Союзний фронт. Чим загрожує Україні інтеграція Росії та Білорусі

Росія і Білорусь прискореними темпами створюють "Союзну державу". Що це таке, чим "інтеграція" сусідів загрожує Україні і чи можна стверджувати, що Лукашенко "здає" країну Путіну – нижче в матеріалі РБК-Україна.

"Ми якщо і прийдемо з півночі до вас, – я хочу, щоб це почули деякі військові в Україні, – то ми прийдемо на комбайнах, тракторах, на тролейбусах і автобусах. Ми ніколи не прийдемо до вас на танках", – заявив Олександр Лукашенко в жовтні 2018 року.

Після виборів минулого року, жорстокого розгону протестів і масштабних репресій Лукашенко позбувся легітимності в очах Заходу. Україна цю позицію, по суті, підтримала. Так що місяць тому Лукашенко вже заявив, що "трактор залишається в силі, якщо тільки українці не ступлять зі зброєю на нашу землю". І паралельно на адресу Києва посипалися звинувачення в постачанні озброєння білоруській опозиції і підготовці бойовиків.

Не складно уявити сценарій, при якому ці претензії можуть перерости в "захисні" агресивні дії. З урахуванням того, що зближення Білорусі з Росією після західних санкцій в рамках "Союзної держави" пішло прискореними темпами, Україна ризикує отримати ще один фронт на північному кордоні.

І не обов'язково військовий, адже "інтеграція" сусідів охоплює також енергетику, економіку і політичне управління. Але за умови, що Лукашенко реально відступить зі своїх позицій – "поглинанню" з боку Росії він чинив опір десятиліттями.

Союз порушний

"Союзна держава Росії і Білорусі" з'явилася ще в другій половині 1990-х років, після підписання серії двосторонніх договорів між Москвою і Мінськом. Вона передбачає не тільки економічне зближення двох держав, а й утворення наднаціональних органів, від парламенту до рахункової палати. По суті, мова йшла про злиття РФ і Білорусі в одну державу.

Примітно, що тоді Лукашенко виглядав навіть більше зацікавленим у політичному об'єднанні, ніж російська влада. Говорили про його амбіції очолити створювану "Союзну державу" – і на тлі старого президента РФ Бориса Єльцина білоруський лідер дійсно виглядав досить непогано.

Лукашенко планував очолити "Союзну державу" ще в 90-их (фото: GettyImages)

Звичайно, після того, як господарем Кремля став Володимир Путін, стало зрозуміло, що ніяких перспектив покерувати всією "Союзною державою" у Лукашенка не буде. І білоруський президент почав хитромудрі маневри навколо теми інтеграції, що тривають і досі.

По суті, вони зводилися до отримання якихось конкретних економічних бонусів від дружби з РФ вже зараз, в обмін на розмиті обіцянки інтегруватися з Росією колись у майбутньому. Багато років така практика працювала, тим більше, що у Лукашенка до минулого року залишався і деякий простір для геополітичного маневру – можливості налякати Москву загрозою зблизитися із Заходом.

Але після сфальсифікованих виборів і репресій єдиним союзником Лукашенка залишився Кремль, який почав планомірно користуватися ситуацією, що виникла.

Узгоджені вчора 28 "союзних програм" інтеграції в цілому прописані в дуже загальних словах. І говорити про здачу Лукашенком білоруського суверенітету як про доконаний факт – неправильно.

"Якщо ви почитаєте, що вони підписали, там взагалі немає нічого про поступки в області суверенітету. Там нескінченні посилання на "гармонізацію принципів роботи", зближення практик, норм, єдиних ринків (багато з яких вже і так давно створені). За фактом це 28 декларацій про те, що сторони мають намір в найближчі роки – навіть не місяці, а роки – подумати про те, як їм зблизитися в різних галузях економіки", – сказав РБК-Україна білоруський політичний аналітик Артем Шрайбман.

Інша справа, що в Москві фактично не приховують своїх подальших планів: після економічної інтеграції приступити до інтеграції політичної. "Мова йде про плавне підпорядкування Білорусі, якщо не про повну інкорпорацію, то про перетворення в абсолютно маріонеткову державу", – зазначив у розмові з виданням керівник аналітичних проектів інформаційної компанії "Белапан" Олександр Класковський.

Лукашенко домагається від Путіна фінансування, але уникає повної інтеграції (фото: kremlin.ru)

За його словами, в найближчі кілька років (а "союзні програми" розраховані до 2025 року, деякі – навіть довше) Лукашенко постарається і далі маневрувати у звичній манері – економічні поступки вже зараз в обмін на підписання якихось паперів. Наприклад, вчора вдалося домовитися про збереження пільгової ціни на російський газ для Білорусі і в 2022 році.

"Але Москва вже теж навчена досвідом, і строго дозує свою підтримку. Перетягування каната буде продовжуватися, але Лукашенко буде все складніше чинити опір натиску Кремля", – резюмував Класковський.

Увага на північ

"Ми усвідомлюємо всі виклики, які сьогодні є. Ми розуміємо, що на сьогоднішній день Путін робить дуже просту річ – він бажає захопити Білорусь і спільно з "братнім білоруським народом" ... Але ми все це бачимо, для нас це не новий виклик, ми всі ці речі опрацьовуємо досить давно", – заявив напередодні секретар РНБО України Олексій Данилов.

