Дії грузинської та угорської влади за півтора місяці війни проти України викликали масу критики серед українців. Як обидві країни проявили себе в цей період і чим викликана їх часом проросійська позиція – докладніше в матеріалі РБК-Україна.
Дисклеймер: В тексті йдеться про заяви та дії влади Грузії та Угорщини. Ми вдячні усім громадянам обох країн, які допомагають Україні протистояти російській агресії.
Російське вторгнення 24 лютого згуртувало весь цивілізований світ навколо України. Ряд країн, на зразок Польщі або держав Балтії, за останні півтора місяці тільки зміцнили свій імідж вірних друзів України. Навіть багато хто з тих, хто до останнього моменту говорив про необхідність "не дражнити Москву" (наприклад, Німеччина) були змушені надавати Україні допомогу і вводити санкції проти агресора (хоча й не так активно, як хотіли би бачити в Києві).
На цьому тлі особливе здивування або навіть обурення викликають дії тих країн, які досі ніби як не можуть визначитися зі своєю позицією в цій війні, своїми діями і словами нерідко підігруючи російським агресорам. І при цьому декларують свою приналежність до європейської цивілізації та її принципів. Яскраві приклади – Грузія та Угорщина.
З середини 2000-х років Україну і Грузію прийнято вважати вірними союзниками, після того як в обох країнах пройшли демократичні і прозахідні мирні революції (Помаранчева і Революція троянд відповідно). Після російської агресії проти Грузії в 2008 році з'явилися прогнози про те, що якраз Україна може стати наступною ціллю імперської політики Кремля, хоча аж до 2014 року ця точка зору не була особливо популярною.
Після Революції гідності в Україні продовжили свою кар'єру цілий ряд видних грузинських політиків на чолі з екс-президентом Михайлом Саакашвілі. Бурхливий український етап його кар'єри оцінюється суперечливо, заяви Саакашвілі нерідко викликали обурення у офіційного Тбілісі, де при владі вже 10 років перебувають його опоненти з "Грузинської мрії".
Але незважаючи на це, багатьом здавалося, що в разі нової ескалації Грузія гарантовано виступить на боці України. Адже обидві країни піддавалися агресії з боку РФ, яка не хотіла випускати їх із зони свого впливу, частина їх території знаходиться під окупацією Москви. І обидві країни активно йшли шляхом інтеграції в НАТО і ЄС. Разом з Молдовою, Україна і Грузія для цієї мети сформували "Асоційоване тріо".
Тому дії офіційного Тбілісі вже після початку лютневого вторгнення в Україну викликали подив і обурення. Так, після декількох днів паузи грузинська влада оголосила, що не збирається приєднуватися до введених до того моменту санкцій Заходу проти РФ.
Далі скандали пішли один за одним. Зокрема, грузинська влада намагалася не випустити з країни загін добровольців, які хотіли воювати на стороні України. В якості подяки в Москві заявили, що готові зняти частину заборон на ввезення грузинських продуктів – в Тбілісі невміло намагалися відхреститися від таких домовленостей.
Паралельно загострилася внутрішньополітична криза в Грузії, яка тягнеться не перший рік – прихильники Михайла Саакашвілі, що знаходиться за гратами, проводили багатотисячні акції протесту проти дій своєї влади, вимагаючи негайно надати підтримку Україні.
Заява президента країни Саломе Зурабішвілі про те, що Грузія все-таки приєднається до фінансових санкцій проти РФ була незабаром спростована прем'єром Іраклієм Гарібашвілі – за його словами, такий крок буде суперечити національним інтересам Грузії.
Похитнути позицію правлячої партії не змогли навіть заяви "влади" окупованої Південної Осетії про те, що вони збираються провести "референдум" щодо входження в РФ. Коментар секретаря української РНБО Олексія Данилова про те, що грузини могли б навпаки скористатися поточною ситуацією, щоб повернути контроль за окупованою територією, в "Грузинській мрії" категорично розкритикували.
Днями розгорівся новий скандал – в Головному управлінні розвідки Міноборони України заявили, що РФ в обхід санкцій намагається організувати постачання контрабандних товарів через грузинську територію, зокрема і для потреб армії агресора. У Тбілісі такі звинувачення відкинули, але, за словами глави МЗС Дмитра Кулеби, в Києві чекатимуть "офіційних доказів" і "переконливих аргументів" від Грузії, що нічого не такого не відбувається.
"У 2008 році грузинська нація була в тому ж стані, що українська зараз, і була вдячна кожному кроку і кожній дії на свою підтримку. У нас тоді одна мета була: сказати, що всі 45 мільйонів українців зараз – це грузини, що наша мета – захистити Грузію. Там були наші добровольці, військова допомога, яку Грузія просила", – згадав у розмові з РБК-Україна третій президент України Віктор Ющенко. Під час війни він разом з кількома іншими лідерами європейських країн прилетів до Грузії і надав країні безумовну підтримку.
За словами Ющенка, для нього дуже важливі нинішні протести грузинської опозиції та їх проукраїнські гасла. "Для мене цей голос дуже дорого коштує. Влада змінюється, я не знаю, хто там завтра буде главою уряду і чий інтерес буде представляти – але я переконаний, що ніколи не буде такого, щоб грузинська нація опускала очі перед своїм окупантом", – сказав президент.
