Час правосуддя. Як Україна карає Росію в міжнародних судах

Україна і Росія ведуть протистояння не тільки на полях Донбасу, але і в іноземних судах. Десятки позовів проти агресора ще на стадії розгляду, а в деяких з них рішення можуть бути винесені в найближчі пару років. Де наша країна може перемогти окупанта – нижче в матеріалі РБК-Україна.

Справа про "скіфське золото", перемога "Нафтогазу"над "Газпромом" у Стокгольмському арбітражі – це одні з найяскравіших прикладів перемог України над країною-агресором у міжнародних судах за останні роки.

Очікувано, такі рішення західної Феміди викликають відверте роздратування в Росії. Там, наприклад, погрожують Амстердаму наслідками за рішення повернути "скіфське золото" Україні і називають судову постанову "небезпечним прецедентом".

Зараз на розгляді в іноземних юрисдикціях знаходиться ще близько десятка справ, що стосуються конфлікту України і Росії. Однієї інстанції, яка відповідала б за них, немає. Так, наприклад, суперечки в Морському трибуналі і Міжнародному Суді ООН курує МЗС, а за справи в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) відповідає Мін'юст.

"Активні юридичні баталії, юридичні "бойові дії" з Російською Федерацією в Україні ведуться по всьому світу. Там йдуть стратегічні бої, і на кону не стільки гроші, скільки політика", – пояснив поточну ситуацію міністр юстиції Денис Малюська.

Європейський підхід

24 листопада Європейський суд з прав людини планував почати слухання у "Донбаській справі". Це об'єднаний позов України та Нідерландів щодо численних порушень прав людей в ОРДЛО та обставин катастрофи рейсу МН-17.

Однак, в останній момент РФ зірвала засідання - суддя, призначений за її квотою раптово відмовився від справи, а знайти йому заміну не встигли. Нова дата слухань - 26 січня 2022 року.

"Росія таким чином намагається заблокувати розгляд або як мінімум завести в процес більш досвідченого і небезпечного для нас суддю від РФ", – сказав РБК-Україна про дану ситуацію співрозмовник в уряді.

Україна може притягнути Росію до відповідальності в ЄСПЛ (фото: osce / usmission.gov)

У свою чергу, в Мін'юсті оптимістично дивляться на перспективи цієї справи в Євросуді. "Україна впевнена у своїй правовій позиції і буде робити все, щоб притягнути РФ до відповідальності в ЄСПЛ", – підкреслив міністр юстиції Денис Малюська в коментарі виданню.

ЄСПЛ - єдиний суд, який може покарати країну-окупанта за численні порушення прав людини в захоплених районах. Для цього він повинен встановити факт "ефективного контролю" за цією територією. Росія як країна-підписант Конвенції прав людини змушена дотримуватися встановлених в документі зобов'язань.

Але чим більше Євросуд виносив рішень не на користь РФ, тим частіше її керівники заявляли про "необов'язковість" і "шкідливість" їх виконання. Завершилося це все тим, що в 2020 році з ініціативи Володимира Путіна в російській Конституції була закріплена можливість не виконувати рішення міжнародних судів, якщо це "суперечить основам публічного правопорядку РФ".

Україну і європейську Феміду такі "новації" не зупинили і в січні поточного року стався прорив. Перша з наших скарг проти Росії була прийнята судом до розгляду по суті.

Вона стосується злочинів, скоєних під час окупації Криму. ЄСПЛ фактично погодився з українськими аргументами, що саме російський уряд несе відповідальність за порушення прав людини на півострові з 27 лютого 2014 року. Тепер суд протягом декількох років буде досліджувати всі пред'явлені нашою країною докази.

Термін фінальних рішень по україно-російським спорам передбачити складно, кажуть експерти. Так, колишній уповноважений України у справах ЄСПЛ Назар Кульчицький, заявив, що Росія спеціально "гальмує" судові процеси, в яких її позиції виглядають вразливо.

"Я впевнений, що це не Європейський суд з прав людини їх (справи, – ред.) затягує, а РФ постійно просить зрушити терміни нібито для подачі додаткової інформації, документів тощо. Росія робить все можливе для затягування - це факт", - зазначив він у коментарі РБК-Україна.

Водночас юрист визнав, що і ЄСПЛ зі свого боку міждержавні справи розглядає дуже довго. Це пов'язано і зі складністю, обсягом цих справ і великою кількістю епізодів.

Рішень ЄСПЛ у справах проти Росії не варто чекати швидко (фото: coe.int)

Наприклад, скаргу Грузії проти Росії, яка стосується "триденної війни" серпня 2008 року, Євросуд розглядав 12 років і виніс рішення тільки в січні 2021 року. У ньому, до речі, Європейська Феміда частково визнала відповідальність РФ за порушення прав людини на окупованих територіях, зараз вирішується питання про розмір компенсацій грузинам.

Справу "Кіпр проти Туреччини" європейські судді розглядали 20 років і зобов'язали турецький уряд виплатити грекам-кіпріотам близько 90 млн євро за порушення їхніх прав.

У разі успішного вирішення українських справ Європейський суд також зобов'яже російський уряд виплатити сатисфакцію постраждалим на Донбасі і в Криму. Але не тільки матеріальний аспект важливий в такого роду суперечках.

"Це не тільки про компенсації постраждалим. Насправді рішення ЄСПЛ покладає на державу обов'язок також відновити порушений порядок речей і вжити заходи, щоб не допустити аналогічні порушення в майбутньому", – пояснив Кульчицький.

При цьому він попередив, що міжнародні суди – це "гра в довгу", але вони допомагають продовжувати тиск на агресора і готують" юридичну основу " на майбутнє.

