В Україні почали стягувати "податок на Google". Хто заплатить 20%

Хто повинен платити 20% ПДВ

У законі прописано, що нерезиденти будуть включені до переліку осіб, які реєструються платниками ПДВ в Україні. Реєстрація платника буде спрощеною та віддаленою (на спеціально розробленому веб-порталі). Таким чином, замість українських компаній ПДВ платитимуть інтернет-гіганти.

Відповідно до закону, наступні електронні послуги підпадають під оподаткування:

• поставка зображень або текстів,
• постачання аудіовізуальних творів, відео за запитом, ігор,
• надання в користування "хмар" для розміщення даних,
• поставки софту і оновлень до нього, а також його дистанційне обслуговування,
• реклама в Інтернеті, мобільних додатках та інших електронних ресурсах.

Водночас корпорації не платитимуть 20% ПДВ за надання електронних освітніх послуг.

Підвищення вартості на 20%

Разом з тим, далеко не всі українські компанії, які співпрацюють з інтернет-гігантами, є платниками ПДВ. Це потенційно може призвести до зростання вартості Інтернет-послуг. Зокрема, Facebook розіслав власникам бізнес-акаунтів повідомлення про 20%- націнку з 1 січня 2022 року. Це торкнеться клієнтів, хто не є платниками ПДВ. Якщо компанія надасть ідентифікатор платника ПДВ, Facebook буде не додавати ПДВ до покупки реклами. Аналогічне повідомлення розіслав і Google.

Водночас, глава фінансового комітету парламенту Данило Гетманцев зазначив, що цей закон ніяк не вплине на звичайних користувачів. Адже такі послуги, як пошук в Google або користування соцмережами, залишаться безкоштовними.

"Так званий податок на Google вводить простий механізм сплати ПДВ для транснаціональних корпорацій, що надають послуги у сфері електронної комерції. Це і Facebook, і Netflix, і Viber. Вони повинні платити податок в Україні, як і в понад 80 юрисдикцій по всьому світу", - сказав нардеп від "Слуги народу".

Європейські норми

Як наголошується в пояснювальній записці до проекту закону, встановлення особливих правил оподаткування ПДВ електронних послуг стає звичайною практикою в іноземних державах, наприклад в країнах Європейського Союзу.

Зокрема, вперше на проблему оподаткування ПДВ електронних послуг звернули увагу в Європейському Союзі, змінивши правила визначення місця постачання таких послуг. Так, до 2015 року місце постачання електронних послуг визначалося за місцем реєстрації постачальника, що дозволяло деяким постачальникам мінімізувати податок, реєструючись у країнах, де застосовувалася низька ставка ПДВ або послуги взагалі звільнялися від оподаткування. Саме тому, були розроблені правила, які б дозволити обкласти ПДВ електронні послуги саме за місцем їх споживання.

Крім того, для реалізації свого задуму в ЄС була введена спеціальна система MOSS (Mini One Stop Shop), яка дозволила суб'єктам господарювання декларувати і сплачувати ПДВ в країні споживання послуги без необхідності реєстрації платником ПДВ в загальному порядку. Запропонована Європейським Союзом модель оподаткування ПДВ електронних послуг стала основою для інших держав при розробці подібних податкових режимів, дозволивши збільшити розмір податкових надходжень до бюджету відповідної держави шляхом оподаткування послуги безпосередньо в країні їх споживання.