На старті "п'ятирічки": що чекає Україну у рік президентських і парламентських виборів

У цьому році Україну очікує цикл подвійних виборів: 31 березня відбудуться вибори глави держави, а через півроку після них українцям треба переобрати Верховну раду. Ці вибори сформують порядок денний політичних процесів не тільки на 2019 рік, але, ймовірно, і на наступні п'ять років. Детальніше про політичні прогнози, а також про перспективи українських політиків і партій – в матеріалі РБК-Україна.

Позачергові вибори президента і Верховної ради після Революції гідності у 2014 році фактично звели дві виборчі кампанії в одну, зблизивши їхні дати в календарі на роки вперед.

У цьому році Україну очікує великий цикл виборів. Президентська кампанія, за прогнозами експертів, не обмежиться одним туром виборів, і, значить, завершиться наприкінці квітня, плавно перейшовши в кампанію парламентських виборів, які заплановані на 27 жовтня.

Чи варто довіряти соціології

Майбутній електоральний цикл здебільшого визначить вектор політичного життя й перетворень у країні на найближчі п'ять років і 2019 рік зокрема.

Досвід попередніх виборів показав, що волевиявлення українців вкрай непередбачувані. Політичні експерти сходяться на думці, що за три місяці до президентських і за десять до парламентських виборів соціологія електоральних симпатій дає поки що тільки попередню картину.

Після старту і під час президентської кампанії рейтинги кандидатів будуть змінюватися, упевнений політолог Володимир Фесенко. "Багато хто з політтехнологів кажуть, що реальні рейтинги визначаються лише під час виборів, коли остаточно ясно, хто бере участь у виборах і конфігурація кампанії стає зрозумілою, коли всі ведуть агітаційну кампанію.", – сказав він.

До того ж можуть бути події та чинники, які суттєво впливатимуть на стан виборчої кампанії й на рейтинги окремих кандидатів, підкреслив Фесенко. Наприклад, створення Помісної православної церкви України позитивно вплинуло на рейтинг президента Порошенка, уточнив політолог.

"Можуть відбутись якісь радикальні події, які повністю перекроть ситуацію, як у сфері зовнішньої політики, так і внутрішньої, – погоджується політолог Кость Бондаренко. – Умовно кажучи, якщо хтось із нинішніх рейтингових кандидатів заявляє, що він не буде балотуватися в президенти".

На думку політолога Сергія Тарана, нинішня соціологія відіграє важливу роль, але її точно не можна назвати остаточною. На результат президентських виборів, на його думку, переважно буде впливати саме хід кампанії. "Наприклад, чи будуть якісь об'єднання, підтримки кандидатами один одного перед другим туром. Або навпаки – чи з'являться перед першим туром кандидати, які "розмиють" шанси тих, кому соціологи показують високі рейтинги", – пояснив Таран.

Якщо обійдеться без форс-мажорів, тоді з великою ймовірністю одним із учасників другого туру виборів буде лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко, вважає Володимир Фесенко. Поки вона лідирує в соціологічних рейтингах, утримуючи значний відрив від своїх конкурентів. Якщо зберігатимуться останні рейтингові тенденції, то її основним конкурентом, за прогнозами Фесенка, може стати президент Порошенко.

"Але є ще також три-чотири кандидати, які зараз претендують на вихід у другий тур. Думаю, вони також залишаться в складі фаворитів і під час кампанії", - каже політолог.

Як показують останні соцопитування, на вихід у другий тур претендують Юлія Тимошенко, Петро Порошенко, Володимир Зеленський, Юрій Бойко, Олег Ляшко та Анатолій Гриценко.

Інтригу щодо участі у березневих виборах все ще зберігає співак Святослав Вакарчук. Якщо він вирішить не балотуватися в президенти, то від цього може виграти Зеленський, вважає Володимир Фесенко.

"Є помітне перетікання голосів між електоратом Вакарчука і Зеленського. Якщо Вакарчук публічно підтримає когось з потенційних кандидатів - Гриценка чи Садового, то це додасть голосів цьому кандидату. У разі участі Вакарчука у виборах його результат визначатиметься ефективністю агітаційно-рекламної кампанії", - говорить Фесенко.

Президентська рокіровка

РБК-Україна в серії публікацій розповідало про те, як готуються до президентських виборів лідери соціологічних рейтингів.

Кампанія чинного президента Петра Порошенка, як писало РБК-Украина, буде зводитися до того, щоб, з одного боку, максимально асоціювати президента з успіхами країни, і, з іншого, дистанціювати його від невдач і негативу.

Акцентами передвиборчої риторики Порошенка будуть безвіз з Євросоюзом, сильна армія, автокефалія для української православної церкви, а також успіхи децентралізації. Паралельно президент і його команда спробують донести до виборців тезу про безальтернативність Порошенка на тлі інших кандидатів.

