Про плани та цілі кремлівських військ, а також про готовність наших Збройних сил протидіяти російським загарбникам в інтерв'ю РБК-Україна розповів речник Міноборони, полковник Олександр Мотузяник.
Росія заявила про початок так званої "другої фази" війни проти України, активізувавши атаки на східні області. Паралельно агресор не припиняє ракетних ударів по решті регіонів нашої країни. У Міністерстві оборони вважають, що військово-політичне керівництво РФ хоче оточити наших військових на Донбасі, і якщо їм це вдасться, вони сунуться далі.
– Зараз усе виглядає так, що Росія змінює свою стратегію чи план війни проти України після провалу на так званому "першому етапі". У публічному просторі є версія, що агресор перейшов до плану "Б" – це наступ на східні області, а саме на Донбас. Який зараз план у ворога, за даними Міністерства оборони?
– Ми маємо знати, що саме з вуст російської влади прозвучала теза про наявність в цій так званій "спеціальній військовій операції" кількох етапів. Насправді "етап" був один: блискавичний наступ, захоплення великих українських міст включно зі столицею, повалення українського та встановлення підконтрольного Російській федерації уряду та, врешті, повернення України до сфери контролю Росії. Тобто знищення української державності як такої. Це, власне, і була головна мета агресора. І зробити це вони планували в один етап.
Але численні втрати, прорахунки в плануванні бойових дій та шалений опір українців врешті змусили російське керівництво внести суттєві корективи. Тому тепер вони говорять про наявність так званого плану "Б", який начебто включав лише встановлення повного контролю над територіями Донецької і Луганської областей. Саме це вони зараз і намагаються зробити.
– Битва за Донбас, як її називають – коли, за даними Міноборони, вона може початися?
– В останні декілька днів противник значно активізував наступальні дії у Східній операційній зоні, збільшив кількість ракетних ударів та артилерійських обстрілів фактично по всій лінії бойового зіткнення. Тому зараз ми можемо говорити, що ця вирішальна битва вже розпочалася.
Власне, широкий наступ російської армії на сході України рано чи пізно мав відбутися. Але тут важливо розуміти, що наші українські міста і містечка на сході держави – це великі і маленькі фортеці, які сьогодні мужньо тримають оборону та стоять на заваді ворогу в його планах захопити усі наші території. Тому битва на Донбасі це, без перебільшення, вирішальна битва за Україну.
– У вас є дані, яку "перемогу" вони перед собою намітили до 9 травня?
– Зараз їхня мета цілком зрозуміла: відтіснити українські сили за адміністративні межі Донеччини і Луганщини та втримати "сухопутний коридор" до тимчасово окупованого Криму. Саме таку "перемогу" їхня влада і намагатиметься "продати" своєму суспільству. Але Росія точно не обмежиться виключно цим.
Цілком очевидно, що в подальшому вони намагатимуться розвинути наступ і в інших областях, зокрема на Херсонщині, аби захопити якомога більше територій. Зараз ворог готується до цього, збирає сили і закріплюється на ділянках, які він вже окупував. Але це залежатиме від результатів бойових дій саме в Донецькій і Луганській областях.
– Чи правильно я розумію, що план агресора щодо Донбасу – це оточення наших військових у зоні ООС?
– Так, вони намагатимуться оточити українське військове угруповання. Це така тактика російської армії – повне або часткове оточення підрозділів на основних напрямках, сковування сил, перекриття можливих шляхів логістичного забезпечення і подальший розгром. Вони полюбляють звітувати про утворення так званих "котлів". Наше завдання – цього не допустити.
– Але, якщо я правильно розумію, для створення такого "котла" їм потрібно кинути ще сили з півдня, тобто від Маріуполя і окупованих територій на півдні Донецької області?
– Від Маріуполя вони зараз не можуть відтягнути сили, бо досі не можуть взяти під контроль усе місто – там наші обороняються. Зараз Маріуполь сильно нервує ворога. Героїчна оборона цього міста дає нам час і можливість добре підготуватися на інших напрямках.
Власне, завдяки в тому числі і обороні Маріуполя нам вдалося досягти суттєвих результатів на більшості оперативних напрямків, де Росія наступала. І на багатьох ми навіть проводили контрнаступальні дії, завдяки чому низку населених пунктів було звільнено від російських окупантів.
– Яка зараз, за вашими даними, ситуація в Маріуполі і яка спроможність його оборонців продовжувати чинити опір?
– Маріуполь перебуває в оперативному оточенні. Місто зазнало величезних руйнувань, там постійні пожежі. Через те, що Росія фактично в цілодобовому режимі здійснює ракетні і авіаційно-бомбові удари, веде обстріли з артилерії, ситуація там вкрай складна. Але є оборонці, які ще тримають Маріуполь.
Це наші "азовці" – мужні бійці Національної гвардії України. Це наші морські піхотинці. Це також і наші сили Територіальної оборони Збройних сил України, які також беруть участь в обороні міста. Усі вони тримаються і демонструють при цьому виняткову мужність і героїзм.
– Чи є зараз дані про те, яку речовину окупанти використали в Маріуполі, що викликала задуху у людей?
– Можливості точно встановити, що саме це було, наразі немає. Тому що для цього треба дослідити територію, де це відбулося. Певні перевірки тривають. Одна із версій, з огляду на певні ознаки – що це могли бути фосфорні боєприпаси. Вони можуть спричиняти таку ж реакцію на організм.
Але ми не відкидаємо можливість того, що агресор цілком міг застосувати там хімічну зброю. Адже всьому світу відомі випадки використання Росією хімічної зброї на території Сирії. Можливо, в такий спосіб Росія намагалася зробити "пілотні" кроки, наприклад, у формі якихось навчань.
– Видання The Times з посиланням на власні джерела писало, що Росія намагається стягнути на Донбас сили, які за чисельністю впʼятеро перевищуватимуть українські війська, що їм протистоять. Розумію, що така перевага має бути для наступу з точки зору воєнної науки. Але чи є у росіян, за даними Міноборони, стільки сил – наскільки їм зараз вдається мобілізувати таку кількість військ?
– За усіма правилами ведення наступальних операцій атакуюча сторона повинна мати більшу кількість військ принаймні втричі. Але зважаючи на теперішні бойові дії, сучасний рівень озброєння, техніки, можливостей авіації, така перевага має бути більшою принаймні в 4-5 рази. Саме це Росія і намагається зараз зробити.
Аби досягти успіху, противник перекидає в Україну озброєння, військову техніку з центральних і східних регіонів Росії. Крім того, там проводиться прихована мобілізація, активне вербування людей – передусім колишніх учасників бойових дій у Сирії, Афганістані, Чечні. Їм пропонується високе грошове забезпечення тощо.
Ми знаємо також, що є спроби мобілізувати людей, які проживають в ОРДЛО. Окупаційна влада буквально затримує громадян на вулицях, в транспорті тощо. Ці люди найчастіше ніколи навіть не тримали в руках зброї. Тобто робиться все, аби зібрати таке угруповання. Але чи зможе Росія врешті це зробити – час покаже.
– The New York Times нещодавно писало, що війська агресора, які рухаються до Ізюма на Харківщині, можуть піти в наступ на місто Дніпро. Ви погоджуєтесь з такою оцінкою? Чи все ж ці війська Росія планує повести від Ізюма на Донбас?
– Не хочу робити оцінок. Але, вочевидь, противник поки що зосередиться на тих цілях, про які зараз офіційно заявила російська влада. Принаймні в найближчому майбутньому. Захоплення нових територій призведе до численного розпорошення сил, якими стане важче керувати і які буде складніше забезпечувати.
Адже на кожного солдата працює 3-4 людини з тилового постачання. Солдата треба забезпечити боєприпасами, нагодувати, заправити пальним його техніку. Тобто військова логістика надзвичайно ускладнюється, якщо підрозділи розтягнуті по всій лінії. А ці території ще потрібно втримати. Водночас, знаючи непередбачуваність ворога, важко про щось говорити напевне. Ми слідкуємо, працює наша розвідка. Маємо бути готовими до будь-яких ворожих дій.
– Ви сказали, що метою ворога, крім Донбасу, ще може бути вихід на кордони Херсонської області. А чим пояснюються такі активні дії ворога щодо Миколаївської області та Миколаєва, а також щодо Харківської області, де сильно зросла інтенсивність обстрілів?
– Це пояснюється тим, що Росія все ж таки до кінця не відмовляється від наміру захопити якомога більше територій, закріпитися і забезпечити стійкість своєї оборони, аби в подальшому вибити їх звідти було надзвичайно складно. В деяких напрямках вони проводять також і демонстраційні дії, маневри, аби відтягнути частину наших військ, відволікти увагу від напрямку основного удару, розпорошити наші сили.
– Виглядає так, що останніми днями зросла інтенсивність ракетних ударів по різних містах України. Дехто пояснює це тим, що Росія так мститься нам за підбиття "Москви". Чи є у вас якась інформація про це?
– Таке поняття як помста у росіян дійсно є. Ми часто спостерігаємо, що певні дії російської армії бувають нелогічними, оскільки рішення на їх проведення, вочевидь, приймаються більше на емоційному рівні. Наприклад, Російська федерація втратила корабель "Москва", що спричинило невдоволення в російському суспільстві. Тому російській армії потрібно дати якусь відповідь, аби заспокоїти своє населення. В тому числі через жагу помсти кількість ракетних ударів збільшилася.
– Чи вбачаєте ви реальність повторного сухопутного наступу з півночі, зокрема на Київщину, Житомирщину, Чернігівщину та Сумщину? Чи спостерігаєте ви за скупченням чи активністю російських військ на межі з цими областями?
– Повністю відкидати таку можливість не можна. Але в найближчій перспективі ми цього не бачимо. Наголошую, саме в найближчій. Оскільки, знову ж таки, для успішного наступу потрібно створити ударне угруповання. Зараз на території Білорусі деякі батальйонні тактичні групи Росії залишаються, вони здійснюють певні демонстративні дії, тим самим тримаючи наші підрозділи напоготові.
Противник в перспективі може знову почати наступати з Білорусі. Але це залежатиме від того, якого успіху вони зможуть досягти в Донецькій і Луганській областях.
– Щодо Києва такі ж прогнози – яка реальність повторного сухопутного наступу?
– Київ – це, безумовно, ласий шматок для російських окупантів. Зараз столиця добре укріплена і готова до оборони. Причому рівень цієї оборони не знижувався, а навпаки, постійно удосконалюється. Якщо Росія колись і повернеться до питання наступу на Київ, то для цього їм треба буде зібрати величезну кількість військ. А зараз їм потрібна перемога на сході.
– Чи надають нам західні партнери ту техніку та озброєння, яке нам потрібно, і яке дозволяє нам переходити у контрнаступ?
– Країни-партнери активно допомагають Україні, в тому числі озброєнням. Яка саме зброя потрібна нашій країні – не секрет. Це сучасні артилерійські системи, бронетехніка. Це засоби протиповітряної оборони, які б дозволили нам посилити власну систему ППО і захистити міста від підступних ворожих ракетних ударів. Це також і літаки.
Можу сказати лише, що допомога є, і від Сполучених Штатів Америки, і від країн Європи. Вони розуміють, що Україна сьогодні захищає не лише свою територію. Фактично ми прикриваємо всю Європу і увесь цивілізований світ. Якщо Росія захопить Україну, то згодом вона піде далі, зважаючи на імперські амбіції цієї країни. Власне, Росія ніколи цього і не приховувала.
– Як ви зараз оцінюєте можливість вступу безпосередньо Білорусі в війну проти України?
– Повністю відкидати таку можливість ми не можемо. Нам відомо, що станом на цей час окремі підрозділи збройних сил республіки Білорусь прикривають ділянку кордону з Україною та перебувають у підвищеній бойовій готовності.
Але Білорусь своїми недружніми діями вже заплямувала себе в цій ганебній і несправедливій війні, яку Росія розв’язала проти нас. Заплямувала тим, що надає Росії свої території, військову та цивільну логістику. Аеродроми, звідки злітають російські літаки і бомблять Україну. Ділянки для розміщення тактичних ракетних комплексів, якими Росія завдає ударів по нашій території. Позаяк, маємо бути готовими до будь-яких дій.