Своя гра. Чим закінчилися переговори Зеленського і Байдена

Як і очікувалося, американський візит Володимира Зеленського та його зустріч з Джо Байденом принесли багато локальних результатів, але жодного глобального прориву. Про те, як пройшли переговори лідерів України та США і з чим Зеленський приїде з Вашингтона – докладніше в матеріалі РБК-Україна. 

Напередодні зустрічі Зеленського і Байдена на сайті Білого дому розмістили стенограму закритого брифінгу для журналістів, який у понеділок на умовах анонімності давав один з топ-чиновників президентської адміністрації. З неї вже стало зрозуміло, на що може розраховувати Зеленський на зустрічі з американським колегою. І яку тональність його візиту хоче надати американська сторона. Як і очікувалося – підкреслено позитивну.

"Ця зустріч проходить в поворотний момент у двосторонніх відносинах, оскільки ми продовжуємо зміцнювати наші зв'язки, і дійсно прагнемо підняти наше стратегічне партнерство на більш високий рівень", – заявив представник Білого дому.

Журналісти запитали у нього, чи не пов'язане перенесення дати зустрічі з подіями в Афганістані – їх запевнили, що адміністрація Байдена хоче, щоб візит Зеленського "отримав увагу, на яку він заслуговує".

Дійсно, афганські події вже котрий день тотально домінують в інформпросторі США. Провідні американські медіа поміщали в афганський контекст і візит українського президента. "Незабаром після афганського розгрому, Байден повинен скористатися зустріччю із Зеленським як можливістю почати відновлення репутації Америки як союзника, котрий виконує свої обіцянки", – написала у редакційній статті газета Financial Times.

Про Афганістан під час протокольної зйомки перед початком переговорів згадав і сам Зеленський – проводячи паралель між загибеллю американських солдатів в недавньому теракті та смертями українських військовослужбовців на Донбасі. Байден на цю ремарку ніяк не відреагував. Та й в цілому, американський президент перед камерами поводився звично стримано.

Президенти Володимир Зеленський і Джо Байден перед початком переговорів (фото: president.gov.ua)

Пізніше, спілкуючись з українськими журналістами, Зеленський скаже, що не знає, чи виникла між ним і Байденом так звана "хімія" – психологічний контакт, який часто називають чи головним завданням особистих зустрічей політичних лідерів. А атмосфера переговорів, за словами Зеленського, була хоч і продуктивною, але все ж "не постійно сонячною".

Безпека в рамках

Український президент перед самим початком переговорів назвав пріоритетну тему зустрічі – безпека. Зокрема, він хотів дізнатися, як американці бачать процес подальшої інтеграції України в НАТО. У підсумку, визнав Зеленський, "підтримка (вступу до НАТО, - ред.) була, термінів не було".

Дійсно, у спільній україно-американській заяві, оприлюдненій ще під час переговорів, США в черговий раз підтримують прагнення України вступити до Альянсу – але без найменшої конкретики. Питання про швидке надання ПДЧ –центральна тема всієї зовнішньополітичної риторики Банкової в останні місяці –напевно піднімалося, але передбачувано не знайшло підтримки в Білому домі.

За словами Зеленського, він привіз до Вашингтона і якісь нові пропозиції про залучення США до переговорів щодо Донбасу, але не став вдаватися в конкретику. У будь-якому випадку, як писало РБК-Україна, розраховувати на формальну участь Вашингтона в умовному форматі "Нормандія+" навряд чи доводиться – як мінімум тому, що його заблокує Москва.

Примітний момент – в тексті спільної заяви не згадуються Мінські угоди, зате є відсилка до Статуту ООН. Очевидно, відсутність акценту на "Мінську" пов'язана з бажанням України оновити ці домовленості, про що Зеленський заявляв ще на нормандському саміті у 2019 році – всупереч категоричній позиції РФ про їх незмінність. Також США та Україна закликали РФ "по-справжньому" докладати зусиль до мирного врегулювання. Між рядків тут можна прочитати натяк на те, що в осяжній перспективі про зняття американських санкцій з Росії йтися точно не буде.