Його опоненти традиційно вибудовують свої виборчі стратегії на критиці промахів і невдач влади. Приміром, один із ключових конкурентів Порошенка – Юлія Тимошенко, буде апелювати до втрачених можливостей і до проблеми несправедливого ціноутворення й тарифів, вважає Кость Бондаренко.

"Сама Тимошенко в разі приходу до влади буде обіцяти, що наведе порядок, зможе бути більш ефективною, ніж Порошенко, і забезпечить справедливі ціни й тарифи", - пояснює Бондаренко.

Поряд із соціальною риторикою лідер "Батьківщини" буде використовувати пропозиції кардинального переформатування політичної системи, говорить Фесенко. Ще з літа команда Тимошенко запустила масштабний проект "Новий курс України", який і став основою всієї її кампанії. Він подається як план "масштабної реорганізації всієї країни".

Соціальний порядок денний буде експлуатувати й Олег Ляшко, що саме по собі ускладнює для нього боротьбу за президентство, адже йому доведеться змагатися на одному електоральному полі з Тимошенко. Головним гаслом кампанії Ляшка буде "Народний президент". За оцінкою Фесенка, меседжі кампанії лідера РПЛ, як і зараз, будуть ґрунтуватися на "військово-соціальному популізмі" і "войовничому патріотизмі".

Ще одним мотивом виборчої кампанії Ляшка, як вважає Бондаренко, буде "принцип справедливості", яким паралельно оперує Тимошенко. "Ляшко намагається апелювати до того, що влада є несправедливою, що корупція фактично проникла у всі сфери", - вважає Бондаренко.

Представники табору, які позиціонують себе як третя сила – Анатолій Гриценко, Андрій Садовий, Володимир Зеленський та Святослав Вакарчук (якщо останній буде брати участь у виборах) – будуть говорити про необхідність оновлення політикуму, вважає Сергій Таран. Співзвучність акцентів їхніх кампаній зіштовхує їх лобами в боротьбі на одному електоральному полі. Збільшити шанси одного з цих кандидатів на другий тур могло б висунення когось одного з них, але всі спроби представників "третього" табору об'єднатися неодноразово закінчувалися невдачею.

І майже напевно кожен із перечислених політиків піде на вибори самостійно. Лідер "Громадянської позиції" Анатолій Гриценко під час кампанії буде виступати за повернення до ідеалів Майдану, західний курс України, боротьбу з корупцією, оцінює Кость Бондаренко.

Різко контрастувати на фоні плеяди політиків буде шоумен Володимир Зеленський, який став одним із лідерів президентських рейтингів. Його кампанія, як вважає Фесенко, буде ґрунтуватися на протиставленні всім іншим кандидатам. У цих перегонах він вибрав для себе роль справжнього антипода і альтернативи закоренілим політичним елітам.

"Фактично це аналог голосування проти всіх, але з поправкою – проти всіх політиків. Також він буде використовувати суспільний попит на нові обличчя. У нього буде нестандартна кампанія. Він також буде використовувати серіал "Слуга народу", третій сезон якого виходить на екрани в березні. Реклама цього серіалу вже ефективно працює на нього", – розмірковує Фесенко.

На його думку, Зеленський буде максимально використовувати свою тотожність з головним героєм серіалу Василем Голобородьком – шкільним учителем, який став президентом. Водночас Фесенко допускає, що після старту кампанії Зеленський все ж додасть більше конкретики у свою програму.

Немає ясності про майбутнє табору, що претендує на голоси колишніх прихильників "Партії регіонів". Після союзу одного зі співголів партії "Опозиційний блок" Юрія Бойка з партією "За життя" Вадима Рабіновича їхня спільна "Опозиційна платформа - За життя" висунула Бойка "єдиним кандидатом від опозиції".

Тоді як "Опоблок" на грудневому з'їзді вибрав кандидатом Олександра Вілкула. Навіть у разі походу на вибори окремими командами, Вілкул та Бойко навряд чи займуть різні електоральні траєкторії, вважає Кость Бондаренко. Тези Бойка будуть мало чим відрізнятися від звичних тез "Опоблоку" – критика влади, необхідність миру і відновлення економіки, вважає політолог.

Дорога в парламент

Майбутній склад Верховної ради, на думку політологів, ще більш туманний, ніж список претендентів на другий тур президентських виборів.

Рейтинги на парламентські вибори серйозно можна буде оцінювати після президентських виборів, на офіційному старті нової виборчої кампанії – приблизно на початку вересня, зазначає Володимир Фесенко. На парламентські вибори, продовжує політолог, насамперед, вплинуть результати президентських виборів і те, як буде розвиватися політична ситуація після них.

"Наприклад, перемога чи поразка Петра Порошенка на президентських виборах суттєво вплине на ситуацію в БПП і навколо БПП. Також це може вплинути на ситуацію навколо "Народного фронту". Результат Садового вплинуте на позицію "Самопомочі". Як показав досвід 2014 року, можливе створення абсолютно нових політичних сил, які можуть досягти успіху на парламентських виборах", - пояснює експерт.

