Президент Володимир Зеленський продовжує курс на боротьбу з олігархами. Слідом за вже прийнятим законом, який повинен обмежити вплив великого бізнесу на політику, конфлікт перейшов вже і на особистісний рівень. Як це позначиться на позиціях президента у Верховній раді і що загрожує монобільшості "Слуги народу" – в матеріалі РБК-Україна.
Великий бізнес завжди міг розраховувати на лояльних власників мандатів у Верховній раді будь-якого скликання. Зараз цей вплив рідко концентрується в рамках однієї фракції або групи. "Свої" депутати розпорошені за різними політичними проектами і "включаються" в міру необхідності при голосуванні за важливий для конкретної ФПГ документ.
Протистояння між командою Володимира Зеленського та потенційними учасниками "списку олігархів" від РНБО в останні тижні вийшло на якісно новий рівень, особливо після публічного обміну заявами з Рінатом Ахметовим. У політичних кулуарах виникло закономірне питання: що якщо бенефіціари "груп за інтересами" в депутатському корпусі вирішать дати бій прямо під куполом і позбавити президента монобільшості?
Розмови про можливий розкол "Слуги народу" ходять мало не з перших місяців роботи нового парламенту. Під прапорами партії Зеленського до Верховної ради потрапили люди з дуже різними амбіціями, бекграундом і інтересами. Спочатку всіх їх об'єднувала особиста вірність президенту, але потім депутати "освоїлися", почали претендувати на суб'єктність, десь проявилися і їх старі-нові зобов'язання перед зовнішніми гравцями.
РБК-Україна вже детально описувало, які неформальні групи сформувалися всередині монобільшості і з ким їх пов'язують. Іноді вони вступають в конфлікт з "генеральною лінією партії" під час болючих для їх патронів голосувань. Яскравим прикладом стало прийняття банківського закону, проти якого активно виступали депутати, афільовані з Ігорем Коломойським.
Але, мабуть, справжньою перевіркою на міцність для президентської фракції став закон про олігархів. Команді Зеленського таки вдалося домогтися позитивного голосування, але ціною остаточного розриву відносин з Дмитром Разумковим. Сам він за підсумком позбувся посади спікера Ради, але з політичного порядку денного не зник. Навіть навпаки: Разумков працює над створенням власної партії на базі депутатського об'єднання "Розумна політика".
До нього вже увійшли 24 нардепи, більшість з яких перебувають у фракції "Слуга народу". За словами співрозмовників видання в монокоаліції, колишній спікер може розраховувати максимум на 35 "багнетів" від різних політсил. Учасники міжфракційного об'єднання координуються при важливих голосуваннях, наприклад, жоден з них не підтримав важливий для влади податковий законопроект 5600. Але конкретних планів щодо створення офіційної депутатської групи у них поки немає.
"Що стосується партії – все створюється з перспективою на вибори, і всі нардепи в принципі працюють з перспективою на вибори. Щодо депутатської групи – поки предметно це питання не піднімалося", – сказала РБК-Україна член МДО "Розумна політика" Людмила Буймістер, нещодавно виключена з фракції СН.
Паралельно соцопитування дають Разумкову досить високі рейтинги. Ймовірно, істотну роль зіграло те, що після сварки з президентом він став частим гостем на телеканалах Ріната Ахметова.
Глава фракції монобільшості Давид Арахамія в розмові з РБК-Україна заявив, що створити повноцінну депутатську групу з правами фракції (за прикладом "Довіри" і "За майбутнє") у Разумкова не вийде. "Хіба що в цю групу зберуться і позафракційні нардепи, що представляють одного з медіа-олігархів. Така математика існує, але для цього ще треба, щоб досить багато депутатів вийшло з СН", – додав він.
Поки що з лав монобільшості вийшов тільки один учасник об'єднання Разумкова, запорізький мажоритарник Роман Соха. Оскільки він був обраний по округу, а не за списком, то позбавлення мандата йому загрожувати не повинно. Хоча, за інформацією РБК-Україна, в СН поставили завдання знайти юридичний шлях, як позбавити Соху депутатства.
Серед членів "Розумної політики" є ще шість нардепів-мажоритарників з монобільшості, які, по ідеї, можуть послідувати за Сохою. Кілька співрозмовників серед депутатів від СН в розмовах з РБК-Україна припустили, що колективного виходу прихильників Разумкова з фракції не буде. Навпаки, виходити будуть по одному – щоб регулярно давати ЗМІ інформаційний привід.
Крім звичних для будь-якого скликання парламенту звинувачень опонентів у політичній корупції і підкупі, є ще один фактор, який впливає на роботу Ради і монобільшості. Після того як пройшла половина каденції нинішнього скликання, депутати від "Слуги народу" все частіше почали замислюватися про своє подальше політичне майбутнє.
Багато з них за ці два з гаком роки змогли знайти своє місце в партійній і фракційній структурі, налагодити хороші особисті відносини з Банковою, стати впізнаваними медійними "особами" або, у випадку мажоритарників, зміцнитися в своєму базовому регіоні. Отже, вони цілком можуть розраховувати або на місце в списку "слуг" на майбутніх виборах, або на позиції у виконавчій владі, в центрі або на місцях (звичайно, у разі переобрання Володимира Зеленського).
Але деякі нардепи від СН за ці півкаденції себе особливо ніяк не проявили. І добре розуміють, що в список партії влади вже не потраплять. Також зовсім не факт, що їх з радістю приймуть в якихось інших політичних командах. Кількість таких депутатів співрозмовники РБК-Україна оцінюють по-різному, приблизно від третини до половини всієї фракції, що налічує зараз 243 члени. Ближче до виборів їх наявність може стати серйозним фактором дестабілізації монобільшості. Природно, не без зовнішньої стимуляції.
