми вже почали говорити про держбанки, чи реально, на вашу думку, державі скоротити свою частку у банківському секторі, та хоча б частково продати ці фінустанови?

– Кабмін у вересні минулого року схвалив оновлені засади стратегічного реформування державного банківського сектору. Мета держави – зменшити свою частку на ринку з 52,5% на даний час до 25%, цільовий горизонт – кінець 2024 року. Це може бути продаж мажоритарних пакетів міжнародним інвесторам, місцевим стратегічним інвесторам, МФО.

Важливий інструмент, який сприяє цьому – це реформа корпоративного управління. У ПриватБанку, Ощадбанку і Укрексімбанку були створені наглядові ради з більшістю незалежних членів. Це потрібно було, щоб мінімізувати політичний вплив, який був раніше – до 2014-2015 років.

Частка держави зросла через кризу. Якби держава не націоналізувала у 2016 році ПриватБанк, то не було б у неї цих 50+% в активах системи. Це був вимушений крок для забезпечення фінансової стабільності. І після цього державні банки стали найбільшими гравцями у системі.

Стратегія Кабміну чітко визначає, що мають робити держбанки і Мінфін для скорочення цієї частки, які заходи мають вживатися. Має бути розроблена дорожня карта щодо виходу з чіткими часовими параметрами, потрібно залучити міжнародні інвестиційні банки для підготовки угод.

Прогрес у цьому питанні є. На початку року була угода між Укргазбанком та IFC. І хоча "Укргаз" не є на 100% державним у розумінні 7-ї статті, це вже був важливий крок. Мова йшла про надання кредиту з опцією конвертації. І банк вже працює над узгодженням параметрів щодо фіналізації, власне, конвертації кредиту у капітал.

Наступний банк – Ощадбанк, він співпрацює у цьому напрямі з ЄБРР. Щодо ПриватБанку, то тут можна буде вести розмову про якісь матеріальні ініціативи, коли буде ухвалено рішення про його поділ на "хороший" та "поганий" банк – good and bad bank. Останній має абсорбувати всю проблематику поганого портфелю, NPL і т.д.

– У випадку "Привату" є ще й шлейф судових процесів з колишніми акціонерами як в Україні, так і за кордоном. І поки це буде, навряд чи інвестори захочуть заходити у банк.

– Це, власне, і є питання щодо поділу банку. Упродовж останніх років банк демонструє динамічну прибуткову діяльність, сплачуються дивіденди. Наша задача зараз – відстоювання інтересів держави у судових позовах. Є низка позовів у різних юрисдикціях, де приймає участь і НБУ. Перш за все, це стосується оскарження рішень щодо націоналізації, визначення осіб, пов'язаних з банком, а також по процедурі bail-in.

До речі, по bail-in супер-рішенням для держави стало підтвердження у травні цього року Банком Англії того, що ця процедура була проведена під час націоналізації у повній відповідності до законодавства.

Національний банк незмінно дотримується позиції про притягнення до відповідальності всіх винних осіб і компенсацію збитків державі (з боку колишніх акціонерів, – ред.). Ми здійснюємо узгоджені з ПриватБанком кроки у цьому напрямі. Безумовно, ми діємо виключно у межах нашого мандату та залучені до справ, в яких НБУ є однією зі сторін.

– Якщо говорити про процеси у справах "Привату", яке у вас складається враження, на чию сторону схиляються шальки терезів, враховуючи останні рішення судів в Україні?

– Неправильно, та й не логічно коментувати судове рішення, якого ще не існує. Проте, не вдаючись у деталі судових процесів, вважаю, що наша позиція по ПриватБанку повністю аргументована та юридично сильна.

– НБУ два тижні тому знову підвищив облікову ставку – до 8,5%. Це реакція на вже двозначну інфляцію. Її ключові фактори – високі ціни на світових ринках і зростання споживання в Україні, зокрема й через збільшення зарплат. Та чи достатньо самого лише збільшення ставки, щоб стримати ціни?

