Сирійський плацдарм: як Туреччина і Росія опинилися на порозі війни
Громадянська війна в Сирії набирає обертів і ризикує перерости в глобальний конфлікт. Мирні переговори щодо сирійського питання в розширеному форматі опинилися під загрозою зриву. За контроль над регіоном продовжують вести активну боротьбу Туреччина і Росія.
Очікувати відкритої масштабної війни між ними поки не доводиться. Очевидно, майбутнє Сирії залежить від прямих переговорів Реджепа Ердогана і Володимира Путіна. США раніше самоусунулися з процесу, а НАТО поки не поспішає втручатися в конфлікт. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.
В ніч на п'ятницю не менше 33 турецьких військових загинули через авіаудар в провінції Ідліб на північному заході Сирії, ще кілька десятків поранені. Наступ військ Башара Асада активно підтримує російська армія, авіація РФ завдає регулярних ударів по позиціях протурецьких бойовиків і радикалів-джихадистів.
Частина турецького суспільства в останніх подіях безпосередньо звинуватила Москву. На стихійному мітингу під російським консульством в Стамбулі протестувальники скандували "Путін – вбивця!". Хоча офіційно влада заявила, що за нинішнім нападом стояли сирійські урядові війська.
"Глава терористичної держави Асад, який увійде в історію як військовий злочинець, і представники його режиму заплатять високу ціну за цей віроломний напад", – зазначив віце-президент Туреччини Фуат Октай. Турецька авіація і артилерія ще вночі завдали потужних ударів по військових об'єктах противника, в Стамбулі заявили про "нейтралізацію" понад 300 сирійських військових.
Велика гра
У жовтні минулого року Туреччина провела операцію "Джерело миру" і захопила частину підконтрольних сирійським курдам територій вздовж свого кордону. Після цього головний театр бойових дій в Сирії перенісся на північний захід країни, в провінцію Ідліб.
Згідно із Сочинськими домовленостями 2018 року, підписаними Туреччиною і Росією, бойові дії на північному заході Сирії повинні бути припинені. Також вони передбачали створення демілітаризованої зони глибиною 15-20 кілометрів. Для моніторингу ситуації турецька армія розмістила в Ідлібі 12 спостережних постів. Деякі з них опинилися в повному оточенні в результаті сирійського наступу в останні місяці.
Президент Сирії Башар Асад має очевидну мету – розгромити залишки опозиції, повернути контроль над всією або майже всією територією країни, тим самим оформивши остаточну перемогу в громадянській війні. У цьому йому дуже активно допомагає Москва.
Після фактичного виходу США з сирійського конфлікту росіяни претендують на те, щоб стати головною силою в усьому регіоні. Природно, цей вплив може бути використано в торгах із Заходом навколо інших конфліктних точок, аж до Донбасу і Криму.
Нарешті, Туреччина хоче нейтралізувати сирійських курдів і розширити свій вплив на Близькому Сході в рамках імперських ідей, які просуваються Ердоганом. Турецький президент також активно намагається використати ситуацію в Сирії для підняття і утримання своєї популярності серед виборців.
Загострення в Сирії (фото: Twitter/Andreasmoun)
Сирійський наступ кілька тижнів поспіль розвивався досить успішно, що стало можливим завдяки активній допомозі Росії. Війська Асада змогли зайняти більше 300 квадратних кілометрів території Ідлібу, а головне – взяти під контроль стратегічну трасу М5 "Дамаск-Алеппо".
У відповідь Туреччина надавала місцевим бойовикам дедалі активнішу підтримку, нарощуючи свою угруповання у регіоні. Тільки за останній місяць в Ідлібі загинуло не менше 20 турецьких військових, без урахування жертв останнього авіанальоту.
В результаті контратаки 27 лютого протурецькі сили знову перерізали трасу М5, взявши під контроль місто Серакіб. Незабаром після цього і стався авіаудар по турецькій військовій колоні.
Раніше Ердоган вимагав від Асада вивести свої війська з Ідлібу до кінця лютого, в іншому випадку погрожуючи вибити їх звідти силою. Туреччина в основному намагається діяти через місцевих бойовиків-ісламістів. Але останнім часом ситуація фактично дійшла до прямих зіткнень регулярних турецької та російської армій.
У Росії відхрестилися від останньої атаки на війська Ердогана, назвавши її справою рук виключно бійців Башара Асада. При цьому в Міноборони РФ зазначили, що загиблі турецькі військові їхали в одній колоні з "терористами". У Стамбулі цю заяву спростували, підкресливши, що ніяких бойовиків на місці удару не було, і Росія про це знала.
