Віталій Трубаров: За три роки приватизацію зробити не можна, але за п'ять можна

За п'ять років в Україні так і не відбулося жодної гучної угоди з продажу державних компаній. Іноземні інвестори, оцінюючи ризики, останні роки обходили нашу країну стороною, не поспішаючи заводити сюди гроші.

Виправдання чиновників про те, що в країні війна, давно вже не сприймаються як аргумент для бізнесу. Корупція у держсекторі – не менш небезпечний ворог, про що прекрасно інформовані інвестори.

Команда президента Зеленського і новий Кабмін обіцяють робити упор на приватизацію, щоб дати тим самим поштовх для розвитку економіки. Про те, чому в Україні раніше не вдавалася прозора приватизація, хто заважав продажу підприємств і як зрушити цей процес – в інтерв'ю РБК-Україна розповів в.о. голови Фонду державного майна Віталій Трубаров.

Почнемо з останніх подій. Минулого тижня парламент затвердив новий Кабінет міністрів. Прем'єр Олексій Гончарук вже сказав про те, що по Фонду держмайна у нього є людина, яку він, очевидно, буде пропонувати на голову.

Зі мною ще бесід у нового прем'єр-міністра не було. Всі події зараз у нас в країні розвиваються дуже швидко. І, на відміну від минулого досвіду спілкування з іншими урядами, можу сказати, що темп взятий дійсно дуже високий. Але поки ми ведемо спілкування, скажімо так, у паперовому вигляді.

Ми отримали від прем'єр-міністра, як і багато державних органів, завдання до завтрашнього дня (інтерв'ю записано у понеділок, 2 вересня, - ред.) зробити якийсь зріз того, чим живе Фонд, і, я сподіваюся, що у мене буде можливість особисто цю інформацію доповісти прем'єр-міністру, розповісти про проблематику роботи Фонду і про наше бачення роботи на майбутній період часу.

Це буде якийсь звіт і зріз щодо планів?

Так. Зріз того, що у нас відбувається. Що виходить, що не виходить, яка нам і яка допомога країні необхідна з точки зору приватизації від Кабміну і особисто від прем'єр-міністра, щоб якось прискорити процеси, які довгий час гальмувалися.

Ви будете ставити перед прем'єром питання вашого майбутнього у Фонді держмайна?

Питання кадрів – це суто прерогатива Кабінету міністрів України. Я заступник голови Фонду. У статусі виконуючого обов'язки голови я перебуваю вже другий рік. За законом, Верховна рада за поданням прем'єр-міністра призначає главу Фонду.

Якщо у команди Гончарука буде якась інша кандидатура, крім моєї, і Рада проголосує, то, безумовно, ми вже будемо вибудовувати відносини в абсолютно новій реальності.

У 2017 році ми почали дуже велику роботу, підготовчу роботу з точки зору розробки і прийняття нового законодавства. І ми це зробили.

Нове законодавство вже два роки діє.

Не зовсім два роки. Ми його розробили і погодили у 2017 році. Сам закон був прийнятий в січні 2018 року. Підзаконні акти були прийняті тільки у травні, а сама практична робота по приватизації почалася з серпня 2018 року і фактично тільки з осені ми практично приступили до роботи на приватизаційному полі.

І все ж були спроби провести конкурси, наприклад, "Центренерго" у кінці 2018 року?

У новому законі є перехідні положення. У них сказано, що з тих об'єктів, приватизація яких розпочалася до набрання чинності цього закону, вона повинна бути закінчена за старим законодавством. І "Центренерго" було одним з найбільш підготовлених у цьому питанні.

У грудні проявилися всі гравці на нашому політичному і фінансовому полі, які, скажімо так, показали себе, і тепер я бачу, що не було політичної волі для проведення приватизації. І, за великим рахунком, приватизація "Центренерго" технічно зірвана.

Політична воля з боку кого?

З боку попереднього керівництва держави.

Прем'єр-міністра або президента?

