Закрити очі Заходу. Навіщо Росія видавлює спостерігачів ОБСЄ з Донбасу

Місія ОБСЄ в Донецьку призупинила роботу через провокації бойовиків. У перспективі – подальше видавлювання міжнародних спостерігачів з непідконтрольної території Донбасу. Про те, чому спостерігачі ОБСЄ були корисні Україні незважаючи на всю критику на їхню адресу і чим може нашкодити обмеження їх місії – докладніше в матеріалі РБК-Україна.

З самого початку окупації частини Донбасу Росія планомірно перетворює цей регіон в гетто, мінімізуючи його зв'язки з "великою" Україною і цивілізованим світом в цілому. Важливий елемент цієї стратегії, що посилився в останній рік – накрити ОРДЛО інформаційним куполом, щоб ніхто, крім самих росіян, не знав, що насправді там відбувається. Українським спостерігачам, громадським діячам, журналістам на окупованій території, звісно, перебувати не можна.

Але з 2014 року в ОРДЛО, нехай і з жорсткими обмеженнями, працює спеціальна моніторингова місія ОБСЄ. СММ щодня публікує сухі, але скрупульозні звіти про побачене, зокрема, про пересування і дії військової техніки і збройних загонів – цінне джерело інформації як для Києва, так і для всього західного світу. Зараз навіть такий обмежений моніторинг опинився під загрозою.

Приводом для зриву роботи СММ ОБСЄ стало затримання 13 жовтня біля Золотого (в Луганській області) бойовика, громадянина РФ Андрія Косяка. Під виглядом розмінування він разом з іншими бойовиками проводив розвідку місцевості, були виявлені докази його участі в обстрілах українських позицій. Згодом йому пред'явили підозру і відправили під варту.

Затримання Косяка викликало різку реакцію з боку бойовиків. Під готелем, де проживають спостерігачі СММ, зібрався протест з наметами, виїзд з будівлі заблокували. "Протестувальники" вимагали негайно звільнити Косяка і звинувачували ОБСЄ в тому, що трапилося. Також групу спостерігачів на деякий час заблокували і в Горлівці. У зв'язку з цим діяльність місії в Донецькій області з 17 жовтня була припинена.

У київському офісі СММ ОБСЄ повідомили РБК-Україна, що через протест не відправляють патрулі зі своїх центрів у Донецьку. "Патрулювання з інших місць розміщення місії триває в звичайному режимі", – уточнили в СММ.

Звісно, ні про яку свободу зібрань на окупованих територіях мова не йде в принципі. Тому протест був безпосередньо організований місцевими бойовиками, які ледь би зважилися на таке без прямого наказу від російських "кураторів".

Голова комітету ВР з міжнародних справ і учасник мінської ТКГ Олександр Мережко в розмові з РБК-Україна допустив, що все, що сталося, починаючи з затримання бойовика Косяка – частина одного заздалегідь розробленого сценарію. За його словами, на останніх переговорах в рамках ТКГ, 13 жовтня, представників бойовиків не цікавило взагалі нічого, крім історії з Косяком, і вели вони себе дуже по-хамськи.

"Мені здається, що цю групу (бойовиків, в якій брав участь Косяк, – ред.) направили для того, щоб їх там затримали. А потім – почати скандал і отримати привід, щоби заблокувати хід переговорів і роботу СММ. Моя гіпотеза – це все заздалегідь підготовлений спектакль", – сказав виданню Мережко.

Без оцінок

За сім з половиною років роботи на Донбасі робота СММ ОБСЄ постійно піддавалася критиці з українського боку. Зокрема за те, що спостерігачі лише лаконічно відзначають факти вибухів, обстрілів, наявності військової техніки або переміщення загонів. Але не вказують, наприклад, хто саме несе відповідальність за порушення "режиму припинення вогню". Або називають бойовиків підкреслено нейтрально – "членами збройних формувань".

Втім, якби у звітах ОБСЄ містилася інша лексика – "бойовики", "терористи", "російські окупанти" та інші звичні для України формулювання – діяльність місії в ОРДЛО напевно припинилася би майже відразу.

У звітах ОБСЄ містяться докази російської агресії (фото: twitter.com/osce_smm)

Варто відзначити, що у складі самої СММ на Донбасі беруть участь громадяни десятків держав-членів ОБСЄ, в тому числі і росіяни, і представники країн-союзників РФ – всього близько 550 осіб. Це також було постійним приводом для критики. Великий скандал трапився в 2016 році – в соцмережах з'явилося фото, на якому спостерігачі обіймаються з бойовиками на місцевому весіллі. ОБСЄ вибачилося і звільнило їх зі складу місії, але удар по іміджу виправити навряд чи вдалося.

Якихось узагальнених висновків і оціночних суджень про те, що відбувається на Донбасі представники СММ, як правило, намагаються уникати. Але коли вони робили виняток – це теж провокувало скандали.

