Соціолог Олексій Антипович: Вимоги до Зеленського зараз ще вищі, ніж до Порошенка у 2014 році

На вашу думку, якою буде явка на цих виборах?

На президентських виборах, коли ми заміряли, явку прогнозували в районі 70%, офіційна цифра вийшла 63%. Частина людей кажуть, що вони однозначно візьмуть участь у виборах, частина говорить, що - скоріше за все. На даний момент ми фіксуємо близько 65% "однозначно", близько 20% - "скоріше за все".

Це високий показник, але нижчий, ніж в президентській кампанії. В історії українських виборів на президентські вибори ходять близько 60% виборців, на парламентські – 55%, на місцеві – 50%. Це класичні показники.

Треба ще враховувати, що офіційний показник ЦВК рахує від усіх виборців, які записані у списки. Ми ж як соціологи спілкуємося з людьми, які є на місці, а у нас багато хто виїхав на заробітки за кордон. Фізична кількість виборців менша, ніж фіксує ЦВК. Можна говорити, що показник явки, близький до 70%, був би правомірним – але від тих, хто за фактом, а не номінально є в країні. Тому мені як соціологу дуже потрібен перепис населення, щоб зрозуміти, скільки нас є.

Наскільки сильно сезон відпусток вплине на явку?

Ми робили окреме дослідження, запитували у людей, чи збираються вони у відпустку саме в період виборів. Частина сказала, що вони планують відпустку, серед них є ті, хто їде на дачі, на городи, в інші міста і села, частина – за кордон. І серед них є ті, хто декларують, що вони прийдуть на вибори, але у зв'язку з відпусткою у реальності вони точно не прийдуть.

Здається, зараз спостерігається значно менший ажіотаж зі зміною місця голосування, ніж на президентських виборах.

Звичайно, тому що першу емоцію зі зміною влади вже випустили. Зміна Порошенка на Зеленського – кардинальна зміна з точки зору підходів до української політики і виборів, це називали "електоральним майданом", що цілком правомірно.

Зараз ми маємо продовження президентської кампанії, запит на зміни тільки виріс, змінювати всіх і вся українець готовий і хоче, але все ж таки градус трохи знижується. Але, в будь-якому випадку, явка буде вище звичайної, може, буде дотягувати до 60%, на рівні 57-58%.

А в розрізі віковому і регіональному?

Однозначно, старше покоління ходить активніше. Серед людей пенсійного віку  71% декларує, що однозначно візьме участь у виборах, а серед молоді до 30 років – 57%. Але і це теж немало. Просто у молоді є за кого голосувати. Зараз є дві політсили, які умовно можна віднести до молодого покоління – "Слуга народу" та "Голос". Вони вже "приводять" на дільниці свого виборця. Ми задаємо питання людям, як би вони проголосували, якби їх політсила не йшла на вибори. І частина виборців "Слуги народу" і "Голоси" не вибирають іншу партію, а кажуть, що взагалі не прийшли б на вибори.

Ситуація з відпустками додає шансів старим політсилам, коли на вибори за фактом прийде трохи більше старших виборців, ніж молоді. Від цього виграють "Батьківщина", "Опозиційний блок" та "Опозиційна платформа".

А "Європейська солідарність"?

Ні, там є багато людей середнього віку, у багатьох з них є гроші, щоб влітку поїхати у відпустки. Тобто там можна очікувати зниження за рахунок цього фактора, як і у "Голоса", як і у "Слуги народу".

А "Сила і честь", якій симпатизує багато пенсіонерів, зможе за рахунок цього подолати бар'єр?

У них 3-4%. Додадуть фактори явки їм цілий один відсоток? Навряд чи.

"Слуга народу", судячи з усього, вже дійшла до своєї електоральної стелі і почала потроху падати. Це зниження рейтингів продовжиться?

Включилися в роботу інші політсили: "Опоблок", "Опоплатформа", "Голос" і т. д. В першу чергу, вони відбирають голоси у "Слуги народу". І тому можна говорити про об'єктивне падіння рейтингу, не через розчарування в "Слузі народу". На місцях ми маємо мажоритарну складову. Кожен мажоритарник, крім того, що веде боротьбу за своє крісло, тягне відповідну партію, від якої він йде. Тягне або вгору, або вниз.

У "Слуги народу" є падіння рейтингу, але не критичне. При таких її позиціях немає особливої різниці між 45%, 43% або 42%. Крім того, вони фактично не починали кампанію. Від "Слуги народу" я не бачив телевізійної реклами, а саме телеролики найбільше впливають на виборця. Вони включаться ще в кампанію, і відеозвернення з боку новообраного президента із закликом проголосувати за "Слугу народу" буде мати певний вплив.

Тобто, перших ознак розчарування в новій владі ви не бачите?