Альянс під питанням
Туреччина скликала екстрену нараду країн-членів НАТО, назвавши нічні події "нападом на Північноатлантичний Альянс" і закликавши нарешті ввести над частиною Сирії безполітну зону. Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг вже запевнив Ердогана у підтримці з боку Альянсу, засудивши дії Сирії і РФ, аналогічну заяву зробили і в Держдепі США.
"Ми закликаємо припинити ці атаки, повернутися до дотримання міжнародного права і підтримати зусилля ООН по знаходженню сталого вирішення конфлікту в Сирії", – заявив Столтенберг.
Але не варто очікувати, що НАТО безпосередньо вплутається в сирійський конфлікт на боці Туреччини. До ситуації складно застосувати і п'яту статті Північноатлантичного договору, за якою напад на одну країну-члена НАТО прирівнюється до нападу на весь Альянс. Військова присутність Туреччини в Сирії фактично нелегітимна з точки зору міжнародного права.
У Сирії тривають бої (фото: twitter/SyriaCivilDef)
На її боці воюють ісламські радикали, зокрема колишні бойовики ІДІЛ, з якими на Заході, звичайно ж, ніхто не хоче зв'язуватися. Крім того, відкрита підтримка Туреччини з боку НАТО автоматично призведе до загострення відносин із Кремлем, що в цілому суперечить поточним політичним настроям в європейських столицях.
На тлі останніх подій у самій Туреччині звучать досить радикальні заклики, аж до відкритого оголошення війни Росії. Так, радник Ердогана Месут Хаккі пообіцяв РФ "жахливу помсту" за нічний авіаналіт, аж до розпаду Росії, як держави. "У минулому ми воювали з Росією 16 разів, і ми зробимо це знову", – сказав він.
Але в цілому Стамбул і Москва не хочуть доводити ситуацію до відкритого повномасштабного конфлікту. Активні бойові дії в Сирії можуть бути радше інструментом для посилення позицій перед дипломатичними переговорами. Правда, коли вони відбудуться, поки незрозуміло.
Раніше на 5 березня був запланований саміт по сирійському питанню. Туди збиралися запросити лідерів Росії, Франції і Німеччини. Але прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що у Путіна на цей день є "інші робочі плани".
Очевидно, що без російського президента переговори щодо Сирії навряд чи будуть мати великий практичний ефект. При цьому офіційний Стамбул стверджує, що Ердоган і Путін домовилися зустрітися і обговорити сирійське питання особисто як можна швидше.
Водночас складається враження, що Туреччина намагається "шантажувати" Євросоюз черговою хвилею міграційної кризи. На даний момент у країні проживають мільйони сирійських біженців. Зранку п'ятниці агентство Reuters з посиланням на високопоставленого турецького чиновника повідомило, що влада країни не має наміру стримувати потоки вимушених мігрантів, які прагнуть потрапити до Європи.
Туреччина може пропустити біженців в Європу (фото: Twitter/Metesohtaoglu)
Незабаром з'явилися повідомлення про те, що сотні біженців на північному заході країни почали рух у бік кордону з Болгарією і Грецією. У МЗС Туреччини заявили, що в разі погіршення ситуації в Ідлібі потоки мігрантів будуть наростати, при цьому запевнили, що державна політика щодо біженців не змінилася. Однак її західні сусіди вже дали зрозуміти, що пускати до себе нікого не хочуть.
У випадку, якщо подальша ескалація в регіоні все ж призведе до нової хвилі міграційної кризи, це може спровокувати зростання популярності ультраправих партій, як це вже сталося кілька років тому. А європейські ультраправі, як відомо, багато разів демонстрували свою лояльність Кремлю.
У свою чергу, українська влада вирішила підтримати Туреччину на цьому витку сирійського конфлікту. Міністр оборони Андрій Загороднюк висловив співчуття з приводу загибелі турецьких солдатів. "Вчорашня жахлива трагедія в черговий раз показала, що дії Російської Федерації не мають кордонів і становлять загрозу для всього світу", – заявив Загороднюк.
При цьому, судячи з публічної риторики, чекати зміцнення західного альянсу проти Росії у зв'язку з останніми подіями поки не варто. Як мінімум раніше агресивні дії РФ у різних куточках світу часто залишалися безкарними.