Не можу назвати конкретні прізвища. У такому разі я переходжу в інше поле. Я просто кажу про те, що державною машиною не було зроблено спільних дій, спрямованих на те, щоб ця подія відбулася. Навпаки, були деякі дрібні капості, які несподівано з'являлися, а ми їх не чекали. Але ми розуміли, звідки це йде. І ми бачили, що ці речі робляться спеціально.

За тиждень до конкурсу у нас було п'ять реальних претендентів на покупку. І ми бачили, що це бажання реальне, і що люди готові за це підприємство боротися. Але чим ближче наступала дата торгів, тим більше цих кандидатів з незрозумілих для нас причин відсіювалася.

Нам ви не можете назвати прізвища. Називали ви їх правоохоронним структурам?

Ні, ми правоохоронцям їх не називали і не можемо, тому що це якісь здогади і припущення, які не можна інтерпретувати в якісь документи або посилатися на щось. Не було ніяких дзвінків, не було ніяких паперів.

Щодо "Центренерго" підсумок такий, що два учасника, які залишилися на фініші, вже не підпадали під критерії закону, за яким ми їх могли б допустити до конкурсу. Конкурс вважається таким, що відбувся, якщо є як мінімум два претенденти. Незважаючи на те, що і заставні суми вносилися, ми змушені були зняти з торгів обох кандидатів. Але потім один з претендентів, який подавав документи, це пан Віталій Кропачов...

Компанія "Укрдонінвест".

Так, він наклав через суд забезпечення про заборону Фонду держмайна і Кабінету міністрів України робити наступні дії, пов'язані з продажем активу.

З чим це пов'язано?

Дане забезпечення з'явилося через півроку після того, як конкурс не відбувся. Що знову змушує задуматися про те, що йдуть якісь ігри, які спеціально заводять приватизацію даного активу, якщо не у глухий кут, то, принаймні, відкладає на невизначений період часу.

У чому логіка таких гравців на вашу думку? Збивати ціну?

Питання не стільки у збиванні ціни, скільки у тому, щоб зробити гірше іншим. Я не впевнений у тому, що сам Кропачов міг на той момент купити даний актив. Я думаю, що за тими даними, які у нас були, у нього не було достатньої кількості коштів на купівлю.

Саму заставну суму вони вносили не грошима, а якимись забезпеченнями. Причому внесли в останні дві години до моменту прийняття заявок. Що нас спонукає до думки, що вони боялися, що даний актив все ж буде проданий, тому спеціально увійшли у процес, щоб перебуваючи всередині процесу, заважати його реалізації.

Чому боялися? Що його продадуть комусь іншому?

Вони паразитували на ньому і хотіли продовжувати паразитувати далі.

Як паразитували?

Кропачов був основним постачальником вугілля на "Центренерго". Для нього це був хороший бізнес. Там однозначно були зашиті корупційні механізми. І зараз топ-менеджмент підприємства, за моїми даними, готує матеріали, щоб надати їх розголосу.

Матеріали для правоохоронних органів?

Безумовно. Там були поставки вугілля, більше пов'язані з тими шахтами, які були у Кропачева в його юрисдикції та інших комерційних структур. Менша кількість вугілля поставлялася з державних шахт. А у мене було чітке завдання від минулого прем'єр-міністра, що "Центренерго" має в обов'язковому порядку викуповувати все державне вугілля.

Кропачов вже перестав постачати вугілля на "Центренерго". Зараз компанія уклала договір на постачання з підприємством, пов'язаним з фірмами Ігоря Коломойського. Чи є у вас інформація, що це вугілля надходить з окупованих територій і, можливо, ви плануєте на це реагувати?

Мені про це невідомо. Якщо дана інформація буде підтверджена, безумовно, на це буде необхідна якась реакція. І не стільки Фонду, як основного акціонера даного підприємства, а правоохоронної системи, яка повинна стежити за зоною розмежування та руху товарів з точки зору законодавчого поля.

У Фонді корпоративним напрямком раніше займався Володимир Державін. Ви напевно чули це прізвище у рамках інших справ, пов'язаних з Дмитром Крючковим. За моєю пропозицією Кабмін розглянув питання і Державін був звільнений з посади. Ми призначили нову людину на корпоративний блок, і почали більш детально займатися всіма державними підприємствами, які є, у тому числі і більш пильно приділяти увагу самому "Центренерго".

