Все таємне стало явним: чому Бойко фактично перестав приховувати зв'язок з Банковою

Менше двох тижнів залишається до першого туру президентських виборів. Так, якщо вірити соціологічним дослідженням Центру соціальних і маркетингових досліджень "Социс", проведених з 5 по 10 березня 2019, перша п'ятірка (якщо б вибори президента відбулися в минулу неділю) виглядала б наступним чином: за Зеленського - 21,3%, за Петра Порошенка - 15,1%. На третьому місці - Юлія Тимошенко з 11,4% голосів. Четверта позиція у Юрія Бойко - 7,4%, п'ятий - Анатолій Гриценко - 6,3%.

Звичайно, соціологія - справа тонка, а іноді й підступна. Наприклад, ті, що змушують повірити у беззастережну перемогу Володимира Зеленського.

Вся інтрига нинішньої виборчої кампанії саме навколо цієї "веселої конячки", яка, м'яко кажучи, ввела в штопор Адміністрацію президента, перекресливши всі її плани. Потенційні виборці тільки і обговорюють, що недалекий той час, коли країною почне керувати "блазень", але випускають при цьому з уваги ще трьох кандидатів зі списку "преміум-5".

Почнемо з кінця - з Анатолія Гриценка. Хоча з ним все очевидно. Він давно себе назвав "першим непрохідним" і, схоже, перетворив це в карму, визначивши таким чином свою політичну кар'єру.

Юлія Тимошенко дуже давно і наполегливо затвердила себе сподвижницею української національної ідеї, не забуваючи в кожному своєму інтерв'ю нагадати про важливість цінностей, за які стояв Майдан.

Тільки розплата за ці тези – низький рейтинг у Тимошенко, як і слід було очікувати, у Донецькій, Луганській і Харківській областях. До речі, в цих областях і у чинного президента Петра Порошенка є проблеми з рейтингами - навіть 5 років після Майдану.

Це підтверджує ще одне соціологічне дослідження, проведене Фондом "Українська політика" спільно з групою Інституту маркетингу згідно з яким, тільки 12,5% виборців вважають дії нинішньої влади професійними і приносять користь суспільству, 62,8% респондентів заявили, що дії влади позбавлені професіоналізму і шкодять суспільству.

При цьому на сході і півдні країни дії влади непрофесійними і шкідливими визнають 76% та 73,9% відповідно.

Тобто, незважаючи на Майдан і початок військових дій, східні і південні регіони раніше не змінюють своїх уподобань, залишаючись вірними звичним політикам, які говорять на зрозумілій для них мові.

Звичайно ж політтехнологи президента з самого початку прекрасно розуміли, що доведеться шукати шлях до південно-східного виборця, а точніше до його лідерів, оскільки внутрішня соціологія підтверджувала, без того очевидний факт: електоральне поле в цій частині України монолітне і особливо не зміниться. При цьому вони також розуміли, що завжди є політики, які знають, як знайти ключ до виборця в своєму регіоні.

Наприклад, той же Юрій Бойко – №4 в останніх соціологічних опитуваннях, який насправді мав стати №2 і допомогти Петру Олексійовичу з перемогою, зрадивши або обдуривши свого довірливого виборця.

До якогось моменту команда чинного президента, дійсно, планувала "витягування" Юрія Бойка, як найбільш авторитетного і досвідченого політика серед "біло-блакитних" у другий тур президентських виборів, а навіщо - про це трохи пізніше.

Те, що Юрія Бойка до цього готували - зрозуміло вже давно. Ще навесні 2014-го постмайданна влада склала список кандидатів для санкційного списку ЄС. В ньому було 22 прізвища людей з вищого ешелону влади. Юрій Бойко серед них не значився. На відміну від багатьох своїх колег, яким довелося бігти у вигнанні, він пройшов у парламент під №1 "Опозиційного блоку", створеного переважно екс-регіоналами.

Єдина негативна історія, де згадується прізвище цього політика - "вишки Бойка". За словами експертів і представників правоохоронних органів, це одна з найбільших корупційних схем в історії України, про яку активно писали не лише українські, але й авторитетні світові ЗМІ у 2011 році.

Дві нафтові бурові платформи були куплені на зразок вдвічі дорожче від їх ринкової ціни. Це коштувало бюджету, за оцінками слідства, 300 млн доларів. Схема розслідується досі.

Ось тільки фігурує в ній і екс-президент Віктор Янукович, і тодішній голова Нацбанку Сергій Арбузов, і тодішнє керівництво НАК "Нафтогазу", але ось дивовижний момент – пана Бойка, на той момент міністра палива та вугільної промисловості, серед підозрюваних не знайти. Хоча саме його прізвище дало в ЗМІ назву цій угоді.

Якимось дивним чином протягом останніх 4 років Бойко був єдиним з числа лідерів опозиції, проти якого Генеральна прокуратура не вносила подання на зняття депутатської недоторканності. Навіть чинний генеральний прокурор і кум нинішнього президента, відомий своїми гострими висловлюваннями на адресу одіозних екс-регіоналів, Юрій Бойко за визначенням до них належить, схоже, вирішив стати його адвокатом.

