Країна-агресор дійсно заплатить високу ціну за вторгнення в Україну. Проблеми почалися вже зараз. Детальніше - в матеріалі РБК-Україна.
Поряд з військовою допомогою Україні, другий інструмент участі Заходу у відбитті російської агресії – санкції. Причому, на відміну від 2014-15 років, цього разу (хоч і не моментально) Захід дійсно вжив серйозні фінансово-економічні заходи щодо РФ. За словами міністра економіки і фінансів Франції Брюно Ле Мера, Росії оголосили "тотальну економічну війну".
Санкції мають дві практичні цілі, крім самої ідеї покарати агресора за його дії. Перша – провокувати невдоволення пересічних громадян ситуацією, що склалася в країні, що, по ідеї, могло б привести до зміни правлячого режиму або коригування його курсу (хоча в Росії такий сценарій поки виглядає досить утопічно). Друга – завдати критичної шкоди економіці, забрати у Москви ресурси, які вона витрачає на зовнішню агресію, на даний момент – проти України.
За своєю суттю економічні санкції мають середньостроковий і довгостроковий, а не миттєвий ефект. Зруйнувати економіку будь-якої країни за кілька днів фактично нереально.
Втім, деякі негативні наслідки проявилися відразу ж. Напередодні вторгнення в Україну курс російської валюти був близько 80 рублів за долар, на сьогодні, 4 березня, його встановили на рівні 111 рублів, тобто просадка склала майже 40%. На торгах Московської біржі 3 березня долар купували за 118 рублів (історичний максимум), на чорному ринку за нього взагалі дають до 150 рублів.
Ще до вторгнення, під час багатомісячних обговорень потенційних санкцій проти РФ, було прийнято вважати, що найсерйознішим заходом стане відключення країни від системи обміну фінансовою інформацією SWIFT. За фактом від SWIFT відключили лише сім російських банків – захід болючий, але не смертельний.
Натомість, як виявилося, в арсеналі Заходу була потужніша фінансова зброя – санкції проти Центробанку РФ, зокрема, заморожування його резервів, які напередодні вторгнення становили еквівалент 643 млрд доларів.
У Москві, безумовно, давно готувалися до можливих санкцій і їх можливого впливу на курс рубля, накопичуючи резерви, причому намагаючись мінімізувати частку долара і євро. Структуру своїх резервів російський Центробанк зазвичай публікує із серйозною затримкою. Станом на літо 2021 року, долар, євро і фунт стерлінгів сумарно становили більше половини золотовалютного запасу РФ, решта припадала на китайський юань, золото та інші валюти.
За різними оцінками, в результаті РФ може втратити доступ приблизно до 2/3 свого золотовалютного резерву, залишившись в основному з юанем і золотом. Але і золото продавати теж може бути непросто – адже ті, хто купить його у Москви, обов'язково потраплять під максимально пильну увагу Вашингтона і європейських столиць, з перспективою і самим опинитися під санкціями.
У підсумку, російська влада вирішила стимулювати продаж золота власному населенню, з цією метою планується скасувати 20% ПДВ при купівлі фізособами золота у банків. Але макрофінансовий ефект від такого заходу явно буде скромним. Поки ж російське населення активно штурмує банки, намагаючись забрати долари і євро, що зберігаються там, біля банкоматів теж шикуються черги, рублева готівка в них швидко закінчується. Російську фінансову систему накриває криза ліквідності, спрощено кажучи – в банках просто не вистачає грошей.
У Москві намагаються щось зробити з відтоком капіталу всіма можливими засобами – наприклад, заборонивши вивозити готівкою з країни понад 10 тисяч доларів. А при купівлі валюти на біржі з фізосіб знімається комісія до 30%. Більш стратегічний захід – заборона нерезидентам виходити з російських активів, ціна яких відразу після початку вторгнення в Україну почала стрімко падати.
Наприклад, акції "Сбєрбанку", як і ряду інших великих компаній, на кшталт "Газпрому", на Лондонській біржі впали майже на 100%. У кілька разів скоротилася ринкова капіталізація найбільших російських IT-компаній. На кілька днів були зупинені торги на Московській біржі (щоб уникнути розпродажу знецінених акцій), можливо, вони відновляться лише 4 березня.
Крім того, експортери з 28 лютого змушені продавати 80% своєї валютної виручки. Але головне питання – чи буде що продавати.
Вторгнення в Україну в осяжній перспективі завдасть величезної шкоди російській економіці і рівню життя населення. Список відомих світових компаній, які припинили роботу в країні-агресорі, вимірюється багатьма десятками, і кожен день з'являються нові. Причому більшість з них роблять це не через пряме розпорядження американської або європейської влади, а через те, що робота в Росії і для Росії стала занадто токсичною (випадок з Coca-Cola – неприємний виняток).