Менеджмент, який зараз перебуває у статусі виконуючих обов'язки, ми завели для того, щоб врятувати підприємство, щоб воно не зупинилося. У нас були підстави вважати, що робляться спеціальні дії, пов'язані з тим, щоб підприємство під будь-якими приводами зупинити. Оскільки підприємство інтегровано у загальну енергетичну систему, то передбачалося, я так розумію, що, поклавши "Центренерго", можна покласти всю енергосистему країни.

І що ви зробили?

Ми спочатку замінили керівництво, поставили людей зсередини "Центренерго" - працівників конкретних ТЕС, щоб вони змогли утримати підприємство на плаву. І періодично примусово вмикали певні блоки, щоб підприємство залишалося у загальній енергосистемі. Але "Центренерго" має працювати не тільки сьогодні, воно повинно працювати завтра і, головне, працювати в опалювальний період. Для цього воно повинно мати запас вугілля на своїх складах.

У мене була розмова з менеджментом. І те завдання, яке було поставлене перед нами, ми його трансформували на "Центренерго": вугілля, що видобувається державними шахтами, "Центренерго" має забирати повністю. Зараз йде більший акцент на вугілля з західної України. На сьогоднішній момент "Центренерго" забирає у них все вугілля. І ми домовилися на рівні минулого віце-прем'єра про те, що "Центренерго" навіть буде авансувати шахти.

Але цього вугілля все одно недостатньо. Не кажучи вже про те, що закупівельна ціна державних шахт, вище якихось нормальних логічних розрахункових показників особливо у роботі нового енергоринку. Тому ми домовилися з менеджментом, що вони будуть вишукувати інші можливості закупівлі вугілля.

Ми керуємо цим підприємством, але ми не можемо переставляти менеджменту ноги. Це їхня зона відповідальності. Наше завдання, щоб підприємство, яке знаходиться у загальній енергосистемі, працювало стабільно. І щоб у цій частині не було питань.

З іншого боку, у мене як і раніше стоїть завдання його продати. І краще приватизувати об'єкт, який генерує прибуток. Але з початку цього року і за літо, коли ми замінили менеджмент, підприємство йшло у мінус і виходило у серйозні щомісячні негативні результати. Це нівелює будь-які спроби приватизації.

Якщо я правильно зрозумів, була спроба саботувати роботу підприємства аж до того, щоб його зупинити. Кому це було потрібно і для чого?

На мій погляд, мета – зробити так, щоб іншим людям, керівникам і структурам було набагато гірше, ніж було раніше. Тобто, поставити всіх у якийсь глухий кут, який призведе до колапсу.

Чи правильно я розумію, що тільки після звільнення Державіна і зміни менеджменту Фонд держмайна став реально впливати на ситуацію на підприємстві?

Після деяких кадрових змін у мене є повне бачення і важелі впливу на ситуацію, чого не було раніше.

А до цього у вас не було впливу як у в.о. глави Фонду на роботу підприємства?

Мене призначили виконуючим обов'язки глави Фонду у 2017 році. До того часу тут вже працювали заступники. У нас є розмежування за видами діяльності. Голова Фонду, по ідеї, повинен відповідати за все. Але якщо тобі розповідають правду, то ти її знаєш. Ти, по ідеї, людям віриш на слово, тому що не було раніше причин не вірити. Вже потім у житті виявляється, що треба все перевіряти і влазити самому мало не до останнього паперу.

Шахта "Краснолиманська" поставляє ще на "Центренерго" вугілля?

У мене немає оперативної інформації, чи йдуть поставки з шахти "Краснолиманська".

Шахта все ще в списку на приватизацію?

Так. Але минулий Кабмін через судові заборони спочатку не міг затвердити договір з радниками з приватизації, а потім, коли Фонд скасував забезпечення, Кабмін з якихось причин не зміг затвердити радника. На сьогоднішній момент шахта "Краснолиманська" та інші об'єкти не можуть бути нами задіяні у практичній роботі з радниками, так як Кабмін не імплементував ці договори.

