Навіщо Росія підриває нафтобази і чи вистачить Україні пального для армії і аграріїв

Росія вже кілька тижнів системно атакує нафтобази України, явно намагаючись залишити країну без пального і тим самим знекровити нашу економіку. Тепер ворог дістався й до НПЗ. Детальніше – нижче у матеріалі РБК-Україна.

Увага агресора в Україні переключилася на об'єкти критичної інфраструктури. За останні кілька днів обстрілів зазнали нафтопереробні заводи і нафтобази в різних регіонах.

Російські загарбники завдали ракетних ударів по двох НПЗ. У ніч на 2 квітня внаслідок обстрілів у Полтаві та Кременчуці був практично повністю зруйнований Кременчуцький нафтопереробний завод. Голова Полтавської обласної Військової адміністрації Дмитро Лунін сказав, що інфраструктура НПЗ знищена і підприємство не працює.

За добу - 3 квітня – були нанесені удари по Одеському НПЗ. І якщо це підприємство простоювало з 2010 року, то Кременчуцький НПЗ продовжував працювати і забезпечувати Україну нафтопродуктами. Потужності використовувалися, правда, лише на 16%. Основна частка нафтопродуктів імпортувалася з Росії та Білорусі.

Потім обстрілу піддалася нафтобаза недалеко від Тернополя. Протягом декількох днів до цього росіяни атакували подібні об'єкти в інших регіонах по всій країні.

Росія, діючи таким чином, мабуть, намагається створити дефіцит палива і зірвати посівні роботи, які вже стартували в Україні. Не кажучи вже про те, що армія не менше аграріїв зараз потребує нафтопродуктів, щоб мати можливість відбивати російську агресію.

Україна дійсно сильно залежить від імпорту нафтопродуктів. І погрози припинити поставки від основного імпортера-Білорусі, почали з'являтися ще на початку лютого.

"Якщо ви (Україна, – ред.) зіткнетеся з Росією, ми будемо не з вами, ми відріжемо всякі поставки не тільки ПММ разом з Росією. І електрику", - заявив тоді глава республіки, яка підтримала війну, Олександр Лукашенко.

Залежність від електроенергії з Росії та Білорусі Україна подолала, приєднавшись до європейської системи ENTSO-E. а ось залежність від імпорту нафтопродуктів з цих країн залишилася суттєвою.

Ще на початку лютого після заяви Лукашенка Кременчуцький НПЗ розглядався практично як резервний виробник палива. Але після початку війни в кінці лютого і припинення поставок нафти морем НПЗ практично не міг нарощувати виробництво.

Мало того, за відсутності сировини, завод рано чи пізно довелося б зупиняти. Однак стратегічний рівень підприємства від цього нітрохи не знизився. І якщо противник поставив завдання знищувати важливі інфраструктурні та промислові об'єкти, то Кременчуцький НПЗ, безумовно, увійшов до їх списку, що підтвердили обстріли заводу.

Відсутність потужностей і сировини для виробництва палива викликало необхідність шукати альтернативні шляхи імпорту. Цим питанням в уряді активно займаються мінімум з лютого, але поки деталей не розголошують.

Не перший місяць опрацьовується і питання альтернативних поставок, враховуючи, що морський шлях перекритий через заблоковані агресором порти. Імпорт планують замістити поставками палива з країн Європи.

"Якщо країна агресор буде перекривати море, то у нас є Європа, будемо постачати залізничним шляхом, отримувати необхідні обсяги з Європи", - заявив Секретар РНБО Олексій Данилов ще на початку лютого, коментуючи ймовірність ембарго поставок нафтопродуктів з Білорусі.

Мова тоді, перш за все, йшла про імпорт з Польщі та країн Балтії. Але на початку лютого Білорусь ввела заборону на транзит залізничним транспортом нафтопродуктів з Литви, що істотно ускладнило постачання палива в Україну.

Ситуація досить складна, проте небезвихідна. Зараз Україні потрібно шукати не тільки альтернативних постачальників, а й нові маршрути доставки. Поставки палива, швидше за все, будуть організовані автотранспортом з прикордонних країн. Напевно, завезення малих партій палива звідти вже відбувається в західні регіони країни. Залишилося створити умови для збільшення поставок в інші регіони. І це не тільки питання логістики, а й ціноутворення.

Наразі особливого дефіциту палива не спостерігається. Однак до середини квітня попит на нього збільшиться через початок сільськогосподарських робіт.

Що можна зробити? Перш за все, знизити фінансові ризики компаній, які займуться імпортом. Швидше за все, це будуть невеликі трейдери, для яких важливі навіть незначні коливання цін. Для цього потрібно переглянути систему ціноутворення і тимчасово скасувати діючу систему державного регулювання ціни.

Для цього можуть бути використані різні схеми. Одна з них - введення фіксованої маржі при вільній ціні. Тобто, якщо ціна складається на рівні 30, 35 або 40 гривень за літр палива, маржа залишається незмінною, наприклад, 4 або 5 грн. В цьому випадку трейдеру немає сенсу завищувати ціну - його інтерес не зміниться.

Враховуючи зростаючий попит на паливо не тільки через посівну, а й через те, що ділова активність в деяких регіонах поступово відновлюється, нова система забезпечення паливом може прижитися дуже швидко. І тоді вдасться уникнути навіть тимчасових серйозних проблем з бензином і"дизелем". Не виключено, що деяке тимчасове коливання цін на паливо може відбутися. І щоб не допустити істотного збільшення ціни, влада ще в середині березня скасувала акциз на паливо і знизила ПДВ з 20% до 7%.