Влада штучно намагається утримати ціни на тарифи ЖКГ. Про це у своєму блозі пише лідер громадського руху "Український вибір" Віктор Медведчук.
"Наближення кожного опалювального сезону українці чекають з тривогою: тарифи зростають, капітальний ремонт тепломереж не проводиться. Комунальники латають дірки на теплотрасах, політики спекулюють на проблемах ЖКГ, а влада штучно намагається утримати ціни на "комуналку" і веде країну до колапсу всієї житлово-комунальної системи", - пише Медведчук.
Знос тепломереж катастрофічний, втрати енергії становлять 40-45%. Що станеться після того, як котельні, а разом з ними 30 тис. км тепломереж, відпрацюють ще десять років? Буде тоді взагалі існувати система централізованого теплопостачання?
Деякі легковажно думають, що відмова від централізованих комунальних систем пройде відносно безболісно. Ну, перестане ТЕЦ подавати гарячу воду - купимо бойлер. Батареї холодні? Включимо обігрівач або поставимо індивідуальний газовий котел. Однак в масштабах країни або навіть міста це не пройде. Ні електричні, ні газові мережі не розраховані на такі навантаження. Їх теж доведемо до розрухи? Я вже не кажу про те, як злетять тарифи на газ і електроенергію для побутових споживачів.
Відстрочення в рішенні проблеми призведе до того, що ми вичерпаємо запас міцності системи. При цьому вражає, що у державній стратегії розвитку енергетики до 2030 р. чи не головним інструментом модернізації тепломереж і котелень значиться їх приватизація! Приватний власник, звичайно, буде керувати ефективніше, ніж держава, а тому неодмінно модернізує житлово-комунальну сферу. Тільки де він візьме кошти на модернізацію? Правильно, у споживача! Приватна енергопостачальна компанія надасть якісні і дорогі послуги меншого, але більш платоспроможному кількості споживачів. А мільйони українців зможуть собі дозволити хіба що стару перевірену "буржуйку".
Я не заперечую проти приватизації як такої, а в даному випадку вона націлена не на вирішення проблеми, а на зняття з держави відповідальність перед народом. У стратегії-2030 розписані інвестиції галузі на сотні мільярдів гривень, але майже всі витрати переносяться на... майбутнє десятиліття. Мовляв, вкладати гроші треба, але нехай це роблять наші наступники.