50% задоволені роботою нового президента, довіра до нього трохи менше 70%. Такого рівня довіри не мали ні церква, ні армія, ні, звичайно, жоден з попередніх президентів.

А можна спрогнозувати на середньострокову перспективу рейтинги "Слуги народу" і Зеленського, з урахуванням нинішніх трендів?

Українська, і не тільки, традиція давала 6-9 місяців "медового місяця" для нової влади. Але вже Петро Порошенко після набраних понад 50% у першому турі просів до 25-30% і стабілізувався на цьому рівні на два роки. Ті, хто ситуативно проголосував за Порошенка, відійшли, а потім рейтинг залишався стабільним, аж до початку передвиборної кампанії, коли у гру включилися інші політики. Плюс почалися розчарування у діях: скандали з відпочинком на Мальдівах, скандали з генпрокурорами і так далі.

Це я до того, що не можна міряти все однією лінійкою. Мало того, якщо ми говоримо про нинішніі вибори, то вимоги до Зеленського зараз ще вище, ніж до Порошенка в 2014 році. І його показник у 73% означає, що розчарування і падіння рейтингів просто неминучі. До того ж виборець сам змінився, час йде швидше, тому у Зеленського в кращому випадку є півроку. З урахуванням парламентських виборів можна очікувати, що приблизно з лютого наступного року варто очікувати сильного зниження рейтингу. Якщо не буде конкретних дій, які поліпшать ситуацію в країні.

А якесь ядро прихильників у Зеленського є?

Важливо, що його ядро відповідало одному запиту: зміни. Геть стару політику, геть усіх старих політиків, які за 10-15 років "нічого не зробили". Насправді, звичайно, зробили, є результат, Україна живе і розвивається, але є і масовий виїзд українців за кордон, є вимирання населення.

Кожен десятий пенсіонер проголосував за Зеленського на президентських виборах, а зараз їх питома вага ще вище. Мотив – "якщо не мені, то нехай вже моїм дітям буде краще жити". Зараз змін хочуть буквально всі.

В інтерв'ю РБК-Україна голова Офісу президента Андрій Богдан розмірковував про можливість надати російській статус регіональної мови на Донбасі, що викликало великий резонанс в ЗМІ і соцмережах. Подібні речі можуть сильно сколихнути електорат?

У нас визначальним фактором залишається телевізор. І будь-яка тема рано чи пізно буде продемонстрована на телебаченні, і, звичайно, вона вплине. Але у випадку "Слуги народу" будь-який крок вліво, вправо, будь-який вектор в принципі, знайде як прихильників, так і супротивників. Але це треба спеціально вивчати соціологам.

У будь-якому випадку, утримати всі 73% електорату неможливо. Для цього треба радикально поліпшити економічне становище населення. Українці все одно залишаються патерналістами, вони хочуть, щоб їм забезпечили певний рівень матеріального достатку. Тому про пенсії і тарифи доведеться говорити і президенту, і його політсилі, від цього нікуди не дітися.

При цьому на скільки б не підвищували тарифи, українець все одно їх сплачує, тому що українець ніколи не скаже правди про те, скільки він заробляє. Зате розповідати, як погано живеться, завжди здатний. Я пам'ятаю, коли люди, які отримували субсидію, випалювали газ, відкривали взимку вікна, тому що не можна втратити цю субсидію, і при цьому владу кляли ще сильніше, ніж зазвичай.

Така наша ментальність, ми не любимо владу, ми тільки кого обрали, відразу починаємо бути ними незадоволені.

Давайте перейдемо до інших учасників кампанії, наприклад, до "Опозиційної платформи" та їх ключових опонентів з "Опоблоку". Чому у перших рейтинг настільки вищий, ніж у других?

У мене тільки одне пояснення: Юрій Бойко. Він став головним обличчям "Опозиційного блоку" після втечі Януковича, і це грає роль, незважаючи на всі розколи. Плюс згадаймо поїздки в Москву. Для частини електорату той же демонізований Медведчук виглядає позитивно, тому що вони вірять: він як кум Путіна може щось зробити для досягнення миру. Це все стимулює голосувати саме за "Оппоплатформу", а не "Оппоблок", який зник, в якому немає достатньо яскравих лідерів.

Євген Мураєв, який сам колись претендував на 5%, зараз розчинився. Але "Опоблок" росте, мабуть, за рахунок мажоритарників, які йдуть від нього на Сході і мають великий авторитет серед тамтешніх виборців. Так що у "Опоблоку" є шанс подолати бар'єр, але питання в тому, чи вистачить їм часу. А "Опоплатформа", яка показує дуже рівний рейтинг, в свою чергу, може отримати перетікання голосів від "Слуги народу".

Рейтинг "Голосу" зростає за рахунок "Європейської солідарності"?