– На комітеті з питань монетарної політики у нас було ґрунтовне обговорення питань, пов’язаних з інфляційними ризиками та очікуваннями. Безумовно, ми обговорювали і траєкторію інфляції. Комунікуючи рішення про збільшення облікової ставки у липні до 8%, ми надавали forward guidance щодо підвищення ставки у вересні до 8,5%, що і було реалізовано.

Підвищення стало нашою логічною відповіддю на виклики, що ми бачимо зараз. Наше завдання, як я вже зазначив, адекватно реагувати на інфляційний тиск. Питання щодо збільшення ставки було підтримано усіма членами комітету з питань монетарної політики. І у майбутньому, розглядаючи питання щодо облікової ставки, ми маємо враховувати широке коло аспектів.

– Один з аспектів, який впливає на ціни – курс гривні. НБУ наприкінці серпня вперше за довгий час вийшов з продажем валюти, не давши окремим гравцям розхитати курс за 27 гривень/долар. У вересні ситуація змінилась, ви потроху викуповували. Ревальваційний тренд поки збережеться? Не бачите причин для коливань курсу в ту чи іншу сторону?

– Наша стратегія на валютному ринку задокументована та опублікована на сайті НБУ. Наш підхід залишається незмінним – у нас режим плаваючого курсоутворення, ми так і будемо рухатися. Ніяких змін до цього підходу не буде.

Ми виходимо з інтервенціями, коли бачимо коливання. У нас є певні параметри, які ми не можемо озвучувати публічно. Ці параметри ми відслідковуємо і використовуємо, коли приймаємо рішення про інтервенції. Ми не можемо зупиняти курс, якщо бачимо ревальваційну динаміку. Це буде виглядати так, що ми встановлюємо якийсь таргет. Ми ж не встановлюємо таргетів, і тільки коли на ринку спостерігається значне коливання, ми купуємо чи продаємо валюту.

Якщо говорити про кількість інтервенцій, то ми суттєво їх зменшили – з початку цього року 53 рази проводили інтервенції, за аналогічний період минулого року – 106. Валютний ринок протягом цього року показував здатність до самозбалансування.

Також треба враховувати, що у третьому кварталі – у серпні і вересні – трохи змінився наш підхід до інтервенцій, що викликало їх збільшення. Тепер ми виходимо з меншими сумами – по 5 мільйонів доларів. Якби підхід був як і раніше – по 20 мільйонів доларів, то, безумовно, кількість інтервенцій була б ще меншою.

Зараз ситуація на валютному ринку не викликає у нас занепокоєння. Нема такого, щоб хтось намагався маніпулювати та штучно розганяти курс. Але якщо є коливання, ми виходимо.

– Торік у вересні НБУ продав на ринок десь під 200 мільйонів доларів. Тоді був попит з боку імпортерів, це сезонний фактор. Чому зараз ми спостерігаємо період сильної гривні, якщо торік був тиск на курс? Рамки сезонності рухаються через очікування бізнесу щодо цієї сезонності?

– Сезонність дійсно має місце на ринку, особливо це стосується аграрного сектору.

Що хочу тут додати. У резерви з початку року ми купили близько 1,45 млрд доларів. І восени чи будь-коли, спостерігаючи серйозні коливання, ми будемо виходити на ринок. Ми не будемо допускати штучного розхитування ситуації. Наше завдання – діяти у межах нашої валютної стратегії.

– Зараз непогана ситуація для тих же аграріїв на експортних ринках. Втім, бачимо відкат ціни по залізній руді – також важливому сегменту українського експорту. Об'єми валютної виручки будуть спадати. Це ж фундаментальний фактор? Ви готуєтесь згладжувати його вплив, можливо, збільшуючи об'єми інтервенцій?