"Навіть не потрібно формувати якусь депутатську групу або збирати широку опозицію, досить просто перестати натискати на кнопки", – говорить один зі співрозмовників видання. "Це ж робота мрії: тобі платять за те, що ти на неї не ходиш", – з іронією зазначає інший.
Для олігархів, які перебувають у конфлікті з Банковою, такі "аморфні" депутати якраз і можуть стати відмінним інструментом. Додатково до вже наявних у них груп впливу всередині СН.
"Монобільшість точно існує, є необхідна кількість голосів. Я об'єктивно не бачу, щоб фракція розвалювалася, але комунікацію потрібно покращувати", – сказав виданню нардеп від СН Олександр Качура.
При цьому він визнає, що серед його колег по фракції є багато незадоволених, особливо на місцях – наприклад, призначеннями у виконавчій владі. Втім, за словами Качури, зараз у президента достатньо авторитету і впливу на фракцію, щоб боротися зі спробами олігархів її розколоти.
За словами Давида Арахамії, зараз є "робоча більшість" в 225-227 депутатів від СН, оскільки якийсь відсоток депутатів завжди знаходяться на лікарняному або у відрядженнях. Інші співрозмовники в монобільшості дають більш скромні оцінки. За словами одного з них, 210 голосів "слуг", віддані за законопроект №5600 – це, мабуть, максимум, який можна зібрати за принципове рішення.
Нерідко при окремих голосуваннях набирається і більше "за" – але, зазвичай, мова йде про якісь ініціативи "для людей", які не мають політичного або ідеологічного підтексту. І за них нерідко голосує навіть опозиція.
Дійсно тверда кількість голосів, на яку зараз можуть розраховувати в президентській фракції – приблизно 190-195. Тому найціннішими союзниками СН останнім часом стали групи "Довіра" і "За майбутнє", які забезпечують ще десятка три голосів. Але наскільки надійним є такий альянс – питання відкрите. Оскільки серед стейкхолдерів обох груп також є потенційні фігуранти "списку олігархів".
"Кожен же думає, що є протистояння влади з одним великим бізнесменом, а інші якось пройдуть стороною. Ніхто не пройде стороною. Якщо хтось думає, наприклад "Довіра" і "За майбутнє", що вони відсидяться, то такого не буде. Прийдуть до кожного. Більшовики точно так само: спочатку брали одних, потім інших, а потім і третіх", – сказав РБК-Україна Вадим Новинський, позафракційний нардеп і бізнес-партнер Ріната Ахметова.
Примітно, що в "Слузі народу" розділилися думки щодо п'ятничної заяви Володимира Зеленського про спробу втягнути Ріната Ахметова в державний переворот і реакції бізнесмена на це. За словами впливового депутата від СН, у внутрішньому чаті фракції багато хто виступив з підтримкою президента. У той же час його колега впевнений, що більшість все ж зайняли вичікувальну позицію.
"Все ж розуміють, що це протистояння з'явилося не через закон про олігархів. Це "лічняк". І вписуватися в цю історію ніхто не хоче, тому що все одно опинишся крайнім. Тому зберігаємо спокій і чекаємо", – сказав виданню один зі "слуг".
Звичайно, найближчі перспективи монокоаліції багато в чому залежать від загальної ситуації в країні – а саме від того, наскільки спокійно Україна пройде зимовий сезон, у світлі нависаючих проблем в енергетиці. Якщо реалізується несприятливий сценарій, то більшість у Раді може затріщати голосніше. І навіть успішне прийняття держбюджету на наступний рік не стане показником того, що все буде добре.
"Зараз великий бізнес за "плюшки" проголосує держбюджет, потім оперативно освоїть кошти на тендерах і відчує себе вільним від зобов'язань", – сказав виданню один з опозиційних нардепів.
Втім, на його думку, у влади може бути і вагомий аргумент, щоб утримувати частину депутатів у монобільшості – зібрані на них "папочки" в правоохоронних органах, які можуть піти в хід у критичний момент.
Сценарій, при якому протистояння Банкової з олігархами якщо не припиниться, то як мінімум знизить обороти, теж цілком можливий. Тоді політична доля деяких нових проектів, особливо їх рядових членів, опиниться під питанням. І вони це теж розуміють.
Однак при будь-яких варіантах, в офіційному розвалі монокоаліції мало хто з депутатів зацікавлений, тому що нову більшість зібрати швидше за все не вдасться, і доведеться йти на перевибори. А для "рядових" нардепів це означає, що свій мандат вони назавжди втратять навіть не через два роки, а ще раніше.
З іншого боку, формально розколювати коаліцію теж не потрібно. Досить просто "вимкнути" з процесу кілька десятків депутатів, щоб жодна важлива для влади ініціатива не пройшла через сесійну залу.
Втім, це лише один з обговорюваних сценаріїв. Більшість співрозмовників РБК-Україна з різних сторін "барикад" вважають, що медійні атаки на президента, як і його різкі публічні відповіді на них, – це поки розминка. Мовляв, справжня війна олігархів з владою ще не починалася.
Хоча в обох таборах і звучать надії, що до цього все ж не дійде. За словами одного з представників великого бізнесу, з яким поспілкувалося видання, простір для компромісу ще є. Але чим довше триває конфлікт, тим вужчим він стає.