Верховний суд повернув Бучі під Києвом "спірні" 890 га землі
Касаційний цивільний суд Верховного суду виніс остаточне рішення у справі про 890 га в місті Буча Київської області. Оскаржені раніше прокуратурою області рішення про розпорядження землею в межах населеного пункту були визнані законними, що повністю знімає з жителів міста ризики вилучення у них земельних ділянок і сумніви в законності землекористування.
Фрагмент відповідного рішення суду оприлюднив секретар Бучанської міської ради Тарас Шаправський.
Рішення, яке оскаржила прокуратура, було винесено Бучанською селищною радою у 2002 році і стосувалося воно врегулювання питань землекористування Бучанської лісогосподарської установи, яка частково обслуговувала територію, умовною площею 890 га в межах селища Буча.
За даними міськради, це третина території Бучі, на якій проживає понад 26 тис.жителів, знаходиться понад 6 тис. приватних і 120 багатоквартирних будинків, школи, садки, медичні установи, дороги, а також будівля прокуратури, об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури, гаражі, церкви, кладовища, ведуть господарську діяльність понад 700 суб'єктів підприємницької діяльності.
На думку представників прокуратури, йшлося про земельні ділянки "Бучанської лісової дачі" поза населеним пунктом, вкриті лісом першої категорії, тому розпоряджатися ними мав Кабмін.
Попри те, що рішення 2002 року було неодноразово перевірено і підтверджено, в 2014 році обласна прокуратура подала позов про визнання його незаконним і Ірпінський міський суд виніс відповідне рішення.
Протягом семи років юридичне управління Бучанської міськради в судах доводило, що громада мала право розпоряджатися своїми землями, посилаючись на документи радянського періоду, згідно з якими "спірні" землі вже були частиною населеного пункту задовго до 2002 року.
Зокрема, йдеться про виявлені в ході проведення ремонтних робіт у 2017 році архівних документів, серед яких "справи з обліку земель графічним способом Києво-Святошинського району Київської області" 1961 та 1975 років.
Згідно з цими документами, вже в цей період до складу селища Буча повністю входила територія так званої "Бучанської лісової дачі". При цьому відомостей про наявність на цій території лісу в документах не виявилося. Ці документи виявилися нововиявленими обставинами на підставі яких вдалося домогтися перегляду справи в суді.
Таким чином, "спірна" ділянка в 890 га вже перебувала в межах території громади Бучі у 2002 році, статусу лісу першої категорії не мала, а значить місцева рада мала повне право розпоряджатися ним, виділяючи землі фізичним і юридичним особам.
При цьому суд підтвердив раніше встановлені факти, що матеріали лісовпорядкування 1980-х років, на підставі яких будувала свою доказову базу прокуратура, не були затверджені Держлісагенством, а отже вони не можуть бути офіційними документами, що підтверджують статус лісу.
Раніше повідомлялось, що проти осіб, які надали прокурорам документи невідомого походження, відкриті кримінальні провадження за фактом фальсифікації доказів.
23 квітня 2020 року Ірпінський міський суд відмінив рішення 2014 року про визнання незаконним рішення про розпорядження землею за 2002 рік.
Як повідомляти, 6 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд підтвердив це рішення. Верховний суд своїм рішенням постановив підтвердити обидва ці документи і залишити касаційну скаргу прокуратури без задоволення.
Раніше коментуючи попередні рішення судів щодо "спірних" 890 га в Бучі, Шаправський відзначав, що позов прокуратури та подальші рішення судів після 2014 року ставили під ризик позбавлення законних прав на землекористування понад 26 тис. жителів Бучі, які отримали земельні ділянки за останні 20 років.
Також варто нагадати, що в своїх свідченнях, опублікований у листопаді 2017 року, екс-заступник начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генпрокуратури Дмитро Сус розповідав, що глава департаменту Володимир Гуцуляк за вказівкою генпрокурора Юрія Луценка вимагав у нього порушити і розслідувати кримінальну справу проти Федорука за фактом "розкрадання" 890 га лісу в Бучі попри відсутність будь-яких реальних доказів і безпідставність звинувачень.