Всього ж за минулі сім років з початку конфлікту Україна подала проти РФ дев'ять заяв до ЄСПЛ, наш опонент – всього одне. Більшість з них поки не дійшли до стадії розгляду по суті. Як-небудь "прискорити" мешканців Палацу Правосуддя в Страсбурзі неможливо.

Мета призначення - Гаага

Тихе нідерландське містечко Гаага у свідомості більшості українців сприймається як певний символ "торжества міжнародного правосуддя". В першу чергу, тому, що саме тут майже 25 років (1993-2017 роки) створений рішенням Радбезу ООН Міжнародний трибунал публічно судив винуватців кровопролитної війни в Югославії. У тому числі і колишнього президента цієї країни Слободана Мілошевича.

Гаага залишається центром міжнародної юстиції і зараз. Тут розташовуються найвищі судові інстанції світу - Постійний третейський суд, Міжнародний суд ООН і Міжнародний кримінальний суд, який фактично замінив собою "тимчасові" трибунали по Югославії і Руанді. У кожній з цих інстанцій Україна веде юридичні бої з опонентами з Росії. І вже досягла певних проміжних успіхів.

Росія перешкоджає роботі міжнародних судів у справах проти неї (фото: GettyImages)

Так, при Постійному третейському суді Україна ініціювала два арбітражи з РФ. Обидва стосуються порушень Конвенції ООН з морського права. У першій позовній заяві (меморандумі), поданій ще у вересні 2016 року, наша країна піднімає питання про незаконне використання Росією майже 90 тисяч кв.км вод Чорного і Азовського морів біля Криму.

"Росія позбавляє Україну можливості користуватися багатими вуглеводневими і рибними ресурсами у власних морських районах України. Вона експлуатує ці цінні морські ресурси для себе", - йдеться в ньому.

За минулі п'ять років арбітраж так і не почав розглядати спір. Судячи з його графіку, ще як мінімум до вересня 2022 року сторони повинні обмінюватися попередніми запереченнями і тільки тоді колегія арбітрів, можливо, перейде до слухань про прийнятність позову.

В іншому арбітражному процесі, який Україна веде проти Росії, справи просуваються швидше. У квітні 2019 року команда нашого МЗС подала меморандум, пов'язаний з незаконним затриманням трьох українських кораблів ВМС і 24 моряків, які хотіли пройти через Керченську протоку.

У середині жовтня поточного року вже відбулися перші усні слухання в арбітражі про прийнятність справи. Якщо суд прийме його до розгляду, то вердикт можна очікувати через пару років.

"Оптимістично можна оцінювати, що рішення буде десь у 2023 році", – відзначила представник України в цьому процесі Оксана Золотарьова.

Ще одна "гаазька битва" між Україною і Росією відбувається в Міжнародному Суді ООН. Цей орган правосуддя з 75-річною історією може розглядати суперечки між державами з будь-яких питань. Наприклад, у 2004-2009 роках він розглядав конфлікт України та Румунії щодо розмежування прибережного шельфу в Чорному морі.

Зараз же наш уряд намагається через цей суд притягнути РФ до відповідальності за порушення двох підписаних нею конвенцій – про боротьбу з фінансуванням тероризму і про ліквідацію расової дискримінації.

Два роки тому – в листопаді 2019 - Міжнародний суд ООН визнав свою юрисдикцію і дав сторонам час до грудня 2022 року обмінятися письмовими запереченнями. Після цього терміну, тобто в 2023 році, суд швидше за все перейде до слухань справи по суті.

І в цьому процесі і в "морських" арбітражах Україна вимагає стягнути з РФ моральну і матеріальну компенсацію за нанесену шкоду і зобов'язати її припинити порушення норм міжнародного права.

Втім, найбільш "іменитий" серед простих українців символ - Гаазький трибунал, він же Міжнародний кримінальний суд - ще не сказав свого вагомого слова щодо ситуації в Україні. Тільки він може покарати російських чиновників за військову агресію, геноцид та інші злочини проти людяності.

Хоч ми і не є повноправними учасниками суду (Україна підписала, але не ратифікувала Римський статут МКС), ще в квітні 2014 року уряд звернувся до трибуналу з проханням розслідувати злочини на Майдані, а пізніше – і конфлікт в Криму і на Донбасі. Через п'ять з половиною років, у грудні 2020 року, Офіс прокурора МКС оголосив про завершення вивчення ситуації в Україні.

Російська агресія стала об'єктом позовів у міжнародних судах (фото: Andrew Burton / Getty Images)

Далі - офіційне розслідування, визначення підозрюваних і початок судових слухань. Поки що, втім, процес дещо загальмував. Це пов'язано і зі зміною голови Офісу прокурора МКС (Фату Бенсуда в червні 2020 змінив Карім Хан) і з надмірною завантаженістю суду іншими справами. Відтак, українська справа в трибуналі зараз в "підвішеному стані" - попереднє вивчення завершено, а офіційне розслідування ще не розпочато.

Юрист Володимир Василенко -колишній суддя Гаазького трибуналу по Югославії - вказує на ще одну причину затримки. "Перше, що нам треба зробити, це ратифікувати статут МКС. Бо зараз на нас там дивляться, як на дикунів. Адже ми від них вимагаємо розглядати справи, але ратифікувати Римський статут не хочемо", – сказав він в коментарі РБК-Україна.

При цьому Василенко закликав не ідеалізувати роботу Міжнародного кримінального суду і не очікувати від нього надмірно багато.

"Це складний і довгий процес. І навіть якщо будуть винесені щодо конкретних осіб вироки, то їх практично неможливо буде виконати. Але, тим не менш, це треба робити. І Міжнародний кримінальний суд може бути для цього найбільш ефективним механізмом", - упевнений юрист.