Викиди при виробництві харчових продуктів у рази вищі за викиди при виробництві сталі.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на німецький інститут Ifeo (Institute for Energy and Environmental Research Heidelberg).
Так, вуглецевий слід великої кількості харчових продуктів у Німеччині значно вищий, ніж у сталі. Наприклад, середні питомі викиди при виробництві стали конвертерним способом у ЄС становлять 1,95 тонн, що практично відповідає показнику такого продукту, як мед, або вдвічі менше, ніж у молочного шоколаду.
Це умовне порівняння, так як високий вуглецевий слід харчових продуктів частково зумовлений викидами інших галузей - енергетики, хімічної галузі. Однак важливо розуміти, що для досягнення вуглецевої нейтральності сільському господарству та харчовій галузі доведеться пройти серйозну трансформацію. Це товари щоденного попиту. Тому декарбонізація цих галузей торкнеться кожного споживача, кожної людини. Всі ми відчуємо це насамперед у вигляді зростання цін, оскільки застосування нових технологій спричинить зростання собівартості їх виробництва.
Якщо сільське господарство та харчова промисловість виявляться неготовими до наслідків декарбонізації, то ці галузі можуть втратити свої ринки збуту внаслідок розширення дії СВАМ.
Нагадаємо, вже до кінця червня цього року Європейська комісія має зробити офіційну пропозицію щодо впровадження Carbon Вorder Аdjustment Мechanism (CВAМ). Прикордонне вуглецеве регулювання безпосередньо пов'язане із "зеленою" політикою Європейського Союзу. Даний механізм розглядається ЄС не лише як інструмент зниження викидів СО2, а й як податок, який змусить виробників імпортної продукції платити таку саму ціну за викиди СО2, яку сплачують європейські виробники.
Ввести в дію CBAM планується пізніше 2023 року. Українські промисловці вважають, що прикордонне вуглецеве регулювання стане способом дискримінації виробників тих країн, які не мають достатніх фінансових можливостей, швидко модернізувати існуючі або створити нові виробництва для радикального зниження викидів СО2.