"Зараз у нас немає прямих доказів, що він (Бойко, – ред.) був знайомий зі злочинною схемою, і головне - у нас немає доказів того, що він отримав кошти, отримані злочинним шляхом", - так Юрій Луценко в лютому 2018-го коментував журналістам хід розслідування по "вишках Бойка".

При цьому сам Бойко переклав відповідальність "за скандально відомі вишки" на інших членів команди, через що Євгену Бакуліну навіть довелося покинути країну, хоча його завжди вважали близьким до тодішнього співголови "Опозиційного блоку".

Це лише вершина айсберга, який може свідчити про тісну співпрацю пана Бойка з чинною владою.

Ще один момент, який говорить про його можливу "дружбу" з командою влади – їх спільний знайомий Віктор Медведчук – відомий перемовник по Мінському процесу, опонент Порошенка в публічній площині і його друг по переформатуванню країни і капіталу. З ним обидва політика перебувають у тісному контакті.

Ці звинувачення можна було б відкинути, якщо б "Опозиційна платформа - за життя" не провела свій "всеукраїнський надзвичайний з'їзд" у підтримку самовисуванця Юрія Бойка.

Можливо, "надзвичайним" захід назвали тому, що відбувся через тиждень після реєстрації кандидата в президенти Юрія Бойка у Центральній виборчій комісії, а можливо тому, що в ньому брав участь сам Віктор Медведчук. У нього була найдовша промова на цьому з'їзді. У якийсь момент навіть здавалося, що з'їзд ось-ось висуне кандидатом в президенти саме Медведчука, забувши, що зібралися для підтримки Юрія Бойка.

Хоча самому кандидату в президенти слово все таки дали, але його мова не пролила світло на справжні причини "надзвичайності" з'їзду. До звинувачень України та її влади у розв'язанні війни аудиторія Бойка, швидше за все, вже звикла. А його запевнення про зниження тарифів виглядали на тлі обіцянки інших кандидатів зменшити тарифи вдвічі, а то і в чотири рази.

Якщо узагальнювати результат, з яким Юрій Бойко йде на вибори, то список буде невеликим, але досить красномовним:

1) підтримка генерального прокурора України, який розчерком свого пера фактично перейменував "вишки Бойка" в "вишки "папєрєдніків";

2) 4 роки збереженого депутатського імунітету в парламенті, який дістався Бойко зусиллями і працею "Опозиційного блоку", чиї інтереси і принципи Юрій Анатолійович цинічно зрадив;

3) протекція Медведчука і активна медійна підтримка медведчуківських ЗМІ. Ну тут навіть розшифровувати нічого.

Схоже, команда політтехнологів і радників Банкової тривалий час робила ставки на колишнього лідера "Опозиційного блоку", щоб витягнути Юрія Бойка у другий тур президентських виборів. Ці люди щиро вважали, що з нього можна зліпити гідного опонента Юлії Тимошенко, який би зміг її обігнати і зайняти почесне друге місце, поступившись перемогою чинному президенту.

Тим більше, що Україна вже має подібний досвід, коли в 1999 року під час виборчої кампанії шляхом маніпуляцій вдалося вивести в другий тур з Леонідом Кучмою Петра Симоненка, а не Олександра Мороза.

У випадку, якщо б цей сценарій здійснився, Юрій Бойко міг би претендувати на крісло прем'єр-міністра, пояснивши все виборцю благими намірами примирити Захід і Схід України. Десь так виглядали б офіційні тези, озвучені для електорату.

Це тільки частина великого сценарію-багатоходівки, який планувала реалізувати Адміністрація президента, якби майже наприкінці президентської гонки не з'явився Зеленський. Він змішав усі карти і переграв ситуацію.

Як тільки стало ясно, що вихід у другий тур може бути проблемою для самого президента, то "програма-максимум" була замінена "програмою-мінімум". Пан Бойко у другому турі мав би публічно заявити про підтримку Зеленського, який також родом з південно-східної частини України або Тимошенко, щоб дискредитувати її в очах патріотичного електорату. От у випадку останньої це б виглядало, як "поцілунок Іуди".

Підсумком загравання з Банковою, колегами по партії і власним електоратом, для Бойка стало те, що на ці вибори він йде "голий як сокіл": без фактичної підтримки Рабіновича і його платформи, так як місця йому так і не дали, без власної партії, без якого б то не було парламентського майбутнього, враховуючи рейтинги його прізвища, що стрімко падають у загальному заліку, і тепер вже без найменшого шансу на другий тур президентських виборів

Багато чесних і порядних людей всі ці 4 роки повірили, що у них з'явився новий надійний лідер в особі Юрія Бойка, який не втече, не зрадить і буде стояти на позиціях інтересів південно-східного регіону, не дивлячись ні на що. На жаль, Юрій Бойко цією людиною не виявився.