Тривожний час на ЗАЕС: що відбувається на найбільшій атомній станції в Європі

Ситуація на окупованій росіянами Запорізькій АЕС зараз в центрі уваги міжнародної спільноти. Невдовзі очікується прибуття туди місії МАГАТЕ, яка має розповісти світу про реальний стан справ на станції. Тим часом РБК-Україна поспілкувалося із одним з працівників ЗАЕС – про загрозу її зупинки, досвід катастрофи на АЕС в Фукусімі та катування окупантами персоналу станції.

Стан справ у Енергодарі, на території якого розташована Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС), значно погіршився за останні тижні. Окупанти посилили обстріли, звинуваючи в них ЗСУ і малюючи картинку "атак України". Персонал станції катують та змушують мовчати про те, що відбувається насправді.

Втім, головна проблема – зупинка самої ЗАЕС. 25 серпня, вперше в історії, станція була відключена від української енергосистеми. Її вдалось запустити знову, але як надовго – невідомо.

Якщо наступного разу не вдасться швидко провести ремонт і станція зупиниться, то можливий навіть найгірший варіант – повторення досвіду японської АЕС в Фукусімі, на першому блоці якої стався вибух, що привів до руйнування залізобетонної оболонки реактора і викиду в атмосферу радіоактивних речовин.

Сьогодні станція відновила роботу, хоч український персонал і зазнає постійних катувань та тиску. Про ситуацію на ЗАЕС РБК-Україна розповів працівник станції, ім’я якого ми не будемо називати задля його безпеки. Далі – пряма мова.

"Цілих вікон на станції не залишилось"

Ситуація на станції значно погіршилась. Дуже сильно. За останні декілька тижнів збільшили кількість обстрілів по станції. Якщо раніше росіяни стріляли десь поруч на території ЗАЕС, то зараз ніде не залишилось цілих вікон. По самому місту поки що не стріляють, але на станції після будь-якого пострілу дуже лячно.

По станції часто почали бігати російські журналісти і знімати "наслідки обстрілів". Звісно, звинувачують ЗСУ. Але це не так. По всім слідам обстрілів видно, що атака йде з окупованого боку. Ми чуємо звуки вильотів і через декілька секунд прильоту. Наші Збройні сили України, якщо і стріляють, то по скупченню російської військової техніки. І дуже влучно. А ці гатять по станції.

Може, хочуть якось підстібнути Європу, типу "ЗСУ стріляють, не допомагайте їм". Але це неправда.

"Системи безпеки при повному відключенні АЕС здатні працювати 12 діб"

Станом на сьогодні, знищено три з чотирьох ліній електропередачі (ЛЕП). Нещодавно через обстріли "відвалились" два блоки, бо була пошкоджена остання ціла ЛЕП. І вперше в історії свого існування Запорізька атомна електростанція була відключена від української електромережі.

На щастя, нам вдалось відремонтувати і провести операції по пуску блоків. Тому поки продовжуємо видавати електроенергію в українську енергосистему. Якщо знищать останню цілу ЛЕП, то залишиться тільки один варіант – працювати на кримську лінію. Але з нею зараз теж проблема. Хоч російські ЗМІ і роздувають можливе підключення до Криму, але це технічно непросто.

Найголовніша загроза - це втратити всі ЛЕП без можливості відремонтувати. Станції потрібно постійно охолоджуватись, а для цього треба виробляти електроенергію. Якщо цього не буде, можете подивитись, що трапиться, на прикладі Фукусімської АЕС.

Системи безпеки при повному відключенні атомної електростанції здатні працювати 12 діб. Потім є ще приблизно 10 діб, щоб зібрати речі і тікати подалі.

"Український персонал катують"

Стосовно персоналу все без змін. Так само забирають людей, катують, перевіряють на прохідних дуже сильно.

Панорама Енергодара (фото: wikipedia.org)

Ті, хто повертався "з підвалів", розказували, що їх б'ють, вимагають, щоб здавали інших людей. Російські окупанти тримають у камері по 20 людей. Там дуже мало місця. Тому сплять по черзі. Поїсти не дають, їжу приносять тільки родичі. З камер не випускають навіть у туалет. Коли їх випускають, ці люди повертаються на свої місця і продовжують роботу.

Взагалі багато хто з міста планує виїхати. І з цивільних, і з персоналу. Нас просто виживають з міста. Кожен день чуємо вибухи і не розуміємо, де що вибухає. Кожен день читаємо, що потрапили кудись по території атомної станції. І засинаємо з думками, якщо попаде в дім, то головне, щоб швидко і без страждань.

"Виходимо з дому тільки на роботу чи в магазин"

В Енергодарі дуже важка ситуація. В нас люди їдуть в інші міста, за 100 км від міста, на окуповані території, щоб можна було купити продукти дешевше. Набір з масла, молока, ковбаси та сосисок коштує під 1000 гривень. Майже європейські ціни. За один шампунь – 300 гривень.

На вулицю виходимо без телефонів, бо інколи зупиняють, перевіряють документи і дивляться фото та контакти в смартфоні. У магазинах ціни високі, а якість наче все у підвалі роблять.

Через постійні вибухи з квартири виходимо тільки на роботу або у магазин. Час від часу вимикають світло, провайдери вже давно російські. Також інколи вимикають інтернет, коли обстріли. Потім вмикають.

Люди втомились, їм страшно. Страшно, що прилетить в твій дім. Ніхто не знає, що буде завтра.