Так, в 2018-му тодішній заступник голови СММ Олександр Хуг заявив, що місія не побачила прямих доказів російського втручання, а російську військову форму можна купити де завгодно. Згодом Хуг заявив, що видання Foreign Policy, в якому вийшло його інтерв'ю, спотворило його слова, з тексту їх прибрали – але російська пропаганда вже отримала безцінний подарунок.

Проте, як сказала РБК-Україна аналітик фонду "Демократичні ініціативи" Марія Золкіна, у звітах СММ є маса необхідної інформації. І при належному аналізі вона дозволяє підтвердити позицію української сторони: що в ОРДЛО завозять техніку з РФ, що обстріли провокують бойовики, а не ЗСУ і т.д.

Наприклад, спостерігачі фіксують якусь певну військову техніку, але не вказують, чия вона і звідки взялася. Тоді досить звернутися до військових експертів, і якщо виявиться, що відповідний зразок стоїть тільки на озброєнні РФ і надійшов туди після початку війни, то висновок буде однозначним – цю зброю або техніку на Донбас завезли точно з Росії.

"В України сьогодні немає кращого механізму, щоб говорити мовою фактів, ніж звіти СММ. Подобаються вони нам чи ні, але на рівні міжнародних організацій, політичних дебатів на Заході єдине, з чим погоджуються найбільші прихильники Росії – це звіти ОБСЄ. Там більше корисного, ніж ми звикли думати", – зазначила Золкіна.

Відповідно, і втрата таких "очей" на Донбасі, як спостерігачі СММ, стане великим ударом для просування українського трактування того, що відбувається в ОРДЛО, на противагу російській пропаганді.

Номінальна присутність

Спостерігачі СММ – не єдині міжнародники, які досі працюють на окупованих територіях Донбасу. Там також присутня моніторингова місія ООН з прав людини та Міжнародний Комітет Червоного Хреста. І вони теж стикаються з постійними обмеженнями з боку бойовиків і не в змозі повністю виконувати свій мандат.

Але і така обмежена присутність міжнародних організацій дуже не до душі окупаційним адміністраціям, вважає Олександр Мережко. Утиски СММ він трактує як спробу витіснити з ОРДЛО будь-яких незалежних від РФ спостерігачів.

"Я впевнений, що вони хочуть видавити свідків тих злочинів, які вони скоюють. Ситуація там погіршується, в тому числі і з пандемією. Це свідома політика, щоб максимально ізолювати населення і приховати що там відбувається – а це справжня гуманітарна катастрофа", – сказав виданню нардеп.

У свою чергу, Марія Золкіна вважає, що Росія діє і буде діяти трохи по-іншому. Замість того щоб повністю припиняти роботу СММ та інших міжнародників на території ОРДЛО – створити їм максимальний фізичний і психологічний дискомфорт, звести до мінімуму реальні можливості моніторити ситуацію.

Таким чином РФ не нарветься на прямі звинувачення і можливі санкції з боку міжнародного співтовариства, адже формально та ж місія ОБСЄ буде присутня в ОРДЛО. Але при цьому не зможе здійснювати навіть настільки обмежений контроль за діями окупантів, як зараз. "У найближчі півроку-рік, може пару років, нас чекає створення таких умов, коли ці організації будуть перебувати там суто номінально, але не будуть виконувати своїх функцій навіть на 10%", – сказала Золкіна.

Бойовики намагаються видавити міжнародників з окупованих територій (фото: osce.org / Evgeny Maloletka)

У комюніке Паризького саміту "нормандської четвірки" в 2019 році, серед іншого говорилося і про забезпечення "безпечного і надійного доступу" для спостерігачів СММ по всій території України (куди, безумовно, входить і ОРДЛО). Але це рішення, як і інші пункти комюніке, виконано не було. У своїх звітах спостерігачі регулярно повідомляють про те, як бойовики фізично не пропускають їх на потрібні локації, про обстріли безпілотників і створення для них радіоелектронних перешкод і т.д. Абсолютна більшість таких інцидентів трапляється на непідконтрольній території.

Історію навколо СММ Золкіна розглядає як частину ширшої тактики РФ щодо подальшого відторгнення ОРДЛО від решти України. Іншими її елементами є паспортизація, пропаганда, перекриття КПВВ під приводом боротьби з коронавірусом і т.д.

З урахуванням того, що перспектива будь-яких переговорів по Донбасу на високому рівні залишається дуже туманною, в осяжному майбутньому перешкодити всім цим процесам Україні не вдасться. Але з недавнім припиненням роботи спостерігачів ОБСЄ на україно-російському кордоні пропала можливість навіть обмеженого моніторингу перекидання російських вантажів і живої сили через кордон. А ліквідація або лише номінальна присутність місії ОБСЄ на всій території ОРДЛО стане для України та її західних союзників набагато більшою втратою.