Сенцов і Кольченко: про життя у російських в'язницях і плани на волі

Колишні політв'язні провели першу прес-конференцію

Олег Сенцов і Олександр Кольченко, колишні політв'язні у РФ, через кілька днів після звільнення з російських в'язниць розповіли про те, як їх затримували понад п`ять років тому, про умови утримання в колоніях, про політику і плани на майбутнє.

Про звинувачення, пред'явлені в Росії

Олег Сенцов: Про підриви – це були просто розмови, які потім вони вичленили і змусили потім Чернія та Афанасьєва на цьому зосередитися. Щодо мого ставлення до всіх цих справ, я знав Гену Афанасьєва та інших хлопців. Але решта, щодо вибухів – це абсолютні фантазії ФСБ, які стали основою показань Чернія, і які зліпили всю цю історію.

Я уважно читав свідчення, вони кожен місяць змінювалися. Через два-три місяці, за показаннями, я вже перевозив зброю, усе це підводилося заднім числом, щоби якось зробити тяжчим. Тобто, схопили і не відпустили, а все інше потім уже підводилося, і той же підпал та інше.

Про зізнання Геннадія Афанасьєва, що стали підставою для затримання Сенцова

Олег Сенцов: Колекціонування образ – захоплення слабких. Якщо хочеш бути сильним – потрібно вміти пробачати. Тому в мене немає жодних образ, претензій та дій проти Афанасьєва й Чірнія. Але це не означає, що я зобов'язаний із ними спілкуватися.

Про умови утримання і про те, чим займалися у в'язниці

Олег Сенцов: У адміністрації була команда, і вона всіляко намагалася мене максимально інформаційно ізолювати. Тому про будь-які дзвінки по тюремному скайпу я нічого не знав. За п'ять років я проїхав різні в'язниці, скрізь різний розпорядок і можливості. Десь є можливість почитати, десь – ні. Десь є телевізор, десь – ні. Десь є можливість погуляти, десь – ні. Усе відрізнялось.

В основному я читав, я прочитав багато книг, дуже багато листувався з людьми, багато працював. У мене дві сумки, там 22 кілограми макулатури. Це листи, я ні один лист не викинув, всі привіз, це книги і це зошити – 15 штук, усі вони списані.

Ставлення до нас було трошки особливе, усе за правилами. Я проїхав багато місць, офіційні правила скрізь однакові, але неофіційні відрізняються. В основному це були сумні місця і більш сумні. До мене не застосовувалося ніякого фізичного впливу, а спроби психологічного тиску були. Але це було в рамках.

Олександр Кольченко: Особливе ставлення було через гучність нашої кримінальної справи. Але, щоб уникнути проблем, співробітники намагалися ставитися максимально коректно. Все було за правилами – ні крок вправо, ні крок вліво.

Про перспективу політичної діяльності

Олег Сенцов: Ніякі політики зі мною не зв'язувалися. Я їм вдячний, що жодних політичних моментів ми з ними не обговорювали, і що нас просто підтримували загалом. Щодо мого майбутнього політичного життя, то для мене самого це питання поки залишається відкритим. Тобто я сам для себе не те щоби не вирішив, але питання ще відкрите.

Звичайно, так вийшло, що, як закрита людина, мене життя так вивело, і я відчуваю якусь певну відповідальність за це перед своїм народом, країною і тому буду робити все, що в моїх силах для своєї країни.

Про обмін полоненими з РФ

Олег Сенцов: Він (обмін, - ред.) не випадковий і не спонтанний. Робота всі ці роки велася. І вся попередня адміністрація дуже багато працювала для цього. Не потрібно розглядати наш кейс окремо, були звільнені інші полонені за минулої адміністрації. Просто потім усе зайшло в глухий кут. Зараз із приходом нової влади в Росії є шанс ці відносини перезавантажити. Президент Зеленський теж робить крок назустріч. Я бачу, що він щиро хоче цей конфлікт вирішити на благо країни, без втрат її інтересів. Сто років переговорів краще, ніж один день війни.

Росія хоче залишитися в європейському суспільстві, плюс зміна адміністрації в Україні, що дало можливість розпочати новий діалог. Це все збіглося. І ці два фактори вплинули на те, що ми тут. Але це не означає, що Росія готова відпустити Україну, віддати Крим, віддати Донбас. Ні, цього не буде.

Про російський паспорт

Олег Сенцов: У мене не було російського паспорта ніколи. Коли в нас забрали Крим, російська влада оголосила, що протягом двох місяців можна написати заяву про відмову від російського громадянства, інакше його отримували автоматично. Я навіть в цій акції не збирався брати участь, тому що я цього не визнавав, це була окупація, бо ніяких документів мені не потрібно, всі документи, які там видавалися, були незаконними.

Тому в якійсь відмові від якихось документів – це маячня, я не захотів у цьому участь. Відповідно, коли я опинився в полоні, у в'язниці, цією ситуацією скористалися, намагалися довести, що я росіянин, що не підлягаю обміну, і не пускали до мене консула.

Про найближчі плани на майбутнє

Олександр Кольченко: Я поки що не будував якихось планів. У перші дні хочу трохи відпочити, адаптуватися. Поки Путін у владі в Крим повертатися не збираюся. Я продовжу навчання в Таврійському національному університеті, де навчався. Я встиг закінчити два курси на заочній формі навчання.

Олег Сенцов: Я збираюся займатися двома найбільш чудовими речами на цій землі – це знімати кіно і жити. Щодо Криму і повернення туди – тільки на танках. Але поки не можемо. Я буду жити в Києві, моя дочка вже переїхала сюди. Моя мама зараз приїхала з моїм сином нас провідати, поки мама залишиться, а син із моєю колишньою дружиною поїдуть в Крим.