– Поки для цього я не бачу підстав. Підприємства ГМК разом з аграріями були активними гравцями у частині продажу валюти, особливо це спостерігалось перед здійсненням податкових платежів.

Зараз не бачимо причин змінювати нашу тактику на валютному ринку. Якщо будемо бачити фундаментальні зміни, безумовно, це питання будемо обговорювати, зокрема, й на монетарному комітеті у жовтні.

– Зараз період відносно сильної гривні. Через це нерезиденти не поспішають нарощувати свій портфель ОВДП? Зростаючі ставки по паперам будуть для них стимулом заводити валюту?

– У липні-серпні нерезиденти переважно формували попит на валютному ринку, зменшуючи обсяги своїх вкладень в ОВДП. Це відбувалось як за рахунок продажу ОВДП на вторинному ринку, так і внаслідок отримання коштів в рахунок погашення та обслуговування паперів.

Основним драйвером для виходу були зовнішні чинники, зокрема, очікування щодо посилення монетарної політики провідних центральних банків. Також можливим фактором було питання ціноутворення. Можливо, попит був би більшим за умов вищих ставок.

Тут важливо наголосити, що хоча купівля валюти нерезидентами в окремі місяці вимірювалася сотнями мільйонів доларів, вона не мала вирішального впливу на стан валютного ринку. У першому кварталі вони заходили в ОВДП, завели близько 300 млн доларів. У квітні, коли було бряцання зброєю Росією, вони вивели також близько 300 млн доларів. Потім, коли напруга на кордоні знизилась, нерезиденти завели ще 400 мільйонів доларів.

Безумовно, інтерес нерезидентів до нашого ринку значною мірою корелюється з ситуацією на світових ринках. Зараз ми всі живемо в очікуванні поступового згортання монетарного стимулювання ФРС, яка цього тижня чітко артикулювала перспективу згортання програм викупу активів та свої очікування по ставці на наступний рік.

Це впливає на інтерес інвесторів не тільки до України, а й до всіх країн з ринками, що розвиваються. Також у фокусі уваги інвесторів наша макрофінансова стабільність. Вони мають чітко розуміти, що у нас реалізуються інфраструктурі реформи, що фінансова стабільність забезпечена. Як я вже говорив, один з бенчмарків – це питання співпраці з МВФ.

– До кінця року Мінфіну, очевидно, буде потрібно нарощувати об'єми запозичень, враховуючи, що видатки будуть зростати. На вашу думку, це призведе до зростання вартості ОВДП, щоб мотивувати у тому числі і "нерезів"?

– Це питання, безумовно, до Міністерства фінансів. Ми ж розуміємо, що на внутрішньому ринку потенціал для залучення гривневих і валютних ресурсів має свої обмеження. Мінфін має кваліфіковану команду, думаю, вони активно працюють з первинними дилерами, розуміють попит інвесторів. Вони будуть самостійно приймати рішення щодо формування ставок на своїх планових аукціонах, які відбуваються по вівторках.

Безумовно, потреба у залученні ресурсу є – у них по залученнях на внутрішньому і зовнішньому ринку закладені амбітні плани на цей рік. Підкреслю, що зі свого боку ми діємо лише у межах нашого мандату – ми не будемо купувати ОВДП у наш портфель.

– До речі, НБУ повідомив про результати оцінки якості активів банків та стрес-тестування 30-ти найбільших фінустанов. І тут вперше була проведена оцінка портфеля державних облігацій. Чому вирішили враховувати цей фактор? Занадто вже великий об'єм ОВДП?

– Це розширення нашого периметру стрес-тестування. Вперше цього року ми оцінювали ринковий ризик. Стрес-тестування передбачало оцінку ризику втрати вартості державними цінними паперами, які оцінюються за справедливою вартістю.

Це важливо було зробити, оскільки великий портфель ОВДП, перш за все у державних банків. І нам у цілях стрес-тестування важливо було оцінити експозицію ринкового ризику. Це відповідає кращим практикам. Загалом за результатами стрес-тесту ми робимо висновок, що банківський сектор є достатньо стійким та стабільним.

