Президент Росії Володимир Путін учора, 16 вересня 2022 року, вперше за довгий час заговорив про війну проти України та поскаржився, що українська влада відмовляється від переговорів. Офіційний Київ на хвилі контрнаступу не хоче обговорювати умови Москви, тим паче після масових фактів військових злочинів в окупації.
РБК-Україна нагадує, які формати були в минулому, до чого вони привели і чому сьогодні переговори з Росією йдуть на полі бою.
Перший міжнародний формат створювався з ініціативи Франції в червні 2014 року після російської окупації Криму та початку воєнних дій на Донбасі. Тодішній президент Франсуа Олланд, заручившись підтримкою німецької канцлерки Ангели Меркель, запросив до Нормандії президентів Росії та України на святкування 70-ї річниці висадки союзників (1944 рік). Результатом зустрічі стало народження нормандського формату.
Вдруге глави держав зустрілися у Мілані (Італія) у жовтні 2014 року для обговорення закону про особливий статус Донбасу, який до цього ухвалила Верховна рада. А в лютому 2015 року в Мінську (Білорусь) відбулася найтриваліша зустріч. На тлі важких боїв за Дебальцеве (Донецька область) учасники схвалили комплекс заходів щодо виконання мінських угод та кроки щодо їх імплементації. Втім, реалізація домовленостей з самого початку саботувалася російською стороною.
У жовтні 2015 року глави держав у Парижі (Франція) домовилися про відведення важкої артилерії на відстань 15 кілометрів від лінії розмежування. А за рік у Берліні було підтверджено рішення про розведення сил та засобів на трьох "пілотних ділянках" - у Станиці Луганській, Петровському та Золотому. Учасники також висловили підтримку погодженій на попередньому саміті "формулі Штайнмаєра".
Наступний та останній саміт пройшов у Парижі у грудні 2019 року за участю нового президента України Володимира Зеленського. На той час Франція та Німеччина дедалі частіше висловлювали підтримку Києву, а Росія заявляла про сумніви щодо їхньої посередницької ролі. Підсумками тієї зустрічі стали домовленості про обмін полоненими, розширення мандату місії ОБСЄ, імплементацію формули "Штайнмаєра" із закріпленням особливого статусу Донбасу.
Фото: нормандська зустріч у Парижі, грудень 2019 року (kremlin.ru)
Після цього Україна неодноразово виходила з ініціативою частіше проводити зустрічі "нормандської четвірки" на найвищому рівні. Але зазвичай російська сторона блокувала такі ініціативи, як і ідею про особисту зустріч Зеленського з Володимиром Путіним. У Кремлі постійно наголошували, що не зацікавлені у зустрічі заради зустрічі, та натякали на готовність обговорення мінських угод виключно у вигідній Москві інтерпретації.
Перед повномасштабним вторгненням Росії до України у 2022 році з української сторони все частіше почали звучати заяви про необхідність розширити нормандський формат або запустити паралельний за рахунок нових учасників .
"Завдяки США може з'явитися ще один майданчик для переговорів з РФ. Важливий момент, як не втратити нормандський формат, а для нас важливо його не втратити", - говорив Зеленський у грудні 2021 після розмови з президентом США Джо Байденом.
Міжнародні партнери, незважаючи на явні факти про підготовку російського вторгнення, до останнього вірили у життєздатність нормандського формату. Глава МЗС Франції Жан-Ів Ле Дріан 23 лютого 2022 року зазначив, що цей формат не має бути покинутий . Але повномасштабна війна, яка розпочалася вже наступного дня, змінила розуміння того, якими можуть бути мирні переговори у майбутньому.
Зазначимо, контакти у нормандському форматі здійснювалися також на рівні міністрів закордонних справ та політичних радників лідерів України, Росії, Франції та Німеччини. Вони обговорювали проміжні домовленості, які предметно опрацьовувалися вже у Тристоронній контактній групі.
Тристороння контактна група (ТКГ) щодо мирного врегулювання ситуації на сході України з'явилася влітку 2014 року як робочий орган для вирішення оперативних питань на Донбасі. У тому числі для виконання рішень, ухвалених у нормандському форматі. Українську делегацію у різний час очолювали авторитетні політики, такі як колишні президенти Леонід Кучма та Леонід Кравчук , а також колишній прем'єр та екс-глава СБУ Євген Марчук .
На засіданнях ТКГ, які до пандемії COVID-19 проходили у Мінську (Білорусь), було підготовлено мінські угоди та комплекс заходів щодо їх виконання. З 2015 року запрацювали профільні підгрупи, які займалися економічними, соціальними, гуманітарними та питаннями політичного врегулювання. Також група узгоджувала режими припинення вогню, обміни полоненими та намагалася розблокувати роботу контрольних пунктів в'їзду-виїзду (КПВВ) на лінії розмежування.
З початком президентства Володимира Зеленського українська сторона хотіла активізувати роботу ТКГ, підвищивши статус представників у робочих підгрупах та розширивши склад делегації. Але загалом на переговорах у цьому форматі не було суттєвих проривів, а Москва, як правило, займала контрпродуктивну позицію і все зводилося до обговорення питання про те, чи є Росія стороною конфлікту.
