Військові конфлікти останніх 30 років за участю США
США стоять на порозі чергової військової кампанії. Цього разу в Сирії і без санкції РБ ООН. Приклади останніх 30 років , як повідомляє " Росія 24" досить красномовно говорять про те , що американська влада найчастіше ухвалює рішення про нанесення ударів по території інших країн без санкції Ради Безпеки ООН або широкої підтримки з боку коаліції держав.
Отже, пропонуємо згадати про найгучніші військових інтервенціях останніх тридцяти років.
1983 р. Гренада.
Після військового перевороту в 1979 р. в Гренаді до влади прийшов ліворадикальний рух New JEWEL Movement. У жовтня 1983 р. під приводом захисту кількох сотень американських студентів -медиків, а також звернення низки країн та Організації американських держав - Антигуа і Барбуда, Домініки, Сент -Люсії а також Сент- Вінсент і Гренадини - Президент США Рональд Рейган віддав наказ про початок вторгнення. Військової інтервенції США проти Гренади привласнили кодову назву "Спалах люті".
1989 р. Панама.
У середині 80-х між США і Панамою почав розгоратися конфлікт через умови передачі контролю над Панамським каналом. Коли влада Панами почала проводити незалежний від США зовнішньополітичний курс і зміцнювати зв'язки з країнами Центральної і Південної Америки. З боку США у відповідь послідував дипломатичний, економічний, та інформаційний тиск. За економічними санкціями послідувала невдала спроба перевороту. У грудні 1989 р. Президент США Джордж Буш -старший віддав наказ про початок військової операції "Права Справа" проти Панами.
1991 р. Ірак.
Приводом для інтервенції став напад Іраку на Кувейт. У липні 1990 р. Саддам Хуссейн звинуватив Кувейт у веденні економічної війни проти Іраку за допомогою заниження цін на світовому ринку, а також незаконному видобутку нафти на іракській стороні прикордонного родовища Румейла. У серпні 1990 р. іракська армія вторглася в Кувейт і окупувала його. Було оголошено про анексію країни, що стала 19-ою провінцією Іраку під назвою "Аль - Саддамія". На Ірак були накладені санкції, була скликана Рада безпеки ООН і утворена міжнародна коаліція, на чолі зі США. Почалася операція "Щит пустелі" по зосередженню коаліційних військ в регіоні. У січні 1991 р. США і союзники почали операцію "Буря в пустелі" , а також "Шабля пустелі" ( зі звільнення Кувейту).
1993 р. Сомалі.
На початку 80- х у Сомалі з'явилися ознаки початку громадянської війни. Сомалійська опозиція почала збройну боротьбу проти урядових сил. До початку 90 - х у країні йшла повномасштабна громадянська війна, яка призвела до гуманітарної катастрофи. По ряду оцінок, через голод на початку 90- х у Сомалі загинули близько 300 тис. осіб. У грудні 1992 р. в рамках операції "Відродження надії" в країну були введені миротворчі сили ООН. У реальності операція почалася з висадки підрозділів морської піхоти США в Могадішо. У 1993 р. почалася нова операція - "Продовження надії". У рамках цієї операції США безуспішно намагалися зловити Мохаммеда Фарраха Айдіда - одного з лідерів місцевих збройних угруповань, який претендував на владу в країні.
1995 р. Югославія.
Перша великомасштабна військова акція в історії НАТО відбулася з порушенням принципів міжнародних правил. Радбез ООН не приймав резолюції, яка б санкціонувала застосування сили з боку Північноатлантичного альянсу. У рамках боснійської війни, яка почалася в 1992 р., США та їх союзники по блоку НАТО зайняли антисербську позицію і підтримували боснійських мусульман. У 1995 р. була проведена операція "Обдумана сила". Позиції боснійських сербів піддалися повітряної бомбардуванню з боку авіації НАТО
1998 р. Афганістан.
У 1998 р. проти посольств США в Танзанії та Кенії були здійснені теракти . У якості відповіді США почали операцію "Безмежна досяжність". Був зроблений удар крилатими ракетами по декількох таборах підготовки бойовиків "Аль- Кайєди" в Афганістані. Крім того, ракетного обстрілу зазнала фармацевтична фабрика в Судані, яка, за твердженням влади США, використовувалася для виробництва хімічної зброї.
1999 р. Югославія.
Приводом для початку інтервенції НАТО на чолі зі США проти Югославії стала Косівська війна, що почалася в 1996 р. Під приводом звинувачень в етнічних чистках і злочинах проти людяності а також невиконання вимог про "виведення сербських військ з сербської автономної області Косово і Метохія" в березні 1999 р. почалася операція "Союзна сила". США брали участь у цій кампанії в рамках операції "Шляхетна ковадло". Як і удар по позиціях сербських військ в 1995 р. операція позиціонувалася як "гуманітарна інтервенція" . Ракетних обстрілів і бомбових ударів зазнали столиця Югославії Белград і багато інших населених пунктів країни.
2001 р. - теперішній час. Афганістан.
Після терактів 11 вересня 2001 р. Президент США Джордж Буш-молодший зажадав від руху Талібан видачі Усами бін Ладена. Таліби відмовили американській владі, як і в 1998 р. після терактів в Танзанії та Кенії. Влада США ініціювала операцію "Безмежне правосуддя", яка незабаром була перейменована в "Незламну свободу". У жовтні 2001 р. почався ракетний обстріл і бомбардування позицій талібів. Санкції ООН щодо запровадження військового контингенту - Міжнародних сил сприяння безпеці - були введені вже після початку операції . Це найдовша війна в історії США. Зараз американське сухопутне угруповання - в процесі виходу з Афганістану.
2003 р. Ірак.
Влада США за допомогою невірної разведінформації і сфабрикованих доказів спробувала переконати світову спільноту в тому , що Ірак займається розробкою зброї масового ураження.
Голосування за американським проектом резолюції так і не відбулося, після того, як представники Росії, Китаю і Франції дали зрозуміти, що накладуть вето на будь-яку резолюцію, що містить ультиматум з можливістю застосування сили проти Іраку. У березні 2003 р. почалася операція "Іракська свобода" . На початку травня Президент США Джордж Буш-молодший заявив про завершення активної фази бойових дій. Офіційним завершенням іракської війни вважається 2011 р., коли з території Іраку були виведені останні американські війська.
2002 р. - теперішній час. Пакистан, Ємен, Сомалі.
Застосування безпілотних літальних апаратів стало невід'ємною частиною стратегії дистанційної війни США з терористичними групами. З 2002 р. різні модифікації БПЛА завдають ударів по території Ємену , Пакистану та Сомалі.
Інтенсивність ударів з 2008 р., коли Президентом США став Барак Обама, зросла більш ніж у два рази в порівнянні з початковим етапом використання дронів. Представники ООН неодноразово піддавали критиці дії США, заявляючи, що американська влада продовжує ігнорувати ризики від подібних бомбардувань для мирного населення.
2011 р. Лівія.
У лютому 2011 р. у Лівії почав розгоратися збройний конфлікт між урядовими силами на чолі з Муаммаром Каддафі та опозиційними угрупованнями. На підставі так і не доведеного застосування авіації для придушення мирних акцій протесту наприкінці лютого Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію , що вводила санкції проти офіційної влади Лівії.
Згідно з новою резолюцією, ухваленою в березні, в небі над Лівією було запропоновано встановити безпольотну зону. Країни НАТО почали бомбардування урядових військ і об'єктів в країні. Офіційно війна закінчилася з вбивством Каддафі в жовтні 2011 р. У Лівії тривають збройні зіткнення між різними групами ополченців і воєнізованим угрупованнями.