Вони поперемінно займають третю сходинку. "Голос" Вакарчука спочатку знищив "Самопоміч", потім "Громадянську позицію", потім "надкусив" "Європейську солідарність" і в самому кінці взявся за "Слугу народу". Тобто, тут теж дуже різношерста компанія. Але основою електорату Вакарчука є електорат Порошенка. Це видно в регіональному і віковому розрізах електорату. За Вакарчуком йдуть ті, хто розчарувався в Порошенку. Ті, хто не хочуть бути з переможеним, ті, хто теж хочуть змін. Але, вибираючи між Порошенком і Зеленським, вважали за краще обрати першого. А зараз пішли до Вакарчука. Тобто, це сполучені політичні судини.

Але і сам Порошенко включився в кампанію, продовжує озвучувати ті ж самі тези, приділяє багато уваги своїм базовим західним регіонам. Порошенко трохи просів, але потім повернувся на 7-8%, і починає рости.

Якщо Вакарчук і забрав частину рейтингу "ЄС", то "ЄС" могла б повернути вже ці відсотки назад, просто Вакарчук тепер "їсть" вже "Слугу народу". Таким чином, і Вакарчук нічого не втрачає, і "ЄС".

Наскільки сильно Порошенку заважає Гройсман і його партія? Вони обидва роблять наголос на тому, що було зроблено владою в минулі роки і приписують ці досягнення кожен собі. Виборець зможе в цьому розібратися?

Я почну з того, що в українців дуже погана пам'ять. Вони не пам'ятають, що робив Арсеній Яценюк, і вже забувають, що робив Володимир Гройсман. Всім українським політикам варто вивчити, що апеляції до минулих заслуг – "ми зробили", "ми добилися", "ми захистили" – просто не працюють, вони не дають виборцю мотивів голосувати.

Українець невдячний щодо політиків. Українець критичний щодо влади. Бо скільки б Порошенко, Гройсман, Парубій і т. д. не запевняли в тому, скільки всього було зроблено, українець буде незадоволений. І на цьому тлі треба говорити не про те, що зробили, а про те, що буде зроблено далі. Той, хто говорить про майбутнє, отримує електоральні дивіденди.

Що стосується Гройсмана, його база – це, звичайно, Вінницька область, центральна Україна до нього дуже непогано ставиться. В цілому, близько 20% українців довіряють Гройсману та задоволені його роботою.

Чому тоді його політичний рейтинг набагато нижче?

Він не сприймався як політик. Як чиновник, господарник – так, хтось називав його "мером всієї України". В політику Гройсман щойно пішов. До того ж його дуже часто сприймали як частину команди Порошенка. Якщо б він почав відокремлюватися від Порошенко в свою нішу рік-два тому, його рейтинги були б набагато вищі. Але навіть нинішні показники дають йому певні шанси, знову ж таки питання в часі, який залишився до дня голосування.

Тобто, перенесення дати виборів з 28 жовтня на 21 липня зіграє величезну роль в їх результатах?

Доленосну роль. Восени в Раду точно би пройшов Гройсман, можливо, хто іще, а, наприклад, Порошенко міг би і не пройти.

Від "Батьківщини" сюрпризів не варто очікувати?

Після програшу (Юлії Тимошенко, - ред.) на президентських виборах відбулося зниження її рейтингу з 13% до 10%, потім до 7%, на тому і зупинилося. У Тимошенко дуже міцне ядро електорату, що гарантує їй стабільність і проходження в парламент.

А Смешко може пройти в Раду?

Смешко чудово вистрілив на президентській кампанії. Але, якщо ми говоримо про політичний проект, то політичний проект стріляє один раз. Рейтинги Смешко ніякого руху вгору не показують. Якщо кампанія Гройсмана демонструє результати, то з боку Смешка ні такої кампанії, ні її результатів я не бачу. Іншим політсилам їх нинішні рейтинги поки не показують реальних шансів зайти в Раду.

А ще можливий якийсь сюрприз? Ось популярний співак Олег Винник заявив про свою підтримку Аграрної партії і відправляється в агітаційний тур по країні. Це якось може допомогти "аграріям"?

Під час президентських перегонів ми поміряли рейтинги всіх, включно з Вєркою Сердючкою. Але хтось лягав в образ президента, як Зеленський, як Вакарчук в свій час, а хтось - ні. Звичайно, будь-яка популярна особистість додає рейтингу політичній силі. На чолі з Вінником "Аграрна партія" могла б пройти до парламенту, але він повинен був би бути в її списках. А просто агітаційний тур – це не настільки серйозний фактор. Люди приходять на концерт, слухають, отримують задоволення, але чи будуть вони голосувати, – велике питання.

Ця парламентська кампанія по стилістиці помітно відрізняється від президентської?

Є різниця завдяки мажоритарній складовій, завдяки запиту на якісь дії – треба ж щось робити, не тільки на вибори ходити. Це додає деякі акценти. Але загальна канва незмінна – це зміни і ще раз зміни.