Президент України Володимир Зеленський і міністр оборони США Ллойд Остін (фото: president.gov.ua)

У військовій сфері за час візиту вдалося домогтися і деяких прикладних результатів. Наприклад, "Укроборонпром" підписав з американськими компаніями три угоди на 2,5 млрд дол. США виділили Україні новий транш військової допомоги в 60 млн дол, які підуть зокрема, на закупівлю "Джавелінів". Про постачання зенітно-ракетних комплексів "Патріот" поки мова не йде – американці звично обережні в наданні Україні оборонної допомоги, побоюючись занадто різкої реакції Росії.

І поки що Україні варто зосередитися на реформуванні власного ВПК. Про це йдеться в підписаній на п'ять років рамковій угоді між Пентагоном і Міноборони. Крім неї, під час візиту був підписаний і ряд профільних угод і меморандумів – від співпраці в космічній галузі і спільних військових розробках до продовження договору про заборону ядерної зброї і створення лінії захищеного зв'язку.

Ядерний меморандум

Друга за важливістю тема переговорів – енергетика і протидія "Північному потоку-2". Раніше Зеленський дуже критично висловлювався про американо-німецьку угоду щодо "СП-2" і дані Україні обіцянки. А глава "Нафтогазу" Юрій Вітренко називав конкретні приклади гарантій, які б зберегли транзитний статус України після запуску "СП-2", наприклад, перенесення точок передачі газу за європейськими контрактами на кордон України і РФ.

Але в україно-американській заяві подібної конкретики немає. США не вийшли за чіткі рамки своєї давно окресленої позиції, назвавши газопровід "загрозою для європейської енергетичної безпеки". І в черговий раз пообіцяли протидіяти спробам Кремля використовувати газопровід як геополітичну зброю. Згадана і підтримка диверсифікації поставок газу в Україну, втім, без розшифровки. За словами Зеленського, Байден пообіцяв йому вводити санкції проти РФ у разі, якщо енергобезпека України опиниться під загрозою.

Також в ході візиту був підписаний меморандум про співпрацю з американською компанією Westinghouse по добудові енергоблоку на Хмельницькій АЕС і будівництві ще чотирьох додатково. У перспективі він може залучити в Україну до 30 млрд доларів інвестицій. Тут інтерес американців очевидний – вкладаючись в українську атомну енергетику, вони будуть захищати цей ринок від претензій російського "Росатому".

Але для цього меморандуми треба буде перетворити на конкретні контракти, а це може стати непростим завданням. Так, схожий меморандум ще п'ять років тому був підписаний з однією з корейських компаній, але з тих пір далі консультацій справа не просунулася.

Зате перелік "домашніх завдань" у сфері реформ США виписали досить чітко, і, варто вважати, його Байден озвучив і Зеленському особисто. Мова про "негайне обрання" нового голови САП, розв'язання правових проблем навколо НАБУ, судову реформу, захист незалежності Нацбанку, корпоративне управління на держпідприємствах і т. д.

Переговори української та американської делегацій у Білому домі (фото: president.gov.ua)

Всі ці питання напевно будуть обговорюватися вже на осінній зустрічі держсекретаря Ентоні Блінкена і глави МЗС Дмитра Кулеби, в рамках відновленої Комісії стратегічного партнерства Україна-США.

В цілому, за підсумками візиту і зустрічі з Байденом Зеленський зможе записати собі в актив чимало локальних, секторальних досягнень, на рівні меморандумів або більш конкретних домовленостей. Так, крім іншого, експортно-імпортний банк США прокредитує Україну на три мільярди доларів для спільних проектів в аграрній сфері, інфраструктурі, еенергетиці та кліматі, Україна отримає партії препаратів для лікування коронавірусу і 45 млн доларів. гуманітарної допомоги для постраждалих від війни на Донбасі і т. д.

Однак якогось одного, але вагомого прориву, який можна б і вигідно представити українській громадськості, Зеленський зі США не привезе. Такою "історією успіху" могла б стати згода США надати Україні ПДЧ в осяжному майбутньому. Або ввести радикальні санкції проти "Північного потоку-2".

Але, як показує лінія поведінки Білого дому в афганському питанні, Байден твердо має намір відстоювати саме американські інтереси, так як він їх собі уявляє. А прохання, і навіть вимоги союзників його не похитнуть. Тому Україні поки залишається виконувати своє "домашнє завдання" щодо реформ. І сподіватися на поліпшення світової геополітичної кон'юнктури.