Україні потрібно 750 млрд доларів на відбудову після війни. Ключовим джерелом мають стати конфісковані російські активи. Як це можна реалізувати – у колонці члена Асоціації правників України Андрія Ярмольського для РБК-Україна.
На перший погляд, ці наміри можуть здатися занадто обнадійливими. Це колосальна сума – 750 млрд доларів. Наскільки реальні перспективи компенсації збитків України за рахунок арештованих російських активів?
На сьогодні багато країн світу заморозили активи РФ у відповідь на агресію проти України. Лише активи Центрального банку Росії заблоковані на декілька сотень мільярдів доларів і євро.
До війни РФ проти України замороження активів розглядалося як тимчасовий політичний акт підтримки однієї країни проти іншої. Та війна Росії змусила багатьох з них піти далі.
Збитки, від яких потерпає наша держава, змушують нас та наших партнерів на Заході шукати шляхи компенсації цих втрат. Україна самостійно не в змозі акумулювати стільки коштів, а фінансувати відбудову за рахунок платників податків західних друзів не логічно.
Найбільш очевидним кроком у цій ситуації має стати конфіскація активів РФ, за рахунок яких можна буде відбудувати Україну. Їх має вистачити хоча б на покриття 50% від необхідної суми.
Наскільки реально отримати заморожені активи?
Проблема у тому, що до цього часу жодна країна світу не запроваджувала в своєму законодавстві механізм конфіскації майна однієї держави в рахунок компенсацій іншій. А тим паче не проводила експропріацію, тобто не стягувала в свій дохід чи в дохід України російські активи.
Багато хто може сказати, що раніше після закінчення військових дій одні держави сплачували репарації іншим. Їх механізм виплати чітко визначений міжнародним правом. Вони оформлюються після капітуляції однієї зі сторін.
Ми ж говоримо про зовсім інший новий механізм міжнародного права. Ані Україна, ані РФ не оголосили стан війни, тому ми не можемо вдатися до механізму репарацій. Україна не оголошувала війни, оскільки це могло дати привід Росії зробити аналогічний крок і, як наслідок, провести мобілізацію.
Тому Україна має лобіювати прийняття на міжнародному рівні та окремо в кожній важливій для нас юрисдикції механізму стягнення заморожених активів в якості компенсації за завдані збитки. У деякому сенсі це також можна розглядати як репарації. Врешті-решт, яка різниця як будуть називатися компенсації, якщо в результаті Україна отримає кошти на відновлення?
Лише деякі країни почали виписувати необхідне законодавство. Наприклад, парламент Канади прийняв закон, який надає повноваження уряду цієї країни стягувати заморожені активи у власний дохід. Після чого можна буде передати їх Україні. Крім того, розробляється необхідне законодавство у США і Великій Британії.
На мою думку, МЗС України має активно співпрацювати з однією з цих країн, щоб створити необхідний прецедент у міжнародному праві. Після цього процес конфіскації заморожених активів можна буде легше ініціювати в інших державах.
Чому важко запустити цей процес відразу в багатьох країнах?
Деякі з них побоюються того, що Росія звернеться з позовом до суду на незаконність такого відчуження та виграє його.
Цього не варто боятися. Потрібно лише правильно прописати закони. Не варто забувати, що Європейський суд з прав людини в одному зі своїх рішень передбачив можливість покарання цілої країни за вчинені порушення. За які саме порушення кожна держава буде конфісковувати активи, кожна з них має самостійно прописати в своїх законах.
Я думаю, що після того, як іноземні країни приймуть таке законодавство, їх суди однозначно підуть на те, щоб підтримати Україну. Треба, щоб ключові західні країни – Велика Британія, Канада, США створили прецеденти. Після цього цим шляхом підуть і інші держави. Бо, в першу чергу, за війну в Україні має заплатити держава-агресор.
Куди і яким чином будуть направляти конфісковані гроші іноземні держави та Україна?
Я думаю, що напрямки використання коштів будуть обговорюватися з кожним західним партнером індивідуально. Проте в загальному я бачу цей механізм наступним чином. Спочатку будь-яка іноземна держава буде конфісковувати російські активи в свій дохід. А потім, наприклад, та ж Канада буде виділяти Україні безповоротну фінансову допомогу.
Ці кошти будуть потрапляти до нового фонду відновлення держави, створення якого обговорювалося в Лугано та ідею якого підтримала президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Вона виступила за те, щоб кошти на відновлення України були цільовими та за ними здійснювався контроль. Крім головного офісу в Києві, цей фонд має мати декілька офісів в інших країнах, щоб партнери Україні мали доступ до розуміння того, як використовуються конфісковані гроші.
Альтернативний варіант – ці кошти будуть надходити до загального фонду держбюджету, звідки будуть самостійно використовуватися Україною, наприклад, на відновлення мостів, шкіл, житла, на озброєння, харчування солдатів.
Ми вже на власному прикладі починаємо показувати, як потрібно конфісковувати майно РФ для компенсацій. В Україні діє приблизно 28 000 юридичних осіб, бенефіціаріями яких є росіяни чи білоруси. Ми вже прийняли зміни до санкційного законодавства. Вони передбачають конфіскацію в дохід держави активів, які належать РФ чи будь-якому резиденту Росії.
Механізм наступний – спочатку РНБОУ, наприклад, за поданням президента, накладає санкції на російську компанію у вигляді блокування активів, а потім Мінюст на цій підставі подає позов про стягнення заморожених активів до Вищого антикорупційного суду України.
Поки що в Україні не було прецедентів такого стягнення. Проте, думаю, ми вже найближчим часом побачимо приклади конфіскації майна в дохід держави.
Фактично, раніше в Україні не було санкційної політики. Тепер треба її розробити, в тому числі виписати правозастосовні принципи, механізми контролю і моніторингу за санкціями, притягнення до відповідальності за порушення та ухиляння від санкцій. Я думаю, що найближчими місяцями ми побачимо зміни в санкційному законодавстві, які дозволять ефективніше застосовувати санкції в Україні.
Варто додати, що українське законодавство дозволяє накласти санкції і, відповідно, конфісковувати активи не лише у росіян, а у будь-якого громадянина будь-якої країни. Підставою такого рішення може бути те, що, наприклад, він завдає якусь загрозу національній безпеці, допомагає війні тощо.
Тобто Україна також активно працює над механізмом конфіскації російського майна та показує іншим країнам світу приклад. Бо це нам потрібно в першу чергу.