ua en ru

В Україні засудженим надано право на вільний вибір лікаря, - Мін'юст

Міністерство юстиції та Міністерство охорони здоров'я спільним наказом затвердили порядок взаємодії Державної пенітенціарної служби України (ДПтС) із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги засудженим, згідно з яким засуджена особа матиме право на вільний вибір лікаря. Про це повідомляє прес-служба Мін'юста.

"Для цього засудженому необхідно звернутися до лікаря медичної частини установи виконання покарань з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця. Консультування, обстеження і лікування обраним лікарем-фахівцем здійснюватиметься (якщо це можливо) в медичній частині установи виконання покарань у присутності персоналу цієї медичної частини. Відшкодування витрат, пов'язаних із залученням лікаря, здійснюватиметься за рахунок засудженої особи, якій надавалась медична допомога, або її родичів", йдеться в повідомленні прес-служби.

Наказ також зобов'язує встановити орієнтовний перелік закладів охорони здоров'я для надання медичної допомоги засудженим. Такий перелік, з урахуванням спеціалізації закладів охорони здоров'я та наявності умов, які дозволяють забезпечити ізоляцію засуджених, визначатимуть Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління (головні управління) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Києві та Київській області, областях.

Згідно із затвердженим порядком, усі особи, які прибули до установи виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, проходитимуть первинний медичний огляд з проведенням флюорографічного обстеження. Під час такого огляду виявлятимуться особи, яким заподіяно тілесні ушкодження, а також тих, які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.

У разі виявлення у засудженої особи тілесних ушкоджень медичним працівником негайно повідомлятиметься про це керівництво установи виконання покарань і складатиметься довідка у трьох примірниках, один з яких видаватиметься на руки засудженому. Упродовж доби з моменту виявлення ушкоджень інформація у письмовому вигляді надсилатиметься прокурору.

Крім того, порядок визначає дії установи виконання покарань у разі звернення засудженого зі скаргою на стан здоров‘я.

В інших випадках, якщо засуджена особа не обрала собі лікаря, медичне обстеження засудженої особи та встановлення діагнозу здійснюватиметься лікарем медичної частини установи виконання покарань. У випадках, коли лікарі медичної частини не зможуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини має подати запит до керівництва установи виконання покарань щодо залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я з визначеного орієнтовного або виклику бригади швидкої медичної допомоги.

У разі необхідності додаткових обстежень або лікування, якщо це не може бути проведене в медичних частинах установи виконання покарань (наприклад якщо наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено подібних обстежень), їх проведення здійснюватиметься на базі закладу охорони здоров'я з визначеного орієнтовного переліку.


При цьому, керівництво установи виконання покарань зобов‘язане організувати та забезпечити цілодобову охорону засудженої особи під час лікування у закладі охорони здоров'я.

Наказом також визначається, що документи, які містять відомості про стан здоров'я засудженої особи та надання їй необхідної медичної допомоги, повинні зберігатися з додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей.

Як повідомив міністр юстиції Олександр Лавринович, наказ видано з метою вдосконалення медичного забезпечення засуджених на виконання статей 63, 116 Кримінально-виконавчого кодексу України та статей 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я.

Нагадаємо, 25 травня повідомлялось, що Європейський суд з прав людини зобов'язав Україну терміново реформувати правову систему, щоб забезпечити викорінення практики катування осіб, які тримаються під вартою.