В останні місяці роботи ТКГ українська сторона висловлювалася про бажання перенести переговорний майданчик із Білорусі до нейтральної країни. Все перекреслив лютий 2022-го, коли Росія визнала так звані Донецьку та Луганську "народні республіки" та вийшла з мінських угод. З того часу цей формат не працював.
Президент Зеленський скасував делегацію у ТКГ лише через півроку від початку повномасштабного вторгнення Росії.
"Він фактично поставив хрест не лише на переговорному процесі, а й на не до кінця закритому вікні можливостей для вирішення конфлікту за столом переговорів, віддавши перевагу війні, а не дипломатії", - прокоментував його рішення голова російської делегації Борис Гризлов.
Російське вторгнення показало нежиттєздатність тодішніх переговорних форматів. При цьому на словах Москва з першого дня нібито була готова до контактів із Києвом. Але пропонувала обговорювати лише свої вимоги - нейтральний статус, демілітаризацію, "денацифікацію", відмову від Криму та Донбасу.
Президент Зеленський закликав Путіна до переговорів, у відповідь звучали вимоги до Збройних сил України скласти зброю. У результаті перша зустріч делегацій відбулася 28 лютого у Гомельській області (Білорусь). Ще два раунди відбулися на білоруській території на початку березня. Весь цей час бойові дії не припинялися, а російська армія брала під контроль нові райони.
На переговорах у Білорусі українська делегація вимагала вивести війська, зокрема, з Криму та Донбасу. Росія наполягала на своїх умовах, і фактично на цих переговорах сторони погодили лише деякі питання щодо гуманітарних коридорів, але без результатів, які б суттєво покращили ситуацію.
Навесні 2022 року у якості посередника активізувалася Туреччина і наступні зустрічі пройшли на її території. 10 березня в Анталії зустрілися міністри закордонних справ, яким не вдалося домовитися про припинення вогню. А наприкінці місяця четвертий раунд пройшов уже у Стамбулі . За його підсумками, російська сторона заявила про "крок доброї волі", який полягав у відступі військ з північної частини України.
Фото: російсько-українські переговори у Стамбулі (twitter.com)
На переговорах у Туреччині обговорювалася нова система гарантій безпеки для України із залученням США, Німеччини, Канади, Великої Британії та інших можливих гарантів. Щодо Криму пропонувалося вести переговори наступні 15 років, протягом яких Москва та Київ мали утримуватися від вирішення цього питання військовим шляхом. У відповідь на виведення російських військ з решти території Україна готова була гарантувати відмову від вступу до НАТО та без'ядерний статус.
Переговори зупинилися у квітні-травні 2022 року, коли на весь світ облетіли фото із доказами російських військових злочинів у Бучі та інших містах Київської області.
"З кожною новою Бучею, з кожним новим Маріуполем, з кожним новим містом, де десятки вбитих мирних людей, випадки зґвалтування, з кожним новим злочином Росії пропадає бажання та можливість вести переговори, а також можливість вирішення цього питання дипломатичним шляхом", - говорив у травні президент Зеленський.
Зернова угода
Єдине питання, з якого тривали переговори, - це вивезення українського зерна через Чорне море. У зв'язку з військовою активністю Чорноморського флоту РФ цей маршрут було заблоковано на кілька місяців, що призвело до зростання світових цін на продовольство. Ситуація погіршилася настільки, що Туреччина та ООН взяли роль посередників і гарантів.
На початку червня за допомогою Туреччини вдалося досягти попередньої домовленості про розмінування Чорного моря та відкриття "зернового коридору" для кораблів з Одеси. У липні переговори продовжилися, і 22 числа було підписано угоду про експорт зерна з українських портів. За її умовами, Україна гарантувала можливість безпечного виходу суден з Одеси, Південного та Чорноморська, які проходитимуть спільний контроль у Стамбулі. На початку місяця Збройні сили України звільнили острів Зміїний , що також стало однією із гарантій безпеки для торгових кораблів.
Примітно, що у зерновій угоді Україна не підписувала прямих документів із Росією. Українська сторона поставила підпис лише під своєю частиною угоди з Туреччиною та ООН. У серпні 2022 року угода запрацювала на практиці . Передбачається, що вона діятиме щонайменше 120 днів.
Фото: завантаження зерна в порту "Південний" (Віталій Носач/РБК-Україна)
Незважаючи на тверду позицію України, міжнародні партнери заявляють, що мирні переговори з Росією необхідні для припинення війни. Офіційний Київ не поспішає з ними, оскільки сподівається успіхами на полі бою досягти більш вигідного становища та вести дискусії вже з позиції сили. Публічно союзники зазначають, що українська сторона сама має зрозуміти, коли до них перейти та які рішення на них приймати.
