Заступник директора ДБР Олександр Бабіков: Тиску з боку Офісу президента на нас немає

Колишній прокурор і адвокат Олександр Бабіков на початку поточного року зайняв одну з керівних посад у Державному бюро розслідувань. Його призначення було сприйнято неоднозначно через причетність до адвокатського захисту Віктора Януковича. 

Сам Бабіков каже, що не має відношення до розслідування "справ Майдану", однак за ним закріплені інші резонансні напрямки. В інтерв'ю РБК-Україна заступник директора ДБР розповів про гучні справи, реформу цього органу і вплив на нього генерального прокурора Ірини Венедиктової.

– Олександре Петровичу, чому ви зараз не в. о. директора ДБР? Ваш колега Олександр Соколов говорив, що заступники будуть виконувати обов'язки голови бюро по 60 днів. Його термін завершився в середині травня, виходить, що зараз вже місяць як ви повинні бути в. о. директора.

– Так, закон передбачає ротацію після закінчення 60-денного строку. Але закон не передбачає механізм, що робити у випадку, якщо один із заступників, термін ротації якого настає або який вже приступив до виконання обов'язків, потрапляє на лікарняний або з'являються інші обставини: відпустка, відрядження і так далі.

Ця ситуація і викликала у багатьох питання, чому більше 60 днів Соколов виконує обов'язки.

Факт в тому, що після закінчення 60-денного терміну я приступив до своїх обов'язків і виконував повноваження директора бюро протягом декількох днів, але в силу отриманої травми я пішов на лікарняний.

– Тобто з 16 травня ви таки були головою ДБР, але всього лише пару днів?

– Так, менше тижня. Повноваження Соколова сплинули 15 травня, це була п'ятниця. За законом повноваження в.о. у заступника наступають автоматично, закон не передбачає винесення певного наказу. І юридично опівночі з 15 на 16 травня повноваження директора ДБР вже виконував я. Але 16-го числа я отримав травму, пішов на лікарняний, і тому 18-го числа, у понеділок, знову в. о. директора бюро став Соколов.

– Є версія, що ви самі відмовилися від посади або створили таку ситуацію, щоб уникнути гучних заголовків у ЗМІ "Екс-адвокат Януковича очолив ДБР".

– Політика не найсильніша моя сторона і я намагаюся в неї не грати ніколи. Є закон, який передбачає ротацію, так чи інакше я готовий був до виконання норми закону. Але так склалося, що зараз продовжує виконувати обов'язки вже по другому колу Соколов. Закінчаться його нових 60 днів – будемо дивитися. Буду я або новий заступник виконувати обов'язки.

– Конкурс на ще одного заступника директора ДБР вже закінчився?

– Сьогодні (16 червня, – ред.) якраз проходить черговий етап конкурсу на заступника – співбесіда.

– В будь-якому випадку, можливо, після карантину, буде проведено конкурсний відбір на посаду повноцінного директора ДБР. Ваш колега Соколов сказав, що буде в ньому брати участь, а ви?

– Ні. Мене влаштовує робота, якою я зараз займаюся. Мене влаштовує, що на своїй роботі я дистанційований від більшості політичних процесів – я не хочу грати в політику. Плюс я не вірю в якісь відкриті конкурси і їх ефективність.

– Чи правильно я розумію, що всі ці комісії, які обирали голову САП і директора НАБУ, були, на вашу думку, не найефективнішою моделлю?

– Зараз кожен громадянин сам може дати відповідь на питання, наскільки ці конкурси виявилися ефективними у підсумку. Я віддаю перевагу виходити з тієї точки зору, що персональна відповідальність особи, що призначає керівника, у більшій мірі стимулює його до якісного виконання своєї функції, ніж безособова конкурсна комісія, яка не несе відповідальності абсолютно ні за що.

– Давайте повернемося до ДБР. У лютому президент Зеленський затвердив нову структуру бюро, чи завершилося зараз її формування, чи набрані працівники на всі позиції?

– Зараз практично завершено етап призначення на керівні посади в центральному апараті ДБР. Залишилися начальники деяких відділів слідчого управління, оперативно-технічного та супутні служби.

Тривають конкурси з набору слідчих і оперативників. Плюс є ще наступний етап – перегляд формату існування територіальних підрозділів.

- Теруправління будуть ліквідовані або переформатовані?

– Ми бачимо необхідність створення практично в кожній області окремого територіального підрозділу ДБР, в яке входили б і слідчі та оперативні працівники.