За десять місяців до парламентських виборів соціологія змальовує "Народному фронту" невтішні перспективи. Відповідно до соцопитування КМІС, проведеного наприкінці листопада – початку грудня, рейтинг НФ становить 0,1% серед усіх опитаних. Частина депутатів із НФ, про що вже писало РБК-Україна, шукають альтернативні варіанти, щоби зберегти мандати в наступному скликанні Ради, і придивляються до інших команд, зокрема - до "Батьківщини".

Рейтинг "Блоку Петра Порошенка" також помітно "просів". Зміцнити партійний результат на наступних виборах в БПП збираються завдяки перемоги на мажоритарних округах. Найбільш впливові та впізнавані нардепи, які пройшли в Раду за списками президентської партії, вже почали опрацьовувати обрані ними округи.

Про вплив результату президентської кампанії на парламентські вибори говорить і Сергій Таран, вказуючи на взаємозалежність, яка простежується від виборів до виборів: чим вище результат кандидата від тієї чи іншої політичної сили на президентських виборах, тим вище його перспективи під час парламентської кампанії. "До того ж партія кандидата, що виграє президентські вибори, автоматично стає претендентом на перемогу в парламентській кампанії. Звичайно, тут існує пряма кореляція", - каже Таран.

За його прогнозами, в боротьбу за парламентські мандати вклиниться безліч авторських політпроектів. "Їх буде реально багато, ті імена, які ми взагалі не називаємо, можуть раптом вистрілити залежно від того, які результати отримають їхні кандидати на президентській кампанії", – розмірковує Таран.

Наступний склад Ради буде політично та ідеологічно більш різношерстим, ніж нинішній, припускає Володимир Фесенко. Цілком можливо, що замість нинішніх шести фракцій і двох парламентських груп в новому парламенті опиниться сім-вісім фракцій, прогнозує політолог.

"Наступне скликання парламенту буде більш поляризоване. Це можна прогнозувати з високою вірогідністю, тому що збільшиться кількість представників табору колишніх "регіоналів". Їх в наступному складі парламенту може стати приблизно вдвічі більше. Але самі більшість вони створити не зможуть, і до складу коаліції з імовірністю 98% їх не візьмуть", – вважає Фесенко.

Якщо нинішні електоральні тенденції збережуться, то, на думку Фесенка, потенційно коаліцію в новій Раді можуть створити "Батьківщина", партія Зеленського, "Громадянська позиція" Гриценка та Радикальна партія Олега Ляшка.

"Що стосується інших учасників більшості – все залежить від того, хто пройде у наступне скликання парламенту, в якому вигляді буде БПП і якою буде його позиція. Інша річ, що така коаліція буде ідеологічно суперечлива, їм знаходити спільну мову буде дуже важко, і можливо, її спіткає та ж доля, що і коаліцію, яка була створена наприкінці 2014 року", – вважає політичний експерт.

Чи можливі дострокові вибори в Раду

Політолог Кость Бондаренко, навпаки, не вважає, що склад парламенту буде прямо залежати від особистості президента, якого оберуть навесні. Але хто б не став президентом, йому доведеться зіткнутися з необхідністю розпустити парламент, упевнений Бондаренко.

"І в Петра Порошенка сьогодні немає стійкої більшості. І якщо Тимошенко прийде до влади, то в неї невелика фракція, а зараз її реальна підтримка серед населення набагато більша", – пояснює політолог.

Після інавгурації в президента дійсно буде можливість протягом декількох тижнів розпустити Раду. Із Конституції випливає, що глава держави не має права ініціювати перевибори парламенту за півроку до закінчення терміну повноважень депутатів. Але повноваження Верховної ради починаються не з дня її обрання, а з дня прийняття присяги народними депутатами, звертає увагу Бондаренко. До речі, нинішні народні депутати приймали присягу 27 листопада 2014 року.

"Умовно кажучи, якщо президента оберуть у другому турі 21 квітня, ще два-три тижні піде на те, щоб підготувати інавгурацію. У середині травня відбудеться інавгурація, і у президента залишиться ще тиждень для розпуску парламенту", - роз'яснює експерт.

Якщо президент наважиться на розпуск парламенту, у нього буде велика спокуса провести вибори влітку, коли можна максимально задіяти адміністративний ресурс і, відповідно, отримати максимальний результат для партії влади, каже Бондаренко.

Якщо ж вибори провести 27 жовтня, то до роботи Рада приступить тільки наприкінці 2019 року, а ротації в уряді і зовсім затягнуться до березня 2020 року, додає він.

"Поки Рада прийме присягу, потім будуть зимові свята, потім почнеться формування коаліції, далі відразу почнуться зимові канікули, а, значить, тільки в лютому 2020 року депутати почнуть працювати. Далі ще місяць піде на формування уряду. Тобто до березня 2020 року доведеться працювати з цим урядом, а до кінця 2019 – і з цим парламентом", – підсумував Бондаренко.