Шахта "Краснолиманська" і "Президент-готель" – це ті об'єкти, які можуть бути зіграні в коротку. Їх не потрібно довго готувати до приватизації, це досить прості об'єкти з точки зору радників. Тому ми можемо встигнути до кінця року їх продати.

У цих підприємств схожа історія. І там, і там є компанії, які орендують частину об'єкта. Вони є ризиком, тому що можуть перешкоджати приватизації, говорити про борги, про якісь невиконані зобов'язання. Наскільки фактор таких партнерів буде проблемою?

Наші радники кажуть, що продавати "чистий" об'єкт, без зобов'язань, набагато цікавіше і вигідніше. Але вони не заперечують, що і у цьому стані їх можна готувати до приватизації. Ці "якоря", які гальмують процес, з'явилися дуже давно. У випадку "Президент-готелю" компанія отримала право на оренду цього майна на 25 років, коли ще була в управлінні Держуправління справами (ДУС – Державне управління спрвами, - ред.).

Коли ми з Кабміном приймали рішення про включення його до списку приватизації, то ми розуміли, що продаємо об'єкт з "доважком", але, з іншого боку, вони хоч якусь орендну плату вносять. Так що майбутній власник повинен розуміти, що на першому етапі він буде отримувати орендну плату і вже в робочому порядку переглядати відносини з орендарем і вибудовувати інший формат. Але це вже державу не дуже стосується.

Давайте поговоримо про ще один об'єкт, це наш так званий "флагман приватизації" – Одеський припортовий завод. Ви у минулому році нам в інтерв'ю говорили, що "Центренерго" може бути першим на продаж і що по ОПЗ теж реально, але потрібно вирішувати проблему боргів. Як з цим справи?

Як ви знаєте, об'єкти великої приватизації з точки зору закону повинні готуватися з залученням радників. На ОПЗ була відібрана американська компанія Pericles, вона якраз відома продажами проблемних активів, тому у неї стало більше шансів на перемогу у цьому конкурсі.

З керівництвом компанії ми обговорювали варіанти, яким чином вирішувати питання. У них є фінансові та юридичні моделі, яким чином підприємство добре продати. Більше того, ми обговорювали, що підприємство потрібно посилити менеджментом з боку, який розуміє, як працює ринок хімічної промисловості і добрив, які вони виробляють. У цього радника було декілька партнерів, які погоджувалися працювати разом над підприємством і виводити його на певний рівень для успішної приватизації.

Ми з Кабінетом міністрів вже обговорювали варіанти, як нерезиденти можуть стати частиною менеджменту цього підприємства. Але, на жаль, і цю роботу ми не змогли завершити, тому що частина радників, які брали участь у конкурсах на всі підприємства, в судовому порядку заблокували нам цю роботу.

Ми з ними ще довго судилися. Мені здається, що до завершення судової реформи, ще далеко, а головне – далеко до зміни менталітету у суддів, які не розуміють, що приймаючи рішення, пов'язані з державними підприємствами, вони грають з дуже великим вогнем.

Кабмін з цієї причини не може підписати угоди з радниками?

Не міг, так. Але нам вдалося у касаційній інстанції зняти цю заборону. Тим самим у Кабміну з'явилася можливість підписати ці договори. Ми пропонували і колишньому Кабміну в оперативному порядку це зробити, але це не розглядалося.

У нас є система безперервності влади. Ми розуміли, що йде зміна Кабміну, але у нас ще немає прізвищ. Тому ми відправляли папери просто на Кабінет міністрів України: треба зробити те-то і те-то, тому-то й тому-то. Ми розуміли, що все одно ці документи прийдуть і потім вже потраплять конкретним людям, які будуть їх розглядати.

Ми отримали запит від Гончарука, тепер будемо йому надавати всю потрібну інформацію. Чого у нас точно немає, і тут я з президентом Зеленським згоден, це часу. Нам потрібно дійсно швидко приймати стратегічні рішення, при чому, що вони вже підготовлені і відповідають запиту на приватизаційні процеси, відкриті, чесні та прозорі.