– Вас влаштовує робота "майдановского" відділу бюро, можливо є необхідність в його розширенні?

– Не можу коментувати роботу цього підрозділу. Я з ним не перетинаюся.

– Я читав висновок Національного агентства щодо запобігання корупції (НАЗК) з цього питання. Чи я правильно його зрозумів: зараз конфлікту інтересів у вас немає, але він потенційно може виникнути в будь-який момент?

– Конфлікту інтересів немає, оскільки слідчі Майдану мені не підкоряються і жодним чином не стикаються з моїми службовими повноваженнями. НАЗК говорить про те, що якщо я приступлю до виконання обов'язків директора ДБР...

– Ви ж уже приступали до них на три дні?

– ...то може виникнути потенційний конфлікт інтересів, якщо до мене звернуться мої колишні колеги (адвокати Януковича, – ред.) по справах Майдану. Тобто, для цього потрібно кілька факторів. По-перше, приступити до виконання обов'язків і по-друге, зустрітися з колишніми колегами і вислухати їхні прохання з питань, пов'язаними з цими справами.

– Теоретично це можливо. Це ж не якісь фантастичні умови.

– Теоретично можливо абсолютно все. Але який сенс мені, як працівникові ДБР, що займає одну з керівних посад, створювати проблеми собі і своєму органу? Другий аспект – яким чином директор ДБР може вплинути на слідчого? Процесуальне керівництво за ним здійснює прокурор.

– На своєму першому брифінгу в січні ви рішуче заявили, що не були адвокатом Януковича. Але потім були оприлюднені в ЗМІ тексти судових рішень і навіть аудіозаписи, з яких випливає, що ви представляли його інтереси. Чи не бачите ви тут суперечності?

– Ось, будь ласка, добірка документів, в яких Генпрокуратура неодноразово стверджувала, що я не є захисником Януковича і не маю права представляти клієнта в кримінальних справах.

– Не розумію. У цих постановах ГПУ написано, що ви не можете представляти його інтереси, тим не менш ви подавали суду певні заяви і клопотання в інтересах Януковича.

– Так кому тут вірити, суду чи прокуратурі?

– Хотілося б вірити і суду і прокуратурі. Але виходить, що один з них повідомляє неправду.

– Питання в тому, що на підставі одного і того ж договору адвокати (Aver Lex, – ред.), для суду можуть представляти цього клієнта, а для прокурорів і слідчих, бачте, не можуть.

– Тобто ви говорите про те, що ГПУ вас офіційно не розглядала як захисника Януковича?

– Цілком вірно.

– Але, тим не менш, в суді ви були представником Януковича?

– Ми говоримо про різні речі: "брати участь у суді" і "бути захисником". На брифінгу я не заперечував, що брав участь в судах і в інтересах Януковича подавав ряд документів. Адвокати Aver Lex, які захищали Януковича, були допущені у справу, яка розглядалася Оболонським судом.

Але в більшості інших справ прокурори адвокатів Aver Lex до справ не допускали, призначаючи екс-президенту безкоштовних адвокатів. Ситуація тут дуже проста – легко розслідувати справу, нав'язуючи підозрюваним "свого" адвоката.

Що стосується Януковича, то так, я брав участь в суді про обрання йому запобіжного заходу і подавав кілька процесуальних документів. Але в групу, яка вела справи і здійснювала захист Януковича, я не входив. Так що, маніпулювати і спекулювати в ЗМІ можна будь-якою інформацією.

– Ви говорите про маніпуляції ЗМІ, але міністр Арсен Аваков, далеко не остання посадова особа в країні, також публічно назвав вас адвокатом Януковича в своєму пості на Фейсбук, реагуючи на справу Тетяни Чорновол... Як ви, до речі, до його посту поставилися?

– Я не коментую висловлювання і судження кого-небудь, я готовий відповідати тільки по суті тих чи інших подій. Я не збираюся коментувати висловлювання кожного, інакше буду тільки цим і займатися, мені це не цікаво.

– Давайте тоді по суті. Аваков Вам пред'явив втручання в справу Чорновол. Наскільки я це зрозумів з його емоційного поста.

– З цього емоційного поста я так і не побачив, що саме я зробив у цій справі і що я зробив з порушенням закону. Рішення про виділення цієї справи з великого кримінального провадження в "майданівському" управлінні приймали прокурори відповідного департаменту ГПУ.

Це не входить у повноваження ні заступника директора ДБР, ні слідчих. Прокурори прийняли рішення виділити справу і визначити підслідність за київським територіальним управлінням ДБР. А територіальні управління взагалі за межами моєї компетенції.