Турецький президент Реджеп Таїп Ердоган став одним із найактивніших лобістом переговорів України та Росії аж до пропозиції особистої зустрічі лідерів країн . Хоча багато експертів вважають, що той не лише хоче виставити себе миротворцем, а намагається заробити на цій історії політичні бали перед президентськими і парламентськими виборами в 2023 році.
"Нашою метою є організація зустрічі Путіна та Зеленського найближчим часом, щоб вирішити кризу між країнами", - заявляв Ердоган у серпні.
Фото: Реджеп Таїп Ердоган хоче активніше впливати на врегулювання в Україні (GettyImages)
Певні сигнали надходять і з інших країн. Нещодавно французький лідер Еммануель Макрон у телефонній розмові з Володимиром Путіним закликав його припинити війну та розпочати мирні переговори . Зустріч Путіна та Зеленського готова організувати Індонезія на полях саміту "Великої двадцятки", що у листопаді пройде на Балі.
Функцію миротворця хоче приміряти й колишній прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі. За його словами, він хотів би виступити посередником у переговорах, причому з екс-канцлером Німеччини Ангелою Меркель у якості напарниці.
"З Меркель мені хотілося б спробувати переконати і стати посередником, щоб покласти край конфлікту між Україною та Росією", - заявив він минулого тижня.
Але, схоже, в Україні готові до того, що західні країни намагатимуться схилити її до переговорів із Росією. Особливо у контексті заяв Макрона про те, що нібито необхідно "зберегти обличчя" Путіну. З цієї точки зору насторожує готовність Заходу залишити двері для дипломатії відчиненими навіть після численних свідчень військових злочинів.
Міністр оборони Олексій Резніков в інтерв'ю РБК-Україна заявив про те, що на переговорах з Росією має обговорюватись її військова поразка та умови капітуляції.
"Як продати у сучасному світі майбутню капітуляцію Росії, звичайно, думатимуть за столом переговорів наші партнери, щоб, як вони люблять говорити, "зберегти обличчя Кремля", - зазначив він.
Успішний контрнаступ на сході та півдні змусив задуматися про переговори вже російську сторону. Президент Володимир Путін на полях саміту ШОС у Самарканді (Узбекистан) жалівся на те, що Володимир Зеленський не йде на контакт.
"Вони ж відмовляються. Перша умова - щоб вони погодилися, вони ж не хочуть. Пан Зеленський публічно сказав, що він не готовий і не хоче розмовляти з Росією. Ну не готовий - не треба", - сказав він, підтвердивши, що Ердоган і йому пропонував таку зустріч.
Хоча в самому Кремлі нещодавно говорили про відсутність передумов для переговорів. При цьому не варто обманюватися щодо перспективи мирного врегулювання за столом, оскільки Москва хоче говорити виключно про свої умови. Тобто позаблоковий статус, демілітаризацію та визнання статус-кво у Криму на Донбасі, а також у Херсонській та Запорізькій областях.
Днями Reuters опублікувало матеріал, в якому йдеться, що заступник глави адміністрації президента Росії Дмитро Козак, який раніше був переговорником, на початку вторгнення приніс Путіну попередню угоду щодо України з гарантіями позаблокового статусу . Козак рекомендував погодитись і завершити війну, але російський президент на той момент уже розширив свої цілі та захотів ще більше української території.
Фото: Дмитро Козак пропонував угоду щодо України, але Путін її відкинув (kremlin.ru)
Про те, що Путін сам не бажає врегулювати військовий конфлікт дипломатичним шляхом, говорять і у Білому домі. За словами координатора зі стратегічних комунікацій Джона Кірбі, постійні ракетні удари доводять відсутність бажання припиняти війну у російського президента .
"Очевидно, що президент США Джо Байден повністю підтримує дипломатичний кінець цієї війни, кінець, який ми б хотіли побачити сьогодні, якщо це можливо. Але я не знаю, чи є така можливість сьогодні", - зазначив Кірбі.
Водночас, віце-прем'єр Ольга Стефанішина підтвердила, що Москва ініціювала контакти з намірами зупинити контрнаступ Збройних сил. За її словами, противник намагається відвернути увагу, але українська сторона не має наміру піддаватися на цей сценарій.
Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк вважає, що Росії потрібні не самі переговори, а оперативна пауза, щоб внести зміни до своєї військової стратегії. А міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в інтерв'ю РБК-Україна заявив, що Росія виявить реальний інтерес лише тоді , коли її позиції на полі бою максимально ослабнуть.
Президент Володимир Зеленський також не вірить у швидкий початок переговорів із Путіним.
"Я не бачу ніякого бажання бути конструктивними у того боку. Що стосується їхніх ультиматумів, то мені все одно, хто ці ультиматуми висував - Путін чи хтось інший. Це мій принцип - я не говоритиму з тим, хто ставить ультиматуми", – зазначив він.
Водночас президент наголошує, що будь-який договір може бути укладено лише після повного виведення військ противника з української території. А нова мирна угода не буде схожою на "Мінськ або "Мінськ-2" і точно не дозволить Росії взяти перепочинок перед наступним вторгненням.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна у Telegram.