Він зазначив, що Україна і Грузія завжди геополітично перебуватимуть на одній стороні у своєму протистоянні із силами зла, які втілює РФ. "Ключове питання в будь-які часи, в будь-якій ситуації – питання безпеки. Ніякої економічної вигоди ви не знайдете, якщо ви не врегулювали питання безпеки. Якщо ви не врегулювали питання, бути вам чи не бути, то що ви тоді розглядаєте: ціну на газ або нафту?" – резюмував Ющенко.
На відміну від Грузії, Угорщина та її багаторічний прем'єр Віктор Орбан ніколи не вважалися особливими друзями України. А за своїм стратегічним значенням Будапешт, ймовірно, навіть важливіший, ніж Тбілісі – в силу членства Угорщини в Євросоюзі і НАТО.
Останні кілька років угорська влада планомірно ставила Україні палиці в колеса на її євроатлантичному шляху, виправдовуючи це утисками етнічних угорців на Закарпатті, як правило, абсолютно безпідставними. Тому країна вже давно закріпила за собою статус найпроблемнішого сусіда України на західному напрямку.
Зараз же ситуація ускладнилася і тим, що на 3 квітня в самій Угорщині були призначені парламентські вибори. І хоча блок Орбана стабільно лідирував у соцопитуваннях, певний ризик втратити владу, вперше з 2010 року, все-таки був. З цією метою угорський лідер вирішив максимально скористатися темою україно-російської війни.
Ключова теза, взята на озброєння, – не дати "втягнути Угорщину у війну". Будапешт виступив категорично проти поставок озброєнь в Україну, більше того, заборонив переправлення нам зброї від інших країн через угорсько-український кордон.
Вищі офіційні особи активно експлуатували і повітряний удар російських агресорів по Яворівському полігону 13 березня, як доказ "небезпеки" подібних поставок для Угорщини. Цілком очікувано Угорщина виступила і проти ембарго на постачання російського газу і нафти в Європу.
У хід йшли і прямі звинувачення на адресу української влади, в тому числі в спробі втрутитися у вибори і закулісних домовленостях з опозицією. Експлуатація страхів угорського електорату перед конфліктом з РФ і домінування в медійній сфері, очевидно, спрацювали. За підсумками виборів Орбан не тільки залишився при владі, але навіть зміг зміцнити свої позиції в парламенті.
І досвід використання антиукраїнської риторики був явно визнаний успішним. Відразу після перемоги Орбан перерахував своїх ворогів, над якими йому вдалося здобути перемогу на цей раз: крім традиційних "лівих", європейських бюрократів і Джорджа Сороса, він згадав і президента України. У відповідь Володимир Зеленський заявив, що Орбану "доведеться вибирати між Росією та рештою світу". Угорське МЗС у свою чергу викликало за роз'ясненнями українського посла.
За словами експерта Ради зовнішньої політики "Українська призма" Михайла Драпака, поки складно сказати, наскільки антиукраїнські заяви Орбана були частиною передвиборчої кампанії, це покажуть вже наступні місяці.
За його словами, нинішня позиція Орбана щодо РФ заснована і на політичному факторі – прем'єр Угорщини відкрито підтримує ідеї "неліберальної Європи" – і на економічній залежності від Москви. Зокрема, мова йде про те ж постачання газу.
Минулого року був підписаний новий газовий контракт на 10 років. Його параметри не розголошуються, але, очевидно, вони дозволять і далі тримати ціну на газ для населення на низькому за європейськими мірками рівні, що також є одним з факторів популярності Орбана.
"Але не можна сказати, що Угорщина однозначно й виступила як союзник РФ під час війни. Угорщина засудила агресію РФ проти України, підтвердила, що вона виступає за наш суверенітет і територіальну цілісність, підтримала пакети санкцій", – сказав Драпак. Голосування за останній, п'ятий пакет в Раді ЄС ще попереду, але експерт очікує, що демаршу від Будапешта не буде і цього разу.
"Угорський уряд намагається утримувати баланс між Заходом і Сходом і показує, що він проти військового тиску і зазіхань на територіальну цілісність. З іншого боку, угорський уряд залежить від економічної підтримки ЄС, і однозначно йти проти волі ЄС не може", – додав Драпак.
Тим часом, стало відомо, що влада Євросоюзу незабаром запустять механізм скорочення фінансування Угорщини через порушення владою країни принципу верховенства права. Ця історія почалася ще задовго до лютневого вторгнення РФ в Україну і ніяк з ним не пов'язана. Але додатковий політичний контекст заяви і дії офіційного Будапешта під час нинішньої війни все ж створюють.
Тим часом Орбан намагається і капіталізувати свої добрі відносини з Кремлем. 6 квітня він заявив, що запропонував лідерам Франції, Німеччини та РФ провести переговори у Будапешті. І нібито отримав від Володимира Путіна позитивну відповідь – але за "деяких умов". У будь-якому разі зовнішньополітичний фактор у внутрішній політичній боротьбі Орбан, напевно, ще використовуватиме не раз.