– Чи правильно я розумію, що ви не були обізнані про цю справу?

– Я не можу сказати, що я не був обізнаний, я кажу про те, що я не приймав у ній ніяких процесуальних рішень і ніяких команд не давав. Про те, що робиться в територіальних управліннях, я знаю, але в процесуальну діяльність по цій конкретній справі не втручався, це однозначно.

– Добре, а чи можете ви з юридичної точки зору прокоментувати підозру Чорновол саме в умисному вбивстві. Вона, ймовірно, не знала загиблого співробітника офісу Партії регіонів, швидше за все не знала, що він взагалі перебував у цьому приміщенні.

– Який буває умисел? Він буває прямий і непрямий. Прямий – це коли людина бажає і свідомо допускає настання наслідків, а непрямий – це коли людина прямо не бажає, але допускає, що можуть настати негативні наслідки, та їй це байдуже.

Якщо людина розуміє, що в результаті її дій може наступити смерть іншої людини, навіть незнайомої, це вже умисне вбивство. Просто є злочини, де в цьому легко розібратися, а є ті, де треба мати певний досвід і знання в галузі кримінального права.

– Чому ж ДБР тоді не пред'явило підозру в умисному вбивстві поліцейському, який смертельно поранив 5-річного Кирила Тлявова (поліцейському в результаті інкримінували "вбивство з необережності", – ред)?

– Подробиці справи не знаю, адже я тоді ще не працював в ДБР, але для кваліфікації важливо, чи знали підозрювані або могли припускати, що дитина знаходиться в зоні ураження. Наявність доказів у цій частині буде ключовим для визначення правильності кваліфікації.

– Раз ми вже говоримо про резонансні справи, то розкажіть про підозру, вручену Петру Порошенку. Ви куруєте управління (управління ДБР з розслідування військових злочинів, – ред.), яке підготувало йому цю підозру (в незаконному призначенні першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка, – ред.)?

– Так, це управління знаходиться в моєму віданні.

– В чому полягає правопорушення, яке нібито допустив Порошенко? Адже за законодавством він має повноваження призначати першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки.

– Так, а ви впевнені, що він мав такі повноваження чи ні? Скажіть, чи є у президента право призначити людину суддею?

– Так, безумовно.

– Так, а чи може він зараз взяти і призначити вас суддею, наприклад, Печерського суду?

– Ну, для цього я повинен спочатку пройти всі необхідні процедури ВККС (Вищої кваліфікаційної комісії суддів) і ВРП (Вищої ради правосуддя).

– Звичайно! Коли не дотримується процедура, тоді йдеться про перевищення службових повноважень. Те, що Порошенко і інкримінується як раз і його співучаснику теж (мова про колишнього голову Служби зовнішньої розвідки та чинного заступника міністра закордонних справ Єгора Божка, – ред.).

Що інкримінується Порошенко? На момент, коли видавався указ (про призначення Семочка), посада першого заступника була зайнята, на ній працювала відповідна особа. Не можна видати указ і призначити людину при відсутності вакансії. Тим більше, якщо закон прямо говорить, що може бути лише один перший заступник.

Як можна було діяти за законом? На першому етапі повинен був бути змінений закон, потім керівник Служби зовнішньої розвідки України (СЗРУ) міг підготувати подання, подати його в РНБО. Там би його вивчили, розглянули кандидатуру на питання відповідності національним інтересам цієї людини, можливості виконання ним функціональних обов'язків, і того, що він не буде представляти загрозу для розшифровки нашої агентури, резидентури за кордоном. І лише після цього, з отриманням відповідних висновків подавати на підпис президенту.

Що ми маємо по факту? Вакансії не було. Подання не подавалося. У РНБО не розглядалося. З'являється указ про призначення на неіснуючу посаду. Цей указ потрапляє на виконання керівнику СЗРУ. Діючи за законом, він повинен був вчинити двома способами: перший – звернутися до автора, підписанта указу, і повідомити про те, що вакансії немає і порушений порядок призначення, і друге – звернутися в судові органи для скасування цього указу. Він цього не зробив.

Тому, вивчивши усі ці матеріали, слідство і прокуратура прийняли рішення про те, що є достатньо підстав для пред'явлення підозри п'ятому президенту.

– Тобто подання від Єгора Божка на призначення Семочка не було?

– Не було. Була порушена процедура в кілька етапів. Сама по собі ця процедура навіть не могла бути запущена.