Якщо ми говоримо про поточні показники Н2 та Н3, то вони становлять понад 21% та понад 15% відповідно, що в обох випадках перевищує нормативні значення у два рази.

Зараз за результатом стрес-тестування задача банків – здійснити належні заходи для зменшення своїх ризиків. Якщо ж є схильність до ризиків, які необхідно знижувати, щоб вийти у нормальну траекторію показників, то банки мають це зробити.

– У релізі НБУ було вказано, що окремим банкам може знадобитися докапіталізація. Тут про державні банки йде мова?

– Я не можу озвучувати цю інформацію. Наприкінці року буде наведена детальна статистика по всім банкам. Наш профільний підрозділ працює з банками. Зараз для банків пріоритетна задача – напрацювати заходи, обговорити з нами, потім будемо ухвалювати рішення.

Можливо, докапіталізація і не знадобиться. Національний банк очікує від банків перш за все вжиття адекватних заходів для зниження ризиків. Це дасть змогу не здійснювати докапіталізацію.

– Ви згадували про законопроект, точніше вже закон – №4367. Доводилося чути певну критику щодо окремих його норм, що ніби нівелюється роль наглядових рад. Що за відсутності кворуму певні функції переходитимуть правлінню банка.

– Цей закон спрямований на наближення банківського законодавства України до законодавства Європейського союзу та запровадження найкращих міжнародних практик регулювання банківського сектору. Він був структурним маяком у меморандумі з МВФ. Закон був не простий, відверто скажу, непрості були обговорення у комітеті, з банківською спільнотою. Деякі зауважень ми врахували, частину відхилили.

Не погоджуюся з тезою, що відбудеться послаблення ролі наглядових рад. Це не про нашу пріоритетність. Для нас важливо, щоб наглядові ради були сильною складовою у системі корпоративного управління. Обсяг їх повноважень не змінився, але було посилено відповідальність рад за прийняття рішень, у тому числі шляхом виключення можливості делегувати віднесення певних питань до загальних зборів. Жодним чином про розмиття відповідальності рад не йдеться.

Також з'явилася норма про колективну придатність членів наглядової ради та правління. Це важливе нововведення, яке дасть змогу посилити наглядові ради. НБУ матиме право вимагати зміни персонального складу ради або правління, якщо бачитиме, що вони не здатні ефективно забезпечити управління та контроль за діяльністю банку. Жодним чином не йде мова про послаблення наглядових рад. Цей закон абсолютно гармонізований з вимогами законодавства ЄС.

Ключовим питанням на наступний рік, я б хотів на цьому наголосити, є робота в межах реалізації проєкту технічної допомоги ЄБРР. Це доволі складний процес. Ставимо собі амбітну ціль надіслати до Європейського банківського органу – European Banking Authority (EBA), що здійснює таку оцінку, заповнений опитувальник, що містить близько 300 питань.

Наша ціль – отримати оцінку, що ми відповідаємо у частині банківського законодавства, регуляторних, наглядових вимог законодавству ЄС. Якщо це буде зроблено, це надзвичайно покращить сприйняття нашого банківського сектору в Європі, підвищить сприйняття нашої країни з боку інвесторів. Цей закон, норми, які у нього закладені, для позитивної оцінки є вкрай важливими.

– Тобто закон був потрібен для гармонізації банківського законодавства України з європейським, а не тому, що у роботі наглядових рад є певні перекоси?

– Коли ми напрацьовували ці зміни, у фокусі нашої уваги було європейське законодавство. Я говорю про документи Євросоюзу, Базельського комітету щодо корпоративного управління.

Нам ніхто цього не нав’язував, це виклики часу. Якщо ми хочемо рухатися у напрямі європейської інтеграції, ці речі потрібно робити. І перш за все це наше зобов'язання перед банківською системою, щоб вона рухалася у бік європейських стандартів, якщо ми говоримо про корпоративне управління, капітал, ліквідність.