Справа не тільки в побутових незручностях, на зразок неможливості заплатити в магазині з телефону або використовувати звичні Інтернет-сервіси. Прямо зараз відбувається розрив безлічі невидимих для рядового споживача виробничих ланцюжків, у зв'язку з санкціями і виходом світових компаній з російського ринку.
І мова навіть не про якусь складну техніку, на зразок літаків, а про банальні електроплити і пральны машинки. Вже продану або виставлену в магазинах імпортну техніку із закриттям сервісних центрів і припиненням поставок деталей, просто не вийде обслуговувати і ремонтувати.
Незважаючи на пафосні розповіді про "імпортозаміщення", російська економіка як і раніше критично залежна від імпорту. Зокрема, напівпровідників, постачання яких після початку агресії почав обмежувати Тайвань – світовий лідер індустрії.
Повідомлення про те, що російська влада має намір замінювати більш недоступні імпортні чіпи на продукцію білоруського виробництва, що з'явилися днями, можуть викликати лише іронію. Тим більше, на відміну від санкцій зразка 2014-15 року шлях обходу санкцій через Білорусь буде прикритий. Країни Заходу однозначно кваліфікують Білорусь як агресора-союзника РФ, з відповідними санкційними наслідками.
Під прямим ударом опинився військово-промисловий комплекс: в Росію заборонено ввезення відповідних напівпровідників і технологій, і продукції подвійного призначення.
Перші помітні розриви технологічних ланцюжків вже є: так вже призупиняє свою роботу (поки, як повідомляється, на кілька днів) компанія "АвтоВАЗ" – якраз через брак німецьких напівпровідників. Російський авторинок відреагував на вторгнення в Україну негайно – на 20-30% зросли ціни на нові автомобілі, на третину – на старі.
Як повідомляють профільні портали, окремі росіяни можуть розглядати покупку дорогої іномарки як свого роду капіталовкладення – адже нові авто на ринок надходити вже не будуть, і згодом, навіть з пробігом, вони зможуть їх комусь перепродати з націнкою.
Але і тут виникає питання про обслуговування і запчастини, адже ряд популярних брендів закривають в країні-агресорі і свої сервісні центри. Оскільки сучасний автомобіль – це дуже технічно складна, напхана електронікою машина, то силами місцевих умільців полагодити його буде нереально.
Схожа по суті історія – і з корпоративним програмним забезпеченням. Поряд з іншими, Росію залишають такі виробники ПЗ, як Oracle і SAP, вже продані програмні продукти, очевидно, перестануть підтримуватися.
Справжня катастрофа чекає на російську авіацію. До 90% всього пасажирського авіафлоту в РФ – в лізингу європейських компаній, і тепер літаки доведеться повернути. Навіть якщо РФ вирішить їх націоналізувати, літати буде не тільки нікуди (через закриття авіапростору Європою і Північною Америкою), але незабаром і ні на чому – технічна підтримка літаків їх виробниками буде припинена.
З Росією припиняють мати справу найбільші вантажні оператори, на зразок датської Maersk. У будь-якому випадку, логістичні ланцюжки стануть довшими, і, головне, дорогими – а розплачуватися за послуги іноземних компаній доведеться тією ж дефіцитною валютою.
Навіть у фундаменту російської економіки – видобутку і продажу енергоносіїв можуть виникнути проблеми. Хоча експорт нафти і газу в Європу не припиняється зараз, провідні економіки ЄС, Франція і Німеччина, вже оголосили курс на скорочення залежності від РФ, навіть якщо для цього доведеться скорегувати плани "зеленого курсу". З Росії йдуть такі гіганти галузі, як Shell, BP, Exxon, які забезпечували країну-агресора сучасними технологіями буріння і видобутку.
Економіка РФ відчує на собі ефект мультиплікатора, коли проблеми в одній галузі швидко зачіпають проблеми суміжних галузей, а ті, в свою чергу, обвалюють наступні індустрії.
Наприклад, брак імпортних напівпровідників на заводі систем промислового кондиціонування призведе до проблем на заводах холодильного обладнання, ті, в свою чергу, не зможуть виконувати свої зобов'язання перед мережами супермаркетів і т.д., все це буде наростати як сніжний ком. Навіть сільське господарство РФ – і то багато в чому зав'язано на імпортному насінні, не кажучи вже про медичне обладнання або сферу телекомунікацій.
Звичайно, десь все ж вдасться перейти на "вітчизняні аналоги", з чимось допоможе Китай, але в цілому перед країною-агресором і її населенням відкриваються похмурі перспективи. Простй і закриття заводів і магазинів – це ще й зростання безробіття, отже, навантаження на бюджет, що і без того тріщить .
"Беремо кризу 98-го року і множимо на три", – прокоментував ситуацію, що склалася, російський мільярдер Олег Дерипаска на форумі в Красноярську. Цілком можливо, множити доведеться не на три, а більше. А у жителів РФ залишиться дві альтернативи: або перетворюватися в одну велику Північну Корею, або все-таки міняти владу в Кремлі.