Чи можна приватизувати ОПЗ до кінця року?

Не існує на сьогоднішній момент законодавчого поля для продажу ОПЗ до кінця 2019 року. І це залежить не від Трубарова або того, хто буде займатися підготовкою цього підприємства. За законом, якщо Кабмін зараз затвердить радника, то у нього буде ще півроку на підготовку до приватизації заводу. Тобто, реальна приватизація ОПЗ можлива до кінця весни наступного року, якщо Кабмін все ухвалить у вересні.

Радник визначає стартову ціну, але Кабмін затверджує стартові умови. Уряд монокоаліційний, тому ми розраховуємо, що ті рішення, які приймалися раніше від двох до трьох місяців, тепер будуть прийматися за місяць. Тому місяць на Кабмін, півроку попрацювати раднику і ще на публікацію оголошення про проведення аукціону закон нам дає від 30 до 45 днів.

Нещодавно ми побачили публічний конфлікт між вами і керівництвом ОПЗ. Ви називали їх корупціонерами, вони вас – старою владою, яка перешкоджає роботі заводу. У чому суть конфлікту?

Якщо я стара влада, тоді хто вони? Велика частина менеджменту підприємства сидить там вже десять років. Якщо підприємство останні кілька років взагалі не працювало, то чому ж ніхто не звільняється, що ж вони тоді вчепилися в це підприємство і їх звідти сколупнути не можна? Якийсь заступник навіть зробив собі рішення суду, за яким його Кабмін навіть якщо захоче не може звільнити.

Підприємство 100% належить державі і Фонд є його головним акціонером. Було б логічно припустити, що головний акціонер повинен бути у курсі подій, які відбуваються на підприємстві і участь у прийнятті основних рішень. Підприємство нарешті запрацювало за давальницькою системі і це дуже добре, я це дуже вітаю. Працююче підприємство легше продати, ніж купу металобрухту.

Але питання у тому, як вони укладали і готували даний договір. Вони приховували інформацію про те, що у них пошук давальца знаходяться на фініші. Керівництво мене інформувало по телефону, що пошуки йдуть, допомога не потрібна, а потім вони нас поставили перед фактом, що договір вже укладений і через місяць починають працювати.

У цей момент ми отримуємо від інших компаній листи і від поліції у тому числі про те, що відбір проходив у не зовсім прозорих умовах. Інші компанії пропонували підприємству більш вигідні для держави умови. Ми запросили на ОПЗ документи, щоб провести формальний аналіз.

Була дуже проста схема. Менеджмент заводу відправив п'ятьом компаніям пропозиції, відгукнулося четверо. Один з контрагентів запропонував умовно дати на долар більше, і з ним почали оформляти договір. Інші ж кажуть, що дадуть на два долари більше. Вони у першого контрагента питають чи готовий він дати на два долари більше, він погоджується, і далі оформляють договірні відносини.

Вони не запропонували іншим контрагентам підвищити ставки, щоб отримати кращі умови для підприємства. Вони спеціально скористалися механізмом у законодавстві, який говорить про те, що якщо сума угоди не перевищує певний рівень, то її не потрібно погоджувати з акціонером і наглядовою радою. Це у мене викликає великі питання. Тому я розлютився і сказав: хлопці, у вас там явний "схематоз".

Тепер ви хочете звільнити менеджмент заводу?

Зараз пройшов місяць, як вони працюють з новим давальцем. Ми проведемо зріз, підтвердимо або спростуємо свої побоювання і будемо на це реагувати. Підприємство необхідно кадрово оновити й посилити, але я у жодному разі не кажу про технічних функціонерів. Тому що цих людей важко навчити, на їх підготовку потрібно від трьох до п'яти років.

Якщо йдуть конкретні фахівці і ми знайдемо хорошого давальца, кон'юнктура ринку буде дуже вигідною, то може скластися ситуація, коли підприємство фізично не зможе заробити через відсутність кваліфікованих фахівців.

Є якесь спілкування з кредиторами: структурами Дмитра Фірташа і НАК "Нафтогаз України"?