Наприклад, запроваджується оцінка достатності внутрішнього капіталу банку та внутрішньої ліквідності. Банки повинні будуть визначати потребу в капіталі та запасі ліквідності для покриття усіх суттєвих ризиків, притаманних їх діяльності, та дотримання регуляторно-наглядових вимог, встановлених Національним банком, на горизонті реалізації свого бізнес-плану

Впровадження цієї оцінки сприятиме створенню ефективних процесів планування та управління капіталом і ліквідністю. У банків повинні бути належні системи ризик-менеджменту для запровадження цих процесів. Це найкраща світова практика.

Ці положення будуть імплементовані через три роки із застосуванням тестового режиму розрахунків. Ми будемо активно обговорювати це з банками. Для них це, безумовно, певні виклики, але потрібно покращувати системи ризик-менеджменту. Цей крок буде підсумковим у введенні стандартів організації системи управління ризиками в банках.

– Чи очікує НБУ зі сторони банків посилення вимог для позичальників? Не так давно Нацбанк наполягав на перегляді підходу банків до споживчого кредитування, зокрема, щодо беззаставних кредитів. Чому виникає така потреба, банки самі недостатньо приділяють цьому увагу?

– Роздрібний сегмент протягом цього року зростає вже десь на 30%. Якщо говорити про питання оцінки ризиків, то, безумовно, воно є відповідальністю банків. Але для забезпечення фінансової стабільності ми також маємо реагувати, НБУ має захищати депозити.

Банки мають фінансувати роздрібний портфель не тільки за рахунок депозитів, але й частину капіталу вкладати. Адже у цьому сегменті досить значні ризики, значною мірою банки залежать від макроекономічного середовища. Тому, мені здається, наша реакція на виклики часу була абсолютно адекватною – з 1 січня наступного року будуть запроваджені підвищенні ваги ризику до 150% по роздрібному портфелю.

– Для банків це може бути проблемою, особливо для тих, хто активно працює з роздрібним сегментом, у тому числі і ПриватБанк?

– Не думаю, що це буде проблемою для банків. У них є запас капіталу, особливо якщо ми говоримо про найбільших гравців. У них абсолютно адекватні позиції капіталу. Якщо навіть гіпотетично припустити, що зараз були б запроваджені буфери, їхній капітал дозволив би жити й у такому режимі. Це питання кредитного ризику, і частину капіталу все ж потрібно відкладати на покриття цих незабезпечених споживчих кредитів.

– Якщо навіть взяти минулий рік, коли була криза, ми бачимо, що роздрібний сегмент зростав. Навіть зростало автокредитування, судячи по заявам банків. Що сприяло цьому? Відкладений попит?

– Пандемія трохи відступила, це дійсно питання відкладеного попиту. Розвивається не тільки роздрібний сегмент, також бачимо нарощення кредитного портфелю у корпоративному сегменті. У бізнес-сегменті суттєво зростає гривневий портфель.

Ми також вживаємо певних заходів, які мають сприяти активізації кредитуванню. Нами був розширений перелік клієнтів, які можна оцінювати на груповій основі або спрощено, удосконалено підхід до оцінки кредитного ризику по спеціалізованому кредитуванню. Ми дозволили банкам враховувати рейтинг материнських компаній для оцінки ймовірності дефолту.

Ми зі свого боку готові стимулювати кредитування, створювати належні умови. Поряд з цим, важливо не гнатися за кількісними показниками, потрібна якість. У банків повинні бути належні системи ризик-менеджменту, вони мають оцінювати кредитні ризики. Якщо буде матеріалізовуватися кредитний ризик, зростати NPL, то це негативно вплине на банки. Тому потрібен баланс між зростанням кредитування та забезпеченням належної системи ризик-менеджменту.

– Чи бачить НБУ ризики у тому, як відбувається кредитування державних компаній та державних проектів. Є приклад з консорціумним кредитом "Укравтодору" від шести банків, зокрема Укрексімбанку. Ціна питання майже 10 млрд гривень (376 млн доларів), у валюті під майже 5% річних. Доводилось чути сумніви у доцільності такої угоди для структури, яка не має валютних надходжень.

– Не можу коментувати, оскільки Нацбанк не був залучений до процесу напрацювання цього рішення. Наскільки мені відомо, лідер цього кредитування – Укрексімбанк, там також є комерційні банки – ПУМБ, "Кредит-Дніпро" та інші. Це рішення, безумовно, розглядалося правліннями банків, а також, можливо, і наглядовими радами.

Коли приймається рішення про надання кредиту, має опрацьовуватися фінансовий стан (у даному випадку – Укравтодору) – прогнозні показники діяльності, питання наявності ресурсу Державного дорожнього фонду на наступні роки, якості забезпечення. Якщо банк приймає рішення, він має розуміти, що це негативно не відобразиться на капіталі та відповідає визначеним ризик-апетитам банку.

Повторюсь, ми не були залучені до цього кредиту. Але у межах реалізації своєї наглядової функції ми це питання опрацюємо, якщо буде перевірка, будемо дивитись на якість кредитного портфелю.

– Ви як фахівець краще мене знаєте, що не у такому далекому минулому "дружні" кредити від держбанків державним підприємствам були сталою практикою, яка зрештою призвела до потреби у докапіталізації фінустанов. Чи можливі такі речі зараз, коли є ті ж наглядові ради?

– Ще на початку розмови я зазначив, що реформа корпоративного управління робилась зокрема й для того, щоб не було політичного кредитування, щоб не було тиску ззовні на банки, як було ще у 2014-2015 роках.

Тоді це були більше приватні компанії, які кредитувалися, а з плином часу ці кредити стали NPL (тобто їх перестали обслуговувати, - ред.). Потім держава в особі Мінфіну проводила докапіталізацію держбанків, випускались докапіталізаційні ОВДП, як наслідок – розширювалась боргова позиція уряду. Зараз ми цього не бачимо. Якщо є державне підприємство, яке хоче взяти кредит, наприклад, у державному банку, воно має дискутувати з правлінням, яке діє у межах встановлених лімітів.

У стратегії державних банків передбачена під час кризи можливість збільшувати експозицію зокрема у державні цінні папери. У поточних умовах, якщо це прибуткові операції для держбанків, вони можуть розглядатися. Так само і по кредитуванню держкомпаній. Якщо це прибутковий кейс, то чому ні.

– У політичних колах час від часу лунають розмови про кадрові ротації в НБУ. Попереднє керівництво Нацбанку називало це політичним тиском та втручанням у діяльність регулятора? Ви цей тиск відчуваєте? Можливо, з боку народних депутатів?

– Жодного політичного тиску не відчуваю. Бачу позитивну динаміку співпраці, є плідна дискусія з парламентом, з нашим профільним комітетом.

Нам вдалося реалізувати важливі ініціативи. Це і законопроект №1587 – внесення змін в закон "Про банки і банківську діяльність", і перший пакет змін в закон "Про Національний банк" – №5850. Під останній є ще три законопроекти – №5851 – про внесення змін в закон "Про валюту і валютні операції", №5852 – щодо внесення змін до закону "Про публічні закупівлі", а також №5853 – зміни в Бюджетний кодекс у частині нашої співпраці з Кабінетом міністрів. Тут ми бачимо підтримку парламентарів.

– Нещодавно секретар СНБО Олексій Данілов сказав, що за дорученням президента будуть розглядати питання так званого "банкопаду" 2014-2017 років. Як у НБУ реагують на це?

– Бачив ці заяви у ЗМІ, проте офіційних звернень від СНБО з цього приводу ми не отримували.