– Семочко має всі шанси поновитися на посаді. Він вважає незаконним указ Порошенка про своє звільнення, і це питання розглядає Верховний Суд.

– Питання про законність або незаконність його звільнення перебуває за межами предмета досудового розслідування у цій справі.

– У цій справі чи взагалі?

– У цій справі. У нас йде мова про інше. Порушені кілька норм закону, порушений встановлений порядок, відбулося зменшення активів СЗРУ, що містить ознаки злочину. Все. Якщо людина вважає себе невинуватою, ніяких проблем немає. Будь ласка. Ми готові до відкритого розгляду справи.

Найпростіше довести провину на основі змагального процесу в суді. Коли кожна людина, яка має можливість бути присутньою у залі судового засідання або дивитися трансляцію може дати оцінку аргументованість позицій сторони обвинувачення і сторони захисту.

– Чи може в цих справах бути політична мотивація? Наприклад, справа про перехід наших кораблів через Керченську протоку. Здається, навіть МЗС говорило про те, що ця справа може вплинути на наші позиції в міжнародних судах.

– У мене питання, а чи ознайомилося міністерство закордонних справ з нею?

– Звичайно, ні.

– Неможна судити по кримінальній справі щодо наявність складу злочину або його доведеність, не бачачи матеріалів кримінальної справи.

– А ви самі бачили конкретно матеріали цієї справи про Керченській протоці?

– Частково, лише окремі фрагменти. Це дужа складна кримінальна справа і потрібно з'ясувати масу обставин, щоб, скажімо так, розставити всі крапки над "і" і не нашкодити нашій державі. Абсолютно вірно. Ми теж оцінюємо всі можливі ризики і завдання кримінального провадження та інтереси держави для нас однаково важливі.

– Але зараз воно ще розслідується?

– Вона розслідується.

– Близько місяця тому була інформація про те, що в ньому вже готові підозри командувачу ВМС та іншим особам. Це не відповідає дійсності?

– Питання полягає в тому, що ті, хто зливає інформацію в ЗМІ, вони в ряді випадків мають певні фрагменти достовірної інформації, але не володіють повною картиною, а в деяких випадках ця інформація перекручена. Детально цю справу не можу коментувати, щоб не нашкодити її розслідуванню.

– В компетенції ДБР – справи проти правоохоронців, які порушують права громадян. Наприклад, двох співробітників Кагарлицького відділу підозрюють у зґвалтуванні і тортурах. Крім того, вчора під Шевченківським судом поліцейські побили народного депутата і протестувальників, до речі, за цим фактом відкрите кримінальне провадження?

– Так, там вже відкрито.

– Ці ситуації сколихнули суспільство, тому що поліцію розглядають все-таки як захисника наших інтересів, а не як загрозу. Хотів дізнатися у вас, як у людини, який володіє інформацією про те, скільки таких правопорушень. Це дійсно поширена проблема в країні або це поодинокі випадки?

– На жаль, випадки тортур, незаконних дій щодо осіб у райвідділках – це не така вже й велика рідкість. Хоча я б і не сказав, що воно має такий масовий характер, як іноді намагаються піднести. Якщо говорити суто мовою цифр, то з 285 підозрюваних співробітників поліції в 2019 році, тільки 9 – це підозри щодо тортур. У той же час, в цьому році винесено вже 262 підозри поліцейським за п'ять місяців, з них 9 – за тортурам. Певна проблема є.

– Чи це пов'язано з особливостями Кримінального процесуального кодексу, коли поліцейські не можуть, наприклад, дотримуючись всіх процесуальних моментів, отримати свідчення, покази, докази або це просто психологія наших правоохоронців?

– Насправді питання дуже складне. Перше, Кримінальний процесуальний кодекс, який ми прийняли в 2012 році, мінімізував ці моменти, зробивши докази отримані в ході допиту такими, що не можуть бути покладені в основу вироку.

Скажімо так, наріжний камінь, основа була закладена в цьому кодексі, щоб зменшилася кількість тортур і реально ця стаття спрацювала в цій частині. Їх стало менше. Але говорити про те, що їх стало настільки менше, що вони не представляють загрозу, такого немає, тому що кожен такий факт тортур, який спливає, здобуває величезний суспільний резонанс.

Саме тому, за цими статтями ми завжди намагаємося ініціювати обрання запобіжного заходу – утримання під вартою і формувати великі групи слідчих, які можуть відпрацювати весь масив дуже швидко. Саме ічерез ці статті ми хочемо сформувати в кожній області територіальний підрозділ ДБР. Тому що з Полтави до Харкова занадто довго їхати для того, щоб по гарячих слідах провести огляд або обшук в райвідділі, і виявити ці сліди злочину.

– ДБР стало популярним місцем для акцій протесту. У вас мітингів скоро буде більше, ніж під Радою.

– Ну, це ж добре, це чудово. Треба до цього ставитися з позитивом. Це важко тільки в перший раз. Коли ці випадки повторюються, то ти до цього ставишся так, що от є у певних людей можливість принести якусь копійку в сім'ю...

Я не хочу сказати, що всі акції проплачені. Я говорю про інше, що якщо прийшли люди заробити копійку – це добре, я радий за них. Якщо прийшли люди ідейні і вони висловили свою точку зору, то це їх право. Це їх громадянська позиція, будь ласка, нехай висловлюються!

– А як же відеоролик ДБР, де говориться, що це тиск на бюро?

– Це тиск, так. Тиск – це не коли приходять прості люди, а коли депутати, використовуючи свої службові повноваження, всупереч рішенню Конституційного Суду, втручаються в конкретні кримінальні справи, використовуючи адмінресурс.

Я слова поганого не скажу про тих людей, які спалювали мої фотографії. Це їх право. Мені все одно. Мені це не цікаво. У мене є робота, якою я дорожу і яка мені подобається.

– Думаю, що дискомфорт ви точно від цього відчуваєте.

– Скажу так, я не перший раз стикаюся з медійним тиском на себе. Але я був готовий до таких акцій, це було прогнозовано. Саме коло суб'єктів, проти яких веде розслідування ДБР, передбачає використання медійного та іншого ресурсу, щоб чинити тиск на слідчих. Найпоширеніший спосіб – це заявити про політичні переслідування. Всі політики в такій ситуації так себе ведуть, тому я не виділяю Петра Олексійовича із загальної когорти.

– Ви до речі не боїтеся, що коли зміниться влада, вас будуть "наздоганяти" нинішні опоненти?

– Оцінюючи всілякі ризики, я намагаюся організувати роботу свою і своїх підлеглих так, щоб вони суворо дотримувалися закону. Більш того, якщо ви проаналізуєте медійні атаки на ДБР, то вони йдуть з усіх політичних таборів. Жоден не сказав, які ми молодці.

І це для нас найкраща похвала. Це означає, що нам вдалося забезпечити рівновіддаленість від всіх центрів прийняття політичних рішень і забезпечити незалежність у розслідуваннях. І ми цим дорожимо.

– Колишній керівник бюро Роман Труба, судячи зі злитих в інтернет записів, все-таки не уникав спілкування з політиками, зокрема, з Офісу президента. Чи є у вас або у вашого колеги Соколова спілкування з людьми з Офісу президента, чи є на вас політичний вплив, можливо вам дають поради, рекомендації, побажання по кримінальних справах?

– В силу своєї роботи ми спілкуємося з міністрами, їх заступниками, нардепами та іншими топ-чиновниками. Але можу сказати, що з боку Офісу президента, раз ви про нього питаєте, тиску по конкретних справах на нас не вчиняється.

– Є така думка, що Ірина Венедиктова, хоч і пішла з ДБР, але залишила великий вплив на цей орган. Ви можете це спростувати або підтвердити?

– Що значить "вплив генпрокурора" на правоохоронний орган? Ця теза посилено розкручується, але, скажімо так, генеральний прокурор керує всіма процесуальними керівниками – прокурорами, які керують роботою всіх слідчих підрозділів усіх правоохоронних органів.

У Ірини Валентинівни такий же вплив на ДБР, як і на інші правоохоронні органи. Ми виконуємо завдання і вказівки прокурорів і прокурори приймають рішення, пред'являти підозри чи ні, обмежувати конституційні права громадян чи ні.

А що стосується позаслужбових відносин, то ми з нею практично не перетинаємося. Було буквально декілька нарад, в яких я брав участь. Але такого, щоб подзвонила мені генпрокурор і сказала "посади того чи іншого", цього немає.

Прокурор приймає найважливіші рішення в кримінальному провадженні. Як слідчий орган ми займаємося збором доказів, а передавати справу в суд це прерогатива прокурора. Наші слідчі зобов'язані виконувати вказівки прокурорів у кримінальних справах і в своїй роботі керуватися в першу чергу тільки законом. Адже закон – один для всіх і всі рівні перед законом.