Немає процесу, немає спілкування. Моделі погашення боргів з'являться на другий день після того, як Кабмін імплементує договір з радником з приватизації. Ми вибрали хорошого радника зі світовим ім'ям, який спеціалізується на проблемних активах.

Радник вам говорить, хто може бути покупцем?

Він зможе це озвучити тільки після того, як буде зроблений аналіз роботи підприємства. Кота у мішку ніхто купувати не буде. Фонд на різних заходах представляв ОПЗ міжнародним компаніям з ринку мінеральних добрив. Практично з кожної точки земної кулі були інтересанти: з Катару, Австралії, Сполучених Штатів, Європи і навіть хтось з Кореї або Японії приїжджав сюди.

Ви плануєте на інших підприємствах під управлінням Фонду міняти менеджмент?

Зараз ми проводимо детальний фінансовий аналіз кожного з підприємств, за підсумками дев'яти місяців у нас буде зріз. Результати ми порівняємо з фінансовими планами і тоді зробимо висновки. Зараз ми кожен місяць заслуховуємо менеджмент всіх підприємств з приводу взятих ними зобов'язань. Більше уваги приділяємо енергетичним компаніям, це пов'язано з підготовкою до опалювального сезону і роботою нового ринку.

Монобільшість у новому парламенті запропонувала блок законопроектів з питань приватизації. У тому числі вони хочуть скасувати перелік об'єктів, заборонених до приватизації.

Я був щасливий, коли вночі почув, що дані законопроекти як невідкладні будуть розглядатися у найближчому майбутньому. Тому що починаючи з 2017 року де тільки можна я говорив, що ми не зрушиться з місця, поки не усунемо цей рудимент із законодавчого та юридичного поля. Ми приблизно розуміємо, як більшість підприємств потрапляли у цей список, глобальної потреби у держави в них немає.

Держава повинна залишити у своїй власності речі, які забезпечують її безпеку. Атомну промисловість і магістральні газопроводи продавати точно не можна. Все інше: від підвалів до великих гігантів повинно бути продано. Тільки тоді ми зможемо вискочити на якісно інший рівень. Чим довше ми тримаємо ці підприємства в засіках батьківщини, тим менше у нас шансів на економічне диво і майбутнє.

На моїй пам'яті це шоста спроба список скасувати або скоротити його. Останній раз всі були за, говорили, що півтори тисячі об'єктів у списку це неприпустимо. Зібрали з усіх міністерств дані, зібрали в купу і отримали дві з половиною тисячі підприємств, які не можна продавати. Де логіка?

У тілі закону, що забороняє продаж, "зашиті" ті підприємства, які сьогодні хоч щось генерують, у них є хоч якась власність. Там можна щось зробити при певних хороших умовах. Тому що те, чим ми зараз займаємося по малій приватизації, ми продаємо лазні, сараї, якісь крихітні об'єкти, які особливої картини не змінюють.

А потрібно займатися серйозними справами. Підприємства потрібно виводити з цього списку на приватизацію. Навіть якщо це будуть якісь великі підприємства, які будуть вимагати більше підготовки за часом, ніж інші, все одно треба на це йти. Всі хочуть швидких рішень і швидких результатів. Десь вони будуть, а десь необхідно попрацювати з точки зору підготовки.

Можна стверджувати, що з приходом нової влади "смотрящих" на держпідприємствах більше немає?

Саме формулювання мені дуже не подобається. Хоча я розумію, що воне життєве, такі процеси мали місце. Я свято вірю у те, що спільна команда, яка зараз з'явилася, здатна вирішити основну задачу: побудувати чесні правила гри. І один з варіантів, який пропонується, що буде податкова амністія - це якийсь посил суспільству, що, мовляв, хлопці, нам нецікаво копатися у брудній білизні, у тому, що було раніше.

Ми розуміємо, що було нечесно і не прозоро, ми розуміємо, що раніше були такі правила гри. Але тепер ми їх змінюємо, пишемо нові правила у вигляді законодавчого поля, розпоряджень Кабміну, які будуть регламентувати, як ми живемо у різних секторах економіки та суспільних відносин.

За останні три місяці хтось намагався впливати на вас або співробітників Фонду, прикриваючись ім'ям президента або його оточення?

Таких не було. Ніхто не дзвонив. Але бувають курйозні речі, у нас же народ дуже спритний. Ми отримали кілька листів рекомендаційного характеру від громадських організацій типу ТОВ "Слуга народу", які масово реєструвалися перед парламентськими виборами.

Які підсумки малої приватизації? Скільки вже вдалося продати об'єктів через ProZorro і на яку суму?

До самої малої приватизації ми підійшли тільки у серпні минулого року. Кожен об'єкт, який ми готуємо до продажу, має свою історію. На жаль, у нас майже немає простих продаж. Кожен раз стикаємося з якимись труднощами, як, наприклад, невідповідність реальної площі об'єкта з тією, яка вказана у документах. Ще з часів УРСР ніхто правильно не займався веденням документообігу у держсекторі.

На початку у нас було близько 800 об'єктів. Ми планували все розпродати до весни 2019 року. Вже думали, що будемо робити після цього. Частина об'єктів продали на 380 млн гривень. За підсумком року розраховуємо вийти на 700-750 млн гривень. Але ми вже бачимо, що цей список повністю не відпрацюємо, оскільки стикаємося з проблемами по кожному об'єкту.

У законі прописано, що ми виставляємо об'єкти на торги за балансовою вартістю. Але у більшості випадків на підприємствах, які ведуть бухгалтерський облік, балансова вартість нуль або наближається до нуля. І нам все одно доводиться робити оцінку. І тому ми витрачаємо більше часу, ніж спочатку планували.

Бувають і інші ситуації, коли балансова вартість збільшена у декілька разів через те, що хтось побудував собі будинок або два за рахунок держоб'єкту. Ми виставляємо на продаж, а він не продається, тому що він просто стільки не коштує. Справедливу ціну ми не можемо встановити, оскільки є норма закону про балансову вартість. І тоді ми змушені йти по шляху зниження ціни, використовуючи інші інструменти.

Ще раз хочу нагадати: ми не продаємо щось супер хороше. Ми продаємо об'єкти, які за всіма показниками давно морально і фізично застаріли. Вони вимагають капіталовкладень. Менше третини об'єктів у нас йдуть на аукціонах вгору по ціні. Як правило, йде зниження у половину або за голландською системою, поки ми не визначимо покупця.

Що ви плануєте продати до кінця року з малої приватизації, щоб вийти на 700-750 мільйонів?

Частина об'єктів коштують дуже добре. Наприклад, "Київпассервіс". Його стартова ціна 150 мільйонів гривень. Але ми його один раз виставили і не було претендентів. Ми його виставляли у серпні. Можливо, вплинули вибори і сезон відпусток. У вересні готуємо спробу виставити його на продаж за стовідсотковою вартостю. Щоб нас не звинувачували, що ми знижуємо для когось ціну, ми його зняли з торгів і тепер заново заводимо.

У Миколаєві ГЕС будемо виставляти. Її вартість 75 мільйонів гривень. Але нею цікавиться велика кількість потенційних покупців, і є потенціал зростання ціни. Але поки це тільки припущення. Ми граємо на полі, де немає стовідсоткових прогнозів.

Повернемося до великої приватизації. Є розуміння, скільки можуть коштувати "Президент готель" і шахта "Краснолиманська", які можуть бути продані першими?

Ціну визначить радник. У Фонду є тільки сервісна функція, ми не приймаємо рішення самі. Чи ми діємо у рамках закону, або за нами, образно кажучи, приходять.

Кабмін затверджує перелік об'єктів великої приватизації, Фонд після цього видає наказ про внесення об'єктів до загального списку програми приватизації. Далі, як того вимагає закон, Фонд проводить конкурс і відбирає радника, якого затверджує знову ж Кабмін. І разом з радником ми працюємо, допомагаємо йому налагодити комунікацію з підприємством, щоб він міг якомога швидше зробити свої прогнози і модель продажу.

Радник зробив модель, віддав нам, ми оформили протокол, віддали на Кабмін. Кабмін затвердив умови і ціну, запропоновану радником. У нас немає маневру, щоб ухвалити свої рішення. І чим далі ми йдемо по цьому шляху, тим більше ми стаємо сервісною організацією.

Наступний етап – орендні відносини. Ми розробили проект закону про оренду державного і комунального майна, який дуже схожий на закон про приватизацію з точки зору механізмів, закладених у ньому. У держави великий потенціал отримувати дохід від оренди. І ми пропонуємо закон, який обмежує нас у прийнятті рішень.

Хто визначає вартість оренди в тому варіанті, який ви пропонуєте?

Як і в приватизації – той, хто більше запропонує. Ми піде від тарифікації за видами діяльності. Якісь речі будуть зашиті в законі з точки зору обмежень. Приміром, щоб у медичних та освітніх установах не продавати алкоголь.

Але якщо говорити загалом, то яка різниця державі яким видом діяльності буде займатися підприємець? Держава сказало одне: мені це майно на якийсь час не потрібно, займайтеся і платіть нам оренду.

Які плани з продажу пакетів обленерго? Коли можуть відбутися конкурси?

Продати можна все. Кабмін ухвалив перелік об'єктів великої приватизації, у тому числі там є об'єкти енергетичної галузі. У рамках Кабміну є група, яку очолює за посадою міністр Кабінету міністрів. У цю групу крім чиновників Кабміну та Фонду входять представники наших західних партнерів - МВФ, Світовий банк, посольства.

І на цій комісії обговорювалося питання передприватизаційної підготовки наших енергокомпаній. Стало питання про те, що було б правильніше їх продавати, коли нарешті вирішиться питання з RAB-регулюванням, і у рамках цієї комісії прийнято рішення, що не треба поспішати з продажем. Саме тому Фонд не міг приймати будь-які рішення, спрямовані як на відбір радників, так і на будь-яку іншу роботу. Немає політичного рішення - продаємо чи ні. І якщо продаємо, то як.

На підготовку до приватизації обленерго необхідно витратити від півроку до 9-10 місяців. І коли я зрозумів, що ситуація затягується, я об'їхав всіх партнерів, був на Кабміні і запропонував оголосити конкурс на радників, на це теж потрібно три місяці.

Якесь схвалення я отримав, і у липні ми збиралися проводити перші відбори радників на обленерго, але, на жаль, втрутилася політика – позачергові вибори. Наші партнери говорили, що у даній ситуації і у літній період часу немає сенсу щось робити. З великих гравців все одно ніхто б не прийшов, вважаючи за краще дочекатися завершення виборчої кампанії.

Президент Зеленський останнім часом багато говорить про плани по приватизації. З травня ніхто з його офісу не звертався до вас з профільних питань? Можливо, Олексій Гончарук, який останні місяці займався в ОП економічним блоком?

Прямих контактів не було. Ми як чиновники пишемо листи, висловлюємо свою думку, однак теж не можемо сильно перегинати ситуацію. Але не можна говорити про зростання економіки, не зачіпаючи галузь приватизації. Це найкоротший шлях отримання економічного успіху і заходу інвестицій.

У мене є внутрішня впевненість, що на цей раз з приватизацією все вийде. Новий політичний бомонд відразу починає говорити про те, що вони не збираються ставати професійними політиками, вони прийшли для того, щоб реалізувати конкретні завдання, і вони бачать, що можуть зробити це за п'ять років. Як чиновнику і громадянину мені це подобається. Отримавши такий меседж, ми зрозуміли, що у нас нарешті з'явилася можливість показати свою роботу і реалізувати її в повній мірі за конкретний проміжок часу.

За три роки приватизацію зробити не можна, але за п'ять можна. І ми розробили покроковий план, який зараз ще деталізується, з приводу того, які рішення, закони та механізми повинні бути закладені на рівні Ради та Кабміну, щоб таке економічне явище як приватизація була закінчена за п'ять років. У нас така програма є. Будемо її презентувати в рамках запиту, який ми отримали від прем'єр-міністра. І, безумовно, направимо її в Офіс президента.