Чим таке "поглинання" загрожує українцям? Навіть зараз Білорусь не є безпечним місцем для українців. Справа в тому, що силові органи РФ і Білорусі тісно співпрацюють, діляться між собою інформацією і надають одне одному специфічні "послуги".

Так, наприклад, в 2017 році український студент Павло Гриб, який їхав на зустріч з дівчиною в Гомель, пропав після перетину білоруського кордону і знайшовся вже в московському СІЗО "Лефортово". У Росії його звинуватили в підготовці теракту. Цей інцидент, хоч отримав широкий резонанс, але став далеко не єдиним. Очевидно, що в рамках "інтеграції" вплив російських спецслужб на білоруських колег тільки посилиться.

Росія покращує сумісність з білоруською армією (фото: facebook.com/mod.mil.rus)

Як і координація збройних сил. Росія регулярно проводить у Білорусі військові навчання, в рамках яких перекидає туди не тільки живу силу, а й бойову техніку. На даному етапі Лукашенко противиться створенню російських баз на підконтрольній йому території, хоча і заявляє, що "у разі необхідності розмістить тут всю армію РФ". Враховуючи, агресію на Донбасі і в Криму, яка триває вже восьмий рік, плани сусідів на єдиний "оборонний простір" не можуть не викликати занепокоєння.

"Якщо об'єднання відбудеться, то Білорусь увійде до складу Російської Федерації, як би вона не називалася, але за статусом вона буде не вище федерального округу. Так що фактично ми отримаємо розширення Росії і ще більше тисячі кілометрів кордону з РФ, хоч номінально він буде називатися білоруським. Тоді тільки військовий інститут буде гарантією безпеки України. Чим сильніше буде наша армія, тим спокійніше ми будемо спати", – сказав виданню військовий експерт Олег Жданов.

На думку екс-посла України в Білорусі Романа Безсмертного, наслідки "інтеграції" Україна на собі може відчути вже в осяжній перспективі.

"В першу чергу, це створення серйозної загрози Україні, в другу – Литві, в третю – Польщі та іншим країнам Євросоюзу. Білорусь – це плацдарм, який впливає на скандинавські країни, Балтію і т.д. Ці кроки руйнують військово-політичний стратегічний баланс в Європі. Це і пряма загроза Україні, в тому числі і через фактичне продовження кордону з РФ на тисячу кілометрів", – сказав виданню Безсмертний.

Як вже писало РБК-Україна, сухопутний наступ з боку Білорусі реалізувати вкрай складно, його ускладнюють особливості місцевості – густі ліси і болота. А ось ударне угруповання авіації, десанту і ракетних військ на цьому напрямку може доставити українській армії значні проблеми. Однак пряме військове вторгнення хоч і можливий, але поки все ж теоретичний сценарій, і явно не найближчої перспективи.

Росія може розмістити літаки і ракети в Білорусі, але Лукашенко поки проти (фото: facebook.com/mod.mil.rus)

Хоча градус антиукраїнської пропаганди на білоруському телебаченні з часом посилюється. І наративи ті ж, що і в Москві – ймовірно тому, що в розробці контенту беруть активну участь російські медійники і технологи. Дрейф Лукашенка в сторони Москви з чутливих питань Криму і Донбасу також цілком очевидний.

На перших порах, якщо Кремль вирішить посилити тиск на Київ ще й з білоруського боку в рамках "інтеграційних" процесів, він, швидше за все, матиме економічний характер. Товарообіг між країнами минулого року перевищив 4 млрд доларів. За деякими позиціями, білоруські товари займають значну частину українського ринку, наприклад звідти йде близько 30% бензину і дизеля. Звичайно, від розриву відносин постраждає насамперед сам Мінськ, але на таку можливість Лукашенко все ж час від часу натякає.

"З нашого боку ніяких санкцій щодо вас (України, – ред.) вводити не збираємося. Якби ми хотіли вас поставити на коліна, будемо відверті, ми б це зробили протягом доби разом з нелюбимим вами президентом Путіним. Ми б перестали вам постачати паливно-мастильні матеріали і завтра на вилах би повиносили і Зеленського, і всіх інших", – заявив він на зустрічі з журналістами місяць тому.

Водночас українські експерти вважають, що до таких заяв, як і самого факту обговорення інтеграції Білорусі та Росії поки не варто ставитися надто серйозно. Так, Олег Жданов впевнений, що для Мінська об'єднання з Москвою не прийнятне, адже тоді місцеві політики і олігархат фактично втратять владу. На його думку, Лукашенко всіляко уникає конкретики в цьому питанні і паралельно намагається заручитися підтримкою інших глобальних гравців, наприклад Китаю. Але проблема Лукашенка в тому, що Пекін далеко, а Москва – близько.

РБК-Україна звернулося до Міністерства закордонних справ і Офісу президента з проханням надати свої позиції з вище піднятих питань. На момент виходу матеріалу відповіді отримані не були. Видання опублікує коментарі МЗС і ОП після отримання.