Перший президент України Леонід Кравчук помер сьогодні, 10 травня 2022 року. Політик помер на 89 році життя після тривалої хвороби.
Про це повідомляє РБК-Україна із посиланням на джерело в Офісі президента.
У червні минулого року Кравчук переніс операцію на серці. Після цього повідомлялося, що перший президент потрапив в реанімацію і був підключений до апарату штучної вентиляції легенів. Пізніше стало відомо, що він відновлюється за кордоном.
Керівник Офісу президента України Андрій Єрмак підтвердив смерть Кравчука.
"Сумна новина і велика втрата. Леонід Макарович був мудрим патріотом України, справді історичною фігурою у здобутті нашої Незалежності", - написав він у своєму Telegram-каналі.
На смерть першого президента відреагували і в Тристоронній контактній групі, в якій він тривалий час очолював українську делегацію.
"Тристороння контактна група висловлює своє глибоке співчуття рідним та близьким Леоніда Макаровича", - йдеться у повідомленні в офіційному Telegram-каналі української делегації в ТКГ.
Смерть Кравчука прокоментував президент Володимир Зеленський. Він назвав це трагічною подією.
"Леонід Макарович знав, чого коштує свобода. І всім серцем хотів для України миру. Я впевнений, ми це реалізуємо. Досягнемо нашої перемоги й нашого миру", - заявив глава держави у своєму вечірньому відеозверненні.
Леонід Макарович Кравчук народився 10 січня 1934 року в селі Великий Житин Волинського воєводства Польської Республіки (нині територія Рівненської області). Його батько загинув на Другій світовій війні, тому Леоніда виховували матір і вітчим.
У 19 років закінчив технікум у Рівному за спеціальністю "Бухгалтерський облік", а через п'ять років здобув вищу освіту в Київському державному інституті (нині КНУ ім. Т. Г. Шевченка) за спеціальністю"Політекономія". Під час навчання познайомився зі своєю майбутньою дружиною Антоніною Мішурою, з якою в 1959 році у них народився син Олександр.
Леонід Макарович також закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС зі ступенем кандидата економічних наук.
Після завершення навчання Леонід Кравчук працював викладачем у Чернівецькому фінансовому технікум.Потім став консультантом-методистом будинку політпросвіти, лектором, помічником секретаря, завідувачем відділу агітації та пропаганди Чернівецького обкому КПУ.
У 1989 році Леонід Кравчук отримав посаду завідувача ідеологічним відділом і секретаря ЦК КПУ. Через рік був призначений другим секретарем ЦК КПУ, а також обраний депутатом Верховної Ради Української РСР XII скликання.
До 1991 року обіймав посаду голови Верховної Ради УРСР, але після путчу вийшов зі складу КПРС.
24 серпня 1991 року Верховна Рада під головуванням Леоніда Кравчука прийняла Акт проголошення незалежності України. У грудні того ж року пройшли перші прямі президентські вибори. Активісти агітували голосувати за Кравчука, називаючи його "батьком незалежності". За підсумками виборів Леонід Кравчук набрав 61,6% голосів і став президентом України.
За час роботи на посаді глави держави брав участь у підписанні Біловезьких угод про припинення існування СРСР. У 1993 році Леонід Кравчук підписав масандрівські угоди з питання розділу Чорноморського флоту СРСР та утилізації ядерної зброї на території України. Також у 1994 році прийняв самостійне рішення підписати тристоронню угоду України, Росії та США про негайне вивезення української стратегічної ядерної зброї до Росії, всупереч раніше затвердженому ВР договору про поступове ядерне роззброєння України.
На тлі економічної кризи в країні в 1994 році відбулися дострокові президентські вибори, під час яких Леонід Кравчук програв Леоніду Кучмі.
З середини 90-х Кравчук був депутатом від Соціал-демократичної партії України. У 2006 році партія не подолала прохідний бар'єр до парламенту, після чого політик заявив про відхід з політики і зосередився на громадській діяльності.
28 липня 2020 року Леонід Кравчук обійняв посаду голови Тристоронньої контактної групи з врегулювання російсько-українського конфлікту на Донбасі.
Леонід Макарович у 2001 році отримав звання Героя України, у 2020-му став "Людиною року" премії Celebrity Awards. Був почесним доктором Києво-Могилянської академії. Написав понад 10 книг про свій досвід у політиці, був автором понад 500 статей